#ДобріІсторії Андрій Задворний: Зараз немає неважливої роботи
Минулого року Андрій Задворний брав участь у романтичному реаліті СТБ «Холостячка». У довоєнний час він розвивав власний бізнес із виробництва дитячих іграшок та виховував доньку Кіру. Зараз до щоденних справ 33-річного Андрія додалася не менш важлива — допомога країні. Чоловік записався до тероборони столиці та займається волонтерською діяльністю. Він переконаний, що в цей скрутний час будь-яка робота і допомога важливі.
Більше на тему: #ДобріІсторії Ілля Рибальченко: Я дивився на жінок з дітьми і розумів, що маю захистити свою країну
«Ми відвезли дружину і дівчину моїх друзів на Західну Україну. Звідти попутками добирався до Львова, а потім до Хмельницького. Там у друга я забрав свої речі і вирушив додому, в Київ. Їхав з бажанням долучитися до груп добровольців — у тероборону чи ЗСУ. Лише б потрапити до військової служби. Приїхавши в Київ, записався до ТРО. В ЗСУ не беруть без військового досвіду. На той момент уже кілька тисяч людей переді мною чекали своєї черги. В пріоритеті — чоловіки з військовими спеціальностями. Нас сформували у взводи. І з того часу ми тримаємо постійний зв’язок один з одним у соцмережах і чекаємо на інформацію.
Склалося так, що, коли я був у Хмельницькому, друзі попросили мене купити ліки, яких не було в аптеках Києва. Я придбав їх і привіз до столиці. І з того часу ми почали збирати потреби військового шпиталю й інституту серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова. Спілкувалися з лікарями та волонтерами.
Враховуючи те, що в мене велика аудиторія в інстаграмі, багато українців мене знають, я вирішив використовувати свою медійність з користю. Я щасливий, що моя впізнаваність зараз стала у пригоді і що я можу її максимально ефективно використовувати. Це стосується налагодження зв’язків, комунікації, пошуку рішень. Значну частину часу я займаюсь координацією: зводжу людей, у котрих є ресурси, з тими, кому вони необхідні. Наприклад, нещодавно закрили запит людей щодо дитячого харчування. Так само і з ліками. Я впевнений, що людям, з якими я співпрацюю, можна довіряти. У нашому волонтерському чаті зараз понад 60 осіб. Спільними зусиллями ми зібрали майже 700 тисяч гривень і велику гуманітарну допомогу.
Усе, що ми робимо, — за покликом душі. Допомагати один одному у такий скрутний час надважливо. Адже для організації повноцінної роботи Червоного Хреста і налагодження функціонування всіх систем держави потрібен час. А ми власними зусиллями можемо робити користь уже зараз.
Ми допомагали і продовжуємо допомагати пораненим бійцям з фронту. Наші захисники потребують уваги і підтримки. Адже зазвичай, коли людина потрапляє до лікарні, провідати її приходять родичі. Вони піклуються про неї, приносять усе необхідне. А, умовно, каву, печиво і цигарки нашим бійцям зараз нема кому купити.
З однодумцями ми створили свою неформальну організацію і закриваємо потреби людей. Тішить, що потреб з кожним днем усе менше, адже всі українці згуртовані. Останній раунд зі збору коштів закрили кілька днів тому. З колегами перелаштовуємося, щоб співпрацювати з гуманітарними ланцюжками. Проблема зараз не в тому, що немає чого доставляти, а в самій доставці, особливо між містами. Намагаємось вирішувати ці питання спільними зусиллями.
Я вірю в перемогу України беззаперечно. Коли вона настане — суто питання часу. Зараз ми стали свідками неймовірного єднання українців, прояву небайдужості та доброти. Коли кожен допомагає як може. І не тільки своїм близьким, а й незнайомим людям. Вивезти, зустріти чи передати речі, поселити в себе людей, яких узагалі не знаєш, знайти ліки чи будь-яку допомогу — кожен робить, що може. Це просто диво. Мені здається, саме зараз народжується нова українська європейська нація. Я вірю в нашу перемогу, вірю в ЗСУ. Я спілкувався з українськими військовими, і це справді героїчні люди, котрі готові віддати своє життя за майбутнє України і її народ. Зараз немає неважливої роботи. Цікавтесь справами один одного, запитуйте у бабусі з сусіднього під’їзду, чим можете бути їй корисні, допоможіть хлопцям з тероборони на блокпості. Якщо є змога працювати, робіть це. Сьогодні кожна маленька справа наближає нас до перемоги».
#ДобріІсторії
Більше на тему: Нас не треба рятувати: Злата Огнєвіч про російську агресію
