Марина Дмітрієва: Після проєкту віра в кохання стала ще сильнішою
29 жовтня на проєкті «Наречена для тата» відбулося пост-шоу. Марина Дмітрієва, яка на фіналі хотіла продовжити стосунки з Олександром Костріциним, відмовилася від дружніх взаємин з ним. Про те, як змінилося життя Марини після проєкту, читайте в нашому матеріалі.
Більше на тему: Вікторія Подколзіна: Для того, щоб побудувати стосунки, треба розмовляти та чути одне одного
Марино, розкажіть, яким у вас було перше враження про партнера?
Зовні він мені сподобався, а далі я вже придивлялася до характеру, поведінки. А зовні ‒ так, сподобався!
Чи змінилося це враження після того, як ви почали разом жити?
Мені здається, воно змінювалося по 15 разів на день. Саша може бути різним. Іноді було важко в емоційному плані, тому що його поведінка часто змінювалася. Коли він був щирим, викликав тільки позитивні емоції. Але коли він влаштовував «показові виступи», мене це дратувало. В цьому й була загадка нашого проєкту, щоб постійно було незрозуміло. Це якісь емоційні гойдалки.
Що було найскладнішим у ваших стосунках?
Ці зміни в настрої та поведінці й були найскладнішими, тому що морально дуже важко, коли зараз ніби все добре, через дві хвилини все змінюється.
Як ви думаєте, чому ваші стосунки не склалися?
На початку у нас із Сашком була відверта розмова. Тоді ми зізналися один одному, що чекали інших людей. Що він, що я. Він мені сказав: «Я чекав не таку, як ти», Я відповіла: «Ти теж ‒ не мій ідеал чоловіка». Але ми придивлялися одне до одного, адже багато й сподобалося. Коли я йшла на фінал, були сумніви: так, ні, чи хочу я бачити його з собою. На фіналі я поставила собі запитання: «Ти готова його прийняти таким, який він є?». Не ідеальним, з його заскоками… Я сказала собі «так», тому що почуття з’явилися. Він же на фіналі сказав: «Ти гарна, дякую, але я тебе не приймаю». Грубо кажучи. Він цього не сказав, але я так почула. Тому, я думаю, і не склалося. Дуже важливо приймати людину такою, якою вона є.
Стосунки будувалися на камеру, чи заважало вам це бути щирою?
Я поняття не маю, чому, але це мені взагалі не заважало. Навпаки, я була, напевно, більш щирою, ніж у житті. Тому що в цьому й була суть. Я розуміла, що це саме те, що потрібно тут і зараз. Бути щирою, бути собою. У житті, навпаки, десь потрібно більше підлаштовуватися.
Більше на тему: Наталя Кравчинська: Після проєкту недовіри до чоловіків стало набагато більше
Після проєкту віра в кохання стала міцнішою чи навпаки?
Може, це буде дивно, адже фінал не видався щасливим, але моя віра в кохання стала міцнішою! Я завжди вірила в кохання, але до проєкту я два роки була сама. Почали з’являтися думки, що я можу не зустріти свою людину і не створю сім’ю. Від цих думок було страшно. На проєкті я зрозуміла, що в мене є бажання, є потреба і я хочу щось робити для людини. Я хочу віддавати. І це, напевно, найголовніше. Найголовніше, що є цей потенціал. Він реалізується і все у мене буде добре! На зміну перманентному страху прийшов спокій і впевненість. Тепер я знаю, що все буде добре. Ось за це я дуже вдячна проєкту.
Окрім любовних висновків, що ще дав вам проєкт?
Дуже змінилося ставлення до людей. Я завжди була впевнена, що з першого погляду можу зрозуміти про людину все. З першої зустрічі і з першого спілкування. А Саша під час першої зустрічі, коли ми поспілкувалися, мені страшенно не сподобався. А потім сподобався і з’явилися почуття. Тепер, коли я починаю спілкуватися з людиною і ловлю себе на думці: «Ой, та все з ним ясно», я смикаю себе: «Марино, згадай проєкт, ти не все бачиш із першого погляду. Дай шанс собі відкритися й людині придивитися». Я тепер завжди так роблю. Дякую проєкту.
А що б ви змінили? Може, про щось шкодуєте?
Взагалі не шкодую ні про що. Ні про те, що прийшла сюди, ні про те, що попався Саша. Якби я говорила по-іншому, був би інший чоловік, то вийшла б інша історія. А я абсолютно рада, що все було саме так. Це був для мене прекрасний досвід, і мені приємно згадувати про це.
Читайте більше цікавих новин у Viber та Telegram СТБ
