Чи можна достукатися до свідомості росіян, розповідає Анна Просвєтова
У багатьох українців є рідні, друзі чи знайомі в росії, з якими вони тривалий час підтримували зв’язок і спілкування з якими припинилося за період війни. Причиною цього стала безжальна машина кремлівської пропаганди. Російське телебачення так уміло оволоділо розумом більшості своїх громадян, що вони перестали вірити навіть своїм рідним. Їх не зачіпають фотографії зруйнованих житлових будинків, кількість загиблих людей і навіть небезпека для життя близьких. Усе, чому вони беззастережно вірять, ― це Россия-1. То чи можна зараз узагалі достукатися до свідомості росіян? І чи варто це робити? Розповідає практикуюча психологиня та експертка проєктів телеканалу СТБ Анна Просвєтова.
Більше на тему: Анна Просвєтова: Російська пропаганда змінює реальність людини за тією самою системою, що й секти
Розмови з людьми, які зомбовані потужною пропагандою, схожі на комунікацію з людьми в сектах. Поки людина перебуває всередині системи пропаганди, з нею неможливо вести діалог. Що-небудь їй пояснювати, розповідати, наводити докази неможливо. Занадто сильний вплив спільноти та інформації всередині неї. Клінічна картина світу спотворена.
Щоби донести до людини будь-яку інформацію, з конструктивом, з добре дібраними аргументами, для того щоб вона її сприйняла і приділила хоч якусь увагу (навіть не йдеться про те, щоб прислухався і зробила висновки), потрібно, щоб людина ХОТІЛА цього. Щоб вона мала запит на таку інформацію. Щоб її свідомість була відкрита до неї. Тоді вона як мінімум починає шукати інформацію, фільтрувати її, логічно аналізувати. І тоді можна хоч щось доносити, пояснювати, розказувати. В іншому разі результату ніякого не буде. Наприклад, якщо я зараз не хочу слухати про історію Японії 13 століття, а мені хтось буде доводити, що один імператор був набагато крутіший за іншого, мені буде абсолютно не цікаво. Тому що я не маю запиту на цю інформацію. Мені це не потрібно і не важливо. У мене своя картина світу на це питання сформована ― і в ній, наприклад, Японії у 13 столітті не існувало. Ось така ж історія відбувається з нашими спробами достукатися до людей, які опинилися під гнітом роспропаганди. Вони не мають запиту на іншу інформацію.
Як людину витягають із секти? Різко, інакше не вийде. Починають тривалу терапію, реінформізацію, тривалий процес реабілітації. І тільки коли людина вже сама бачить об’єктивну картинку, розуміє, що за парканом секти не існує дияволів, що вона не помре і не скоїть гріх, якщо з’їсть яблуко, коли вона бачить інші факти, ніж ті, що їй вселяла секта, і проживає на власному досвіді нову інформацію, ― вона може приймати інші висновки.
Намагаючись зараз достукатися до росіян, що перебувають усередині своєї інформаційної реальності, ми відчуватимемо ще більше розчарування, біль та образу. Тому що ми вкладаємо максимум енергії у свої посили. І великі надії покладаємо на ці посили. Коли надії не реалізуються і посили йдуть у нікуди, то чим більше ти сподівався і вкладав енергії ― тим сильніше розчарування, що це не спрацювало.
Тому доводити зараз щось росіянам уже нема сенсу. Це лише копати емоційну яму собі. Настав час Україні дорослішати і сепаруватися від росії. І нашому суспільству треба вміти визнати, що якщо нас не хочуть приймати, якщо не хочуть навіть чути нашу інформацію та бачити нашу реальність, то не треба просити: «Дивіться, повірте». Нам не потрібне прийняття тих, хто перебуває в інформаційній бульбашці.
Що ми можемо зробити зараз? Ми можемо зосередитись на конструктиві. На тому, що допомагає нам максимально наблизити перемогу. А тим, хто зараз у жорнах путінської пропаганди, ми допомогти не можемо.
Більше на тему: Злочини росії проти журналістів і медіа в Україні
