Як отямитися після побачених фотографій звірств росіян?
Нещодавні фотографії жорстокості російських окупантів у Бучі, Ірпені й Гостомелі ранили душу кожного українця. Подібні злочини, без сумнівів, повинні бути і будуть покарані. Але як же прийти до тями після побаченого? І що дає українцям відкрите визнання цієї трагедії? Розповідає кандидатка психологічних наук, психотерапевтка Наталія Портницька.
Більше на тему: Жорстокі злочини росіян проти цивільного населення України
При спогляданні жахливих кадрів з раніше окупованих міст Київщини просто віднімає дар мови. У стані шоку від побаченого свідомість може відмовлятися сприймати зображення і шукати підтвердження того, що це неправда. Адже смерть — це те, що лякає людей найбільше, а подібні кадри ще раз нагадують про крихкість життя.
Психотерапевтка Наталія Портницька упевнена, що в подібній ситуації немає неправильних емоцій і кожна людина справляється з ними по-своєму: «Немає правильних і неправильних реакцій — у кожного свої емоції, свій спосіб справлятися з ними. Кадри отримують відгук в індивідуальному досвіді: хтось вдивляється і шукає нову інформацію, хтось уникає будь-якими способами (вимикає сповіщення, не відкриває стрічки новин). Вмикаються захисні механізми: заперечення (шукати доказів “раптом це неправда, такого не може бути”), уникання надсильних емоцій тощо».
Що ж дає українцям відкрите визнання цієї трагедії?
- Бачити правду і позбавитися останніх ілюзій, що війна — це відповідальність однієї людини, а решта — жертви.
- Відчувати біль. Спільне горювання та оплакування об’єднує, досвід «бути поряд, мати підтримку» дає можливість пережити біль, впоратися з ним.
- Відчувати лють. Злість і агресія протистоять страху поразки. Сьогодні енергія люті на ворога дає сили справлятися з апатією, втомою після місяця війни.
- Цінувати миттєвості кожного дня.
- Відкрито говорити про смерть — це не лише емоційно пережити і відреагувати, мати досвід прийняття («коли говориш про смерть, стає легше»), а й усвідомити себе, свій народ — «Я не один». Смерть — це те, що об’єднує, робить нас людьми, підсилює цінності. Розголошення, відкрите визнання трагедії сьогодні дає шанс нації та кожному впоратися і передати наступним поколінням не колективну травму, а пам’ять, можливість посттравматичного зростання.
- Глибокі переживання формують цінності — сьогодні це цінності єдності, ідентичності, майбутнього.
Світ повинен знати правду, хоч би якою гіркою вона була! А росія обов’язково відповість за всі свої жахливі злочини!
Більше на тему: Як бути спокійним, як Арестович: поради Андрія Жельветро
