Творимо добро разом із зірками СТБ та Dobro.ua: історії, які варто підтримати
У День родини зірки СТБ разом з благодійною платформою Dobro.ua закликали українців підтримати родини, які постраждали від російської агресії. Цього року свято відзначаємо зі сльозами, бо українці страждають… Загиблі мирні жителі, діти, зруйновані будинки, школи, дитячі садочки, розлучені сім’ї. Та ми — це одна велика родина, в якій кожен підтримує одне одного заради спільної мети: нашої Перемоги. Заради вагомого внеску у добрі справи, зірки СТБ підтримали тих, хто потребує допомоги. Історії, які вражають своєю незламністю та духом — читайте в матеріалі STB.UA.
Григорій Решетник
24 лютого на мирну українську землю прийшла повномасштабна війна. Наші діти вимушені ховатись від російських ракет, від обстрілів та від смерті, яку несе з собою «руській мир». Жорстока реальність залишає у маленьких хлопчиків та дівчаток глибокі травми на все життя. І поки ми можемо тільки уявляти жахливі наслідки цієї війни, але їх точно будуть відчувати щонайменше кілька наступних поколінь.
Війна роз’єднала сотні тисяч дітей з батьками. Діти, які мають радіти і сміятися під мирним небом, сьогодні втрачають рідних, свої домівки та теплі ліжечка. Вони потребують відпочинку та професійної психологічної реабілітації у спокійному місці.
Таким місцем став літній табір для евакуйованих діток у Закарпатській області. Тут дітками опікуються професіонали та соціальні педагоги і психологи. Вони розробили програму реабілітації, яка поєднує корисний режим дня з послідовними відпочинком, фізичними вправами, навчанням та навіть екологічними маршрутами. Але їм також потрібна наша з вами підтримка.
Давайте разом допоможемо діткам набратися сил і повернути віру у свої можливості. Ми ж українці — ми не байдужі один до одного. Творимо добро разом!
Перейдіть за посиланням для допомоги:
https://dobro.ua/project/tabir_dlia_evakuiovanikh_ditei_pid_chas_viini/
Тетяна Висоцька
Вони втратили все в одну мить — скільки навколо зараз такого горя! Але коли воно стає персоніфікованим, легше протягти руку допомоги. Або кілька гривень, які завжди мають значення для благочинності.
До Дня сім’ї закликаю вас разом зі мною підтримати родини, які втратили житло під час війни.
В міні-притулку доброчинної організації в місті Києві можуть тимчасового проживати разом родини з дітьми: 15 осіб (батьків і дітей), отримувати продуктову допомогу, психологічну і соціальну підтримку.
Благодійникам дуже потрібна фінансова підтримка для купівлі базових продуктів, медикаментів і засобів гігієни для підопічних у притулку. Також як мінімум – потрібно оплатити місячну працю психолога, соціального працівника і водія.
У воєнні часи неможливо залишитися байдужим до людських втрат і переживань. А тому разом ми можемо подолати усе заради спільної перемоги!
Перейдіть за посиланням для допомоги:
https://dobro.ua/project/pritulok_dlia_simei_iaki_postrazhdali_vid_viini_2/
Ектор Хіменес-Браво
Він зробив їй подарунок — вивіз 6-річного сина з погреба у окупації
Кожен день я чую нові історії про те, як українці допомагають одне одному, наближаючи нашу перемогу. Якісь з цих історії позитивні та надихаючі, якісь сумні. Від 24 лютого я почув багато історій, але одна вразила мене найбільше. Це історія Марини з Володимирівки Донецької області.
Знаєте, зазвичай, чуючи про таке, кажуть, що ворогу не побажаєш. Хоча саме їм би і побажати… Адже це історія матері, яка не могла забрати свого маленького сина з міста, де розривалися снаряди.
За кілька днів до початку повномасштабного вторгнення росії Марина поїхала на заробітки, працювати в полі на саджанцях. Думала, що їде всього на тиждень, тому свого шестирічного синочка залишила на бабусю з дідусем. Але тиждень не добіг кінця – в її місто зашли росіяни, всюди були перестрілки, в’їзд у місто заборонили.
Випалена вибухами земля, засипані уламками дороги. Пекло на землі є… Марина ніяк не могла вивезти свого сина, мати і батька. Евакуація не здійснювалася, знайомих з автівкою не було, а ті односельці, до кого жінка зверталася, відмовилися допомагати.
Три дні батьки і син Марини сиділи у сирому підвалі. Її тітка з чоловіком потрапили під обстріли, після яких він залишився без пальців, а вона – готується до четвертої операції. В день народження Марини нарешті з’явився шанс вивезти сина з цього пекла. Її брат зміг заправити скутер і якимось дивом вивіз малого. Батьки ж нав’язали на руки білі хустинки і пішли пішки. Під обстрілом…
На кордоні їх забрали — всі живі!
Зараз вони у шелтері на Волині, який організували благодійний фонд «Помогаем» разом з благодійною платформою Dobro.ua. Хлопчик вчиться писати, адже тепер він зможе піти у школу. У жовтні йому виповниться 7 років, і тепер сім’я має змогу планувати завтрашній день.
Якщо ви хочете допомогти таким людям як Марина — переходьте за посиланням на скарбничку Armour of Peace, яка збирає кошти для постраждалих від російської агресії сімей України. Кожна гривня, навіть мінімальний донат — це крок до спокійного життя. Крок до нашої Перемоги. Я є партнером цього фонду, тому запевняю, що кожна копійка потерпілим сім’ям.
Перейдіть за посиланням для допомоги:
https://dobro.ua/reserve_fund/armour_of_peace
Марина Боржемська
Друзі, хочу з вами поділитися важливим проектом, на який потрібно зібрати кошти. Називається він «Незламна мама».
Під час війни кожна мама є сталевою героїнею, яка за свою дитину буде битися до кінця. І неважливо, дитині 4 роки або 40. Але буває, що небезпека підкрадається так підло та підступно, що ми просто не в силах захистити ні себе, ні своїх близьких.
Кожна мама перебуває під час війни у постійному стані стресу, оскільки небезпека може бути як на лінії вогню на передовій, так і у власній квартирі. У будь-який час!
“Незламна мама” — це табір психологічної реабілітації для жінок та дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій. Для родин з окупованих територій, які пережили насилля чи зґвалтування. Реабілітація включає два тижні роботи з психологом для дорослих та дітей, групові заняття, фізичні активності, що допоможуть сім’ям стабілізувати свій стан. А після двотижневої роботи з кожним буде продовжений психологічний супровід до 3 місяців.
Будь ласка, переходьте та донатьте скільки зможете — кожна гривня важлива. Збираємо кошти на гарні справи разом!
Перейдіть за посиланням для допомоги:
https://dobro.ua/project/nezlamna_mama/
Світлана Арефнія, експертка рубрики «Допомога психолога»
Сім’я. З чого складається це слово? А саме з сьоми пунктів того, хто ви є сім’ї.
Я — господиня;
Я — підтримка;
Я — мама;
Я — жінка;
Я — партнерка;
Я — любов та кохання;
Я — натхнення.
Саме в родині ми реалізуємо всі свої життєві потреби: безпеки, визнання та прийняття. В сім’ї ми знаходимо спокій, любов, душевну гармонію, підтримуючи обійми, ніжні поцілунки, задоволення та щастя.
В День родини хочу привітати всіх українців та українок та побажати нам якнайшвидше мирного неба над головою, надійного сімейного тилу, міцної непорушної спини-підтримки, захищаючих люблячих обійм та насолоди одне одним. Бережіть себе і свої сім’ї! Не втрачайте віри, надії та любові — ніколи.
Перемогу творять люди через свої добрі справи. Давайте їх робити разом!
Приєднуйтесь до людей, які несуть добро, в тому числі з Dobro.ua.
Все буде Україна!
Перейдіть за посиланням для допомоги:
https://dobro.ua/reserve_fund/dopomoga_ditiam_i_rodinam
Наталя Татаринцева
Сьогодні день Родини, а дітки та розширення сім’ї — це наша з Котиком ВЕЛИКА мрія та ціль. Ця тема, особисто для мене, дуже чутлива, бо в моєму спортивному дитинстві сильно не вистачало родинного тепла. Тому, коли я бачу як війна роз’єднує сотні тисяч дітей з їхніми батьками, мені хочеться захопити їх всіх в обійми і допомогти адаптуватися до нового життя, у яке вони вимушено потрапили!
Наразі ці діти потребують відпочинку та реабілітації, щоб подолати психологічні травми, які лишає після себе війна. Для 20 таких дітей БФ «Асперн» організуває літній табір в Закарпатській області. Програма табору міститиме корисний режим дня з послідовними відпочинком та реабілітацією, фізичними вправами, навчанням та екологічними маршрутами.
Я підтримую цей проект і хочу долучити вас, впевнена вам теж не байдуже! Давайте підтримаємо проект табору для евакуйованих дітей на Dobro.ua! І подаруємо дітям спокійне життя, на яке вони найбільше заслуговують. Активне посилання:
Перейдіть за посиланням для допомоги:
https://dobro.ua/project/tabir_dlia_evakuiovanikh_ditei_pid_chas_viini/
Ольга Кучер
Мене вразила історія Інни. Це моя подруга-художниця познайомилися з нею ще раніше на курсах малювання. Її родина опинилася в окупації на Херсонщині.
Без роботи.
Без грошей.
Без соцвиплат.
У неї на руках старенькі батьки, які категорично відмовилися виїжджати із рідної домівки.
Чоловік, у якого діагностували онкологію.
Дочка-підліток, яка звичайно не може знайти роботи в умовах окупації.
І Інна, колишня перукарка, знайшла найвишуканіший вихід із ситуації.
Вона пропонує людям купити її картини. Онлайн. До війни малювання було її хоббі, яке зараз може врятувати практично всю її родину. Інна продає картини зараз, а вислати їх зможе, коли Україна поверне Херсонщину.
Історія цієї родини – одна із тисяч, десятків тисяч сімей, які опинилися в окупації. Так, таких історій багато. Так, кожна така історія – унікальна. І те як Інна шукає порятунок із здавалося б безвихідної ситуації так красиво не може не дарувати надії на те, що все буде добре. І вже дуже скоро Інна вишле кожному своєму благодійнику придбану картину.
Перейдіть за посиланням для допомоги:
https://dobro.ua/project/shvidka_dopomoga_dlia_rodin_vazhko_khvorikh_2/
Яна Брензей
Найбільше мене зачепила історія родини Назаренків. Богдан та Вікторія 8 років мріяли про дітей. Але завагітніти вдалося лише минулої осені. А у березні сержанта Богдана Назаренка вбив російський снайпер.
Вікторії про це не сказали, аби не хвилювати. Коли вона випадково дізналася про смерть чоловіка, почались передчасні пологи. На щастя, Матвійчик та Захарчик народилися здорові. Але Вікторія із двома новонародженими опинилась у скруті – без грошей і власного житла.
Її історію мені та мільйонам українців розповів кореспондент «Вікон» Артем Сорокін. Сюжет можна побачити ось тут: https://www.youtube.com/watch?v=2Fk2TGnW9rI
І сталося — ні, не диво — чергове підтвердження великодушності наших людей. Буквально за кілька днів тисячі небайдужих перерахували Вікторії та дітям шалену суму, якої вистачить на якісну освіту для хлопців. Саме таку, про яку мріяв для своїх дітей сержант Богдан Назаренко.
Перейдіть за посиланням для допомоги:
https://dobro.ua/project/nezlamna_mama/
Надія Матвєєва
8 липня в Україні відзначаємо День родини. Цього року зі сльозами, бо українські родини страждають… Загиблі мирні жителі, діти, зруйновані будинки, школи, дитячі садочки, розлучені сім’ї.
Пояснення цьому нема, є тільки біль, рішучість перемогти та необхідність підтримки. Так, найкраще, що кожен з нас може зробити, це підтримати постраждалих.
Благодійна платформа Dobro.ua має потужний досвід допомоги. Один з проектів, який я прошу підтримати — це табір для евакуйованих дітей.
Війна роз’єднала тисячі дітей з батьками. Змучені від війни діти потребують відпочинку та реабілітації, щоб отримати навички для подолання психологічних травм, що з’явилися як рани, і які потрібно лікувати. Є мета – для 20 таких дітей організувати літній табір, що буде працювати в Закарпатській області. Програма табору міститиме корисний режим дня з послідовними відпочинком та реабілітацією, фізичними вправами, навчанням та екологічними маршрутами.
Кожен внесок має значення, бо наближає діточок до життя, в якому вони почуватимуться щасливими. Залучайтеся до доброї справи!
Перейдіть за посиланням для допомоги:
https://dobro.ua/project/tabir_dlia_evakuiovanikh_ditei_pid_chas_viini/
Анна Сагайдачна
Закликаю підтримати проект «Табір для евакуйованих дітей». Діти — наше майбутнє і сьогодні ми боремося саме за нього!
Психологічне здоров’я дітей запорука квітучого майбутнього нашої України.
Страшна трагедія, яка сталася на вокзалі в Краматорську, забрала життя багатьох людей і дітей. Родина з Новгорода на Донеччині була на цьому вокзалі. Мама хотіла евакуювати двох своїх дітей, коли російська ракета прилетіла на вокзал і залишила її без однієї ноги, а 11-річну доньку взагалі без ніг… Чудом вцілів 11-річний син Ярослав, який і став тепер головним чоловіком і опорою для своїх найрідніших жінок.
Неймовірної сили сім’я.
Перейдіть за посиланням для допомоги:
https://dobro.ua/project/tabir_dlia_evakuiovanikh_ditei_pid_chas_viini/
https://www.youtube.com/watch?v=YUfwJZvF7gQ
Злата Огнєвіч
Війна роз’єднала сотні тисяч дітей з батьками. Спочатку вони покинули власні домівки й намагалися адаптуватися до життя в Центрі соціально-психологічної реабілітації, що в Києві, потім до життя в бомбосховищах, потім до евакуації та зовсім нових умов у Закарпатській області, до онлайн уроків для учнів. Змучені від війни діти потребують відпочинку та реабілітації, щоб отримати навички для подолання психологічних травм, що з’явилися як рани, і які потрібно лікувати.
Для 20 таких дітей планується організувати літній табір, що буде працювати в Закарпатській області. Програма табору буде містити корисний режим дня з послідовними відпочинком та реабілітацією, фізичними вправами, навчанням та екологічними маршрутами.
Гори і природа мають потужну силу і вміють лікувати. Ви знаєте, як я люблю походи в гори, вони наповнюють і повертають легкість в думках, тілі. Зараз ця легкість, а ще— піклування, дуже потрібні цим діткам.
Щоразу, коли я чую історії сімей, котрі постраждали від війни, моє серце розривається від жалю та болю.
Пам’ятаю день, коли ми з волонтерами приїхали до Бородянки підтримати родини, постраждалі від обстрілів. У цих людей більше немає домівок. Пам’ятаю їхні сльози та розпач…
Одна жінка розповіла, що відбудувати будинки зараз просто неможливо, бо цегла розсипається від високої температури. Потрібно знову закладати фундамент і починати будівництво з нуля. Зараз родина цієї жінки проживає у знайомих, які надали їм тимчасовий прихисток. Вона зі сльозами на очах пояснювала, що навіть змінного одягу немає – все вщент згоріло. А особливо їй шкода цех чоловіка, де він своїми руками майстрував чудові речі. Улюблена справа всього його життя вщент зруйнована за одну ніч в результаті прильоту російської ракети.
Люди десятки років збирали кошти на своє власне житло та безтурботне життя. І це у них забрали. Я не можу собі навіть уявити, через що вони пройшли, який страх від обстрілів їм довелося пережити… Все, що лишалося — молитися, аби наступний день настав.
Війна — найтемніша та найжахливіша сила. Але всі ці люди тримаються, дякуючи підтримці інших небайдужих українців. Вони продовжують жити та рухатися далі, як би складно не було.
Україна — це велика родина, яка допомагає всім і кожному. Сьогодні ми всі як одне ціле. Готові допомагати, захищати те, що належить нам. В цьому і є наша сила. Саме тому ми незламні.
Перейдіть за посиланням для допомоги:
https://dobro.ua/project/tabir_dlia_evakuiovanikh_ditei_pid_chas_viini/
