Жорстокі злочини росіян проти цивільного населення України
Позавчора весь світ сколихнули фотографії загиблих українців у Бучі, Ірпені і Гостомелі. російські війська ще раз показали свою жорстокість і довели, що їхнім звірячим злочинам немає жодного виправдання. Це підтверджує і міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch. Вона задокументувала кілька воєнних злочинів росії проти українців. Від зафіксованих випадків просто холоне кров у жилах. Проте увесь світ повинен знати правду, а тому ми ділимося з вами історіями українців, постраждалих від злочинів росіян.
Більше на тему: Хроніки війни. Дівчина, евакуйована з Маріуполя: трупи так смердять, я братові закривала очі маминим шарфиком
Міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch задокументувала випадки порушення російськими збройними силами законів війни проти мирного населення на окупованих територіях Чернігівської, Харківської і Київської областей України.
«Випадки, які ми задокументували, становлять собою невимовну навмисну жорстокість і насильство щодо цивільного населення України. Зґвалтування, вбивства й інші насильницькі дії щодо людей на окупованих росією територіях треба розслідувати як воєнні злочини», — зазначає Х’ю Вільямсон, директор Human Rights Watch у Європі і Центральній Азії.
Організація шляхом особистої і телефонної розмови опитала 10 осіб, у тому числі свідків, потерпілих і місцевих жителів захоплених росією територій. Наводимо їхні історії далі.
Жорстоке зґвалтування на Харківщині
13 березня російський військовий побив і неодноразово зґвалтував Ольгу (це не її справжнє ім’я) — 31-річну жінку в Малій Рогані, селі Харківської області, яке на той час контролювали російські війська.
Російські солдати ввійшли в село 25 лютого, розповіла Ольга. Того дня приблизно 40 жителів села, переважно жінки й дівчата, перебували в підвалі місцевої школи. Вона була там зі своєю 5-річною донькою, матір’ю, 13-річною сестрою та 24-річним братом.
Десь опівночі 13 березня російський солдат вибив двері й увірвався до школи. Він мав при собі автомат і пістолет, зайшов у підвал і наказав усім вишикуватися. Ольга стояла, тримаючи доньку, яка спала. Він сказав їй віддати йому дівчинку, але вона відмовилася. Солдат сказав її братові вийти вперед і наказав решті групи стати на коліна, або, за його словами, він розстріляє всіх у підвалі.
Солдат наказав її братові йти за ним, щоб допомогти знайти їжу. Вони пішли і повернулися через годину чи дві. Після цього солдат сів на підлогу.
«Люди почали питати, чи можна піти в туалет, і він дозволив їм групами по двоє і троє», — розповіла Ольга. Після цього люди почали влаштовуватися на ніч. Солдат підійшов до Ольги і наказав їй іти за ним.
Росіянин відвів жінку до класної кімнати на другому поверсі, де наставив на неї пістолет і сказав роздягатися. Вона розповідає: «Він змусив мене до орального сексу. Весь час він тримав пістолет біля моєї скроні або вставляв його мені в обличчя. Двічі він вистрілив у стелю і сказав, що це надасть мені більше “мотивації”».
Він зґвалтував її, а потім сказав їй сісти на стілець. Ольга сказала, що їй дуже холодно в неопалюваній школі, і запитала, чи можна одягнутися. Але солдат дозволив їй одягнути лише верхній одяг і заборонив одягати білизну і штани. «Поки я одягалася, солдат сказав мені, що він росіянин, назвався [ім’я не розкривається] і повідомив, що йому 20 років. Він сказав, що я нагадала йому дівчину, з якою він ходив до школи», — розповіла Ольга.
Солдат наказав жінці піти в підвал і взяти речі, щоб вона залишилася з ним у класі. Вона відмовилася. «Я знала, що моя дочка буде плакати, якщо побачить мене», — сказала вона. Солдат дістав ніж і сказав їй зробити так, як він наказує, якщо вона хоче знову побачити свою дитину. Він знову зґвалтував її, приставив ножа до горла і розрізав шкіру на шиї. Солдат також порізав їй щоку ножем і відрізав трохи волосся. Росіянин вдарив жінку книгою по обличчю і дав кілька ляпасів. На фотографіях, якими вона поділилася з Human Rights Watch, видно порізи й синці на шиї та обличчі.
Близько 7 ранку 14 березня солдат сказав Ользі знайти йому пачку сигарет. Вони разом спустилися вниз. Жінка попросила охоронця дати солдату кілька сигарет. Після того як росіянин отримав їх, він пішов.
Того дня Ольга з родиною пішки пішла до Харкова, де волонтери надали їй першу медичну допомогу. Вони переїхали в бомбосховище. «Мені пощастило, що я жива», — каже жінка. Наразі влада готує кримінальну справу, яку планує подати до прокуратури України.
Більше на тему: Путін втягує Європу у велику війну: історики та журналісти створили медіапроєкт, у якому порівняли кроки російського диктатора та Гітлера
Страти цивільних чоловіків на Чернігівщині
27 лютого російські військові схопили шістьох мирних чоловіків у селі Старий Биків Чернігівської області і розстріляли їх. Тетяна з сусіднього села Новий Биків поспілкувалася з родичами чотирьох убитих чоловіків. Вона розповіла Human Rights Watch, що 27 лютого був підірваний міст між Новим Биковом і Старим Биковом, а російські війська обстріляли обидва села. Тоді до Старого Бикова ввійшла колона російської бронетехніки.
«Більшість людей через обстріли ховалися у своїх підвалах, а солдати ходили від дверей до дверей», — розповіла Тетяна. З дому бійці забрали шістьох чоловіків:
«Вони взяли шістьох чоловіків із трьох різних сімей. Одна мати втратила обох своїх синів. Ще одному хлопцеві було близько 20 років, його звали Богдан, я добре знаю його матір. Вона мені розповіла, що солдати сказали їй чекати біля будинку, поки вони заберуть її сина… щоб допитати. Те саме сказали й іншим родинам. Натомість вони взяли цих шістьох чоловіків, відвели їх у дальній кінець села і розстріляли».
Вікторія, мати одного із загиблих чоловіків, розповіла Human Rights Watch подробиці злочину росіян.
«Вони забрали мого сина Богдана [29 років] і шурина Сашу [39 років]. Ми були в підвалі [через обстріл], тому не бачили. Вони вийшли покурити. А потім підбіг наш сусід і сказав, що бачив, як вони [росіяни] забрали Богдана, Сашка і ще кількох хлопців», — розповіла Вікторія.
Вікторія вибігла на вулицю, щоб розпитати російських солдатів на блокпосту, що трапилося. «Вони сказали нам не хвилюватися, що [солдати] їх трохи налякають, а потім відпустять. Ми відійшли приблизно на 50 метрів… і почули постріли. Це було близько 18:20».
Вікторія розповіла, що наступного дня вони з сестрою вийшли на поле і побачили тіла, які лежали біля будинку:
«Троє були з одного боку будівлі, але не мій син і шурин. Ми пішли на інший бік і побачили [Богдана, Сашу і ще одного]. Вони лежали там. Їм вистрілили у голову. Їхні руки були зв’язані за спиною. Я подивилася на тіло сина, його кишені були порожніми, у нього не було ані телефону, ані ключів, ані документів».
Вікторія попросила у військових на блокпосту дозволу забрати тіла, але ті їй відмовили. Сильні обстріли тривали наступні кілька днів.
7 березня, розповіла Вікторія, вона знову попросила у бійців дозволу забрати тіла: «На блокпосту сказали йти на кладовище, пообіцяли привезти тіла… Всі [сусіди] прийшли, 75 осіб… Ми поховали всіх в один день, в окремих могилах».
Вікторія розповіла, що іншими чотирма чоловіками, яких поховали того дня, були: 40-річний Володимир, 40-річний Олександр і двоє братів — 31-річний Ігор і 33-річний Олег.
Російські солдати також забрали всі дрова у мешканців села, не залишивши їм нічого для приготування їжі чи опалення будинків.
Більше на тему: Росіяни розстріляли беззбройного батька на очах у сина, незважаючи на виконання їхніх команд і білі пов’язки
Убивство на площі в Бучі
4 березня в Бучі російські військові стратили чоловіка і погрожували стратити ще чотирьох, повідомила вчителька, яка стала свідком убивства. Вона розповіла, що почула стрілянину близько сьомої ранку і побачила три російські бронеавтомобілі і чотири вантажівки «Камаз», які їхали по її вулиці. Вчителька сховалася в підвалі зі своїми двома собаками, коли почула звуки розбитого скла, а потім і розбитих вхідних дверей. Голоси ззовні сказали [російською мовою]: «Виходьте негайно, інакше ми кинемо гранату».
Жінка закричала, що в погребі сама, і вийшла з піднятими руками.
«На вулиці були троє чоловіків, двоє [російських] солдатів і командир. Вони взяли мій телефон і перевірили його, а потім сказали мені взяти документи і піти з ними», — розповіла мешканка Бучі. Ідучи з солдатами по вулиці, вона побачила, що вони також забирають її сусідів.
«Нас відвезли туди, де раніше був офіс “АгроБудпостач”. Поруч з будинком є автостоянка і невеликий сквер. На тій площі зібрали людей, переважно жінок, але серед нас було і кілька чоловіків, старше 50 років. Там було приблизно 30 військових, і командир мав відзнаку на формі [десантника]. Він говорив з акцентом із західної чи центрально-західної росії… Я сама народилася в росії, а тому розбираюся в таких речах. Всі солдати були худими і виглядали погано», — розповіла жінка.
Вона розповіла, що бійці вивели на площу близько 40 людей, у всіх зібрали телефони, перевірили документи, запитали, хто з них є в територіальній обороні чи загонах місцевої самооборони.
«Дві жінки попросилися піти в туалет. Одна з них була вагітна. Я пішла з ними. Солдат показав нам дорогу до туалету, який був біля будівлі, здається, там був їхній штаб. Будівля була довгою. Уздовж стіни з іншого боку ми побачили велику калюжу крові», — згадує жінка.
За її словами, вони чекали на площі годинами в дуже холодну погоду:
«В один момент привели одного молодого чоловіка, потім ще чотирьох. Солдати наказали їм зняти чоботи і куртки. Вони змусили їх стати на коліна на узбіччі дороги. Російські солдати зняли з них футболки. Одному з них вистрілили в потилицю. Він упав. Жінки закричали. Інші четверо чоловіків просто стояли на колінах. Командир сказав решті людей на площі: “Не хвилюйтеся. Ви всі нормальні, а це бруд. Ми тут, щоби очистити вас від бруду”».
Вона розповіла, що ще через кілька годин солдати відвели людей додому. Інші четверо чоловіків залишалися на колінах, коли вона пішла. Жінка розповіла, що коли їй вдалося виїхати з міста 9 березня, тіло молодого чоловіка все ще лежало там, де його застрелили.
Обстріли цивільних людей у бомбосховищах Ворзелю
40-річний мешканець Бучі Дмитро розповів Human Rights Watch, що він і його родина втекли з міста 7 березня через постійні обстріли. За його словами, люди не знали жодних безпечних шляхів евакуації, тому йшли пішки, закутавшись у білі простирадла і махаючи білими простирадлами, приблизно п’ять кілометрів до села Ворзель.
Опинившись у Ворзелі, вони влаштувалися на дві ночі в підвалі двоповерхового будинку з групою місцевих жителів. Дмитро розповів, що з ними в підвалі була жінка, яка мала поранення грудей і ніг. Інші люди в підвалі розповіли йому, що в неї вистрелили напередодні, коли російські солдати увірвалися в той самий підвал і кинули всередину димову шашку. Кілька людей запанікували і вибігли на вулицю, де російські солдати розстріляли їх. Загинула і 14-річна дитина, отримавши постріл у голову. Жінка була поранена.
Дмитро повідомив, що ця жінка померла наступного дня, 8 березня. Разом з кількома місцевими жителями він поховав її біля бомбосховища.
Більше на тему: Українець втратив дружину й дітей, які евакуювалися з Ірпеня, через обстріл окупантами
Пошук «націоналістів» поблизу Ірпеня
4 березня російські військові погрожували стратити чоловіка і його сина в селі Забуччя біля Ірпеня. Місцевий житель розповів, що російські війська ввійшли в село, де він разом з 10 людьми, у тому числі з сім’єю з Ірпеня, ховалися в підвалі будинку. Він сказав, що 13 солдатів увійшли до його будинку, щоб обшукати його:
«Бійці запитали про мого 34-річного сина, який перебуває в територіальній обороні. Він вийшов їм назустріч. Вони запитали, хто був у будинку, а потім обшукали його і все там перевернули догори дригом… На задньому дворі знайшли мою мисливську рушницю і пляшку з бензином. Командир російських військових сказав підлеглим: “Відведіть їх [мене і мого сина] до дерева надворі і розстріляйте”. Вони вивели нас на вулицю. Один із солдатів виступив проти. Вони забрали нас в будинок і наказали моєму синові роздягнутися догола, бо хотіли знайти в нього націоналістичні татуювання», — згадує чоловік.
До будинків на їхній вулиці вдиралися й інші солдати. Вони виносили звідти сумки і мішки з речами. Після цього вони поїхали.
«Я забрав сім’ю та всіх, хто був у підвалі, і ми втекли на двох машинах. Моя дружина разом із сином і 80-річною матір’ю перебувають зараз у доньки в Ходосівці», — розповів чоловік.
росія обов’язково буде покарана за всі свої страшні злочини!
Більше на тему: Андрій Данилко: Я проклинаю путіна
