Сергій Притула: про суддівський склад на «Україна має талант», учасників шоу та власні таланти
Український телеведучий Сергій Притула в ексклюзивному інтерв’ю «Фактам» на ICTV розповів про суддівство в шоу «Україна має талант» і назвав виступи, які його розчулили. Подробиці ― в матеріалі.
Україна має талант 2021 1 випуск – дивитись онлайн новий сезон
Чи дивилися ви попередні сезони шоу «Україна має талант»?
Так, я дивився і ледь не в обов’язковому порядку. Мені дійсно цікаво, на які таланти багата Україна. Ба більше, я навіть одного разу приїжджав на зйомки у складі групи підтримки. У мене земляк, юний хлопець зі Збаражчини, виступав на «Україна має талант» з гуморесками. Він, здається, вийшов тоді у півфінал.
Хто із суддів був тоді для вас прикладом?
Я не сказав би, що можу взяти когось за приклад, тому що суддів добирають згідно з певною драматургією. Якщо навіть розглянути нашу трійку суддів, то очевидно, що продюсери шоу запрошували кожну персоналію з огляду на її можливості, характер і модель поведінки.
Коли я дивився шоу, то в мене було абсолютно лояльне ставлення до всіх учасників суддівського корпусу.
У 2009 році ми в «Файна Юкрайна» робили низку пародійних сюжетів на «Україна має талант». Якби мені тоді хтось сказав, що ти колись сам опинишся в кріслі судді цього проєкту, я, мабуть, покрутив би пальцем біля скроні.
В одному з постів ви назвали суддівське крісло електричним стільцем. Чому?
Оцінювати людей, коли ти сидиш вдома на дивані перед екраном, ― це одна справа. Брати на себе відповідальність у тому, як далі складеться доля людини, яка на щось претендує в «Україна має талант», ― це зовсім інша історія.
Це, мабуть, найпіковіша точка моєї роботи на телебаченні, яка вимагає максимальної об’єктивності і неупередженості, і це доволі складно.
В якісь моменти доводиться просто закривати очі на те, хто стоїть перед тобою, і намагатися абстрагуватися від того, що це, наприклад, дитина. Тому що ти оцінюєш талант у певній конкурентній царині і розумієш, що до фіналу мають вийти найкращі учасники у тому чи іншому сегменті. Тому доволі складно сказати комусь «ні» попри те, що в тебе є внутрішня симпатія до людини.
Якби до Збаража кільканадцять років тому приїхав кастинг «Україна має талант», маленький Сергій Притула наважився б піти зі своїм талантом? І з яким саме?
Я не знаю, чи я сам наважився б піти. Ми зараз просто говоримо про зовсім інші реалії буття. Зараз діти живуть у системі достатньо активної присутності у соцмережах, споживають контент і самі вже стають тіктокерами, вчаться монтувати і знімати відео.
А коли ти живеш наприкінці 80-х минулого століття, за часів Радянського Союзу, у невеличкому райцентрі, твоє уявлення про цей ринок зовсім інакше виглядало.
Теоретично підозрюю, що батьки могли взяти за руку і відвести на кастинг «Україна має талант», і я радше читав би гуморески. У 80-х я ріс на гуморесках Вишні, Глазового, Дударя, і, мабуть, у цьому таланті я спробував би позмагатися.
Який рід талантів на «Україна має талант» вам найбільше близький до серця?
Немає такого, що подобалося б більше, ніж інші. Звичайно, у мене є суб’єктивне ставлення до якогось виду мистецтва. Але це не означає, що я, відштовхуючись від власних уподобань, повинен більш критично ставитися до майстерності людей.
Для мене великим відкриттям стала неймовірно потужна школа естрадно-циркового мистецтва.
Цінність шоу «Україна має талант» у тому, що воно передбачає широкий сегмент талантів, які можна продемонструвати: від пантоміми до розмовного жанру. І на цей майданчик з’їхалися ті, кого в Україні ми не бачимо. Приїхали люди, які виступають у Німеччині, США, Південній Кореї, Цирку дю Солей.
Я тішився, що після такої довгої перерви шоу «Україна має талант» відновилося. Я не знаю, коли ми могли б побачити такі таланти на вітчизняному майданчику. У них практично немає можливості для постійної роботи в Україні, а побачити їхню майстерність завдяки телепрограмі ― це дуже цінно.
Який талант чи історія вразили вас на цьому відборі?
Таких було дуже багато. Я взагалі достатньо чуттєва людина, і мене доволі часто розчулювали на сцені «Україна має талант». І стримати сльозу ― це ще одне завдання, щоб не порушити свій імідж перед глядачами.
Я знімаю капелюх перед тими батьками і тренерами, які допомогли появі на сцені нашого шоу діток з аутичним спектром. У нас були неймовірно круті дітки з синдромом Дауна, і я просто не знаю, як можна оцінити їхній подвиг. В Україні є певна проблема з соціалізацією таких дітей, і це неймовірна мотивація для тисяч батьків, які мають діток з подібними особливостями.
Я дуже чітко усвідомлюю, скільки часу потрібно витратити, щоб дітям з синдромом Дауна підготувати відносно простий номер з погляду хореографії. Я маю можливість допомагати силами свого благодійного фонду організації в Києві, яка займається дітками з аутизмом.
Які стосунки у вашої трійки? Які ролі в кожного з вас?
Атмосфера у трійці ― чудова. Я взагалі важко уявляю, як у такому шоу можна працювати, якщо в тебе немає нормальної внутрішньої комунікації з іншими суддями.
Женя ― величезний профі, він крутий. Ксенії може було достатньо важко, тому що в неї є певний складений образ, і він радше позитивний.
Ксенія дуже довго йшла крізь тернії до зірок і абсолютно заслужено отримала ту славу, яку вона зараз має. І я знаю, як це важко, сягнувши певної вершини, робити якісь кроки, які можуть викликати негатив до себе. Іноді ми з Женею брали на себе відповідальність сказати «ні» для того, щоб Ксенія могла сказати «так».
Більше на тему: Григорій Решетник: про шоу «Україна має талант» та боротьбу із хвилюванням
