# Можутьвсе: шеф-редактор «Один за всіх» може вислухати, допомогти і врятувати
Позаефірна кампанія #можутьвсе продовжує розповідати про соціальний проект «Один за всіх». Через що проходять редактори і оператори, допомагаючи тим, хто втратив надію на справедливість? Чи є час у професіоналів своєї справи на те, щоб хворіти? В рамках кампанії #можутьвсе, команда проекту дала інтерв’ю про життя на «Один за всіх». Що таке соціальний проект про допомогу – розповідає шеф-редактор Анастасія Ніколаєнко.
Більше на тему: #можутьвсе: шеф-редактор проекту «Один за всіх» про особливості роботи
Згадайте саму зворушливу історію, яка найбільше вас зачепила?
Це була історія «Чекай мене, Настінька». Це історія про дівчинку Настю, яку мати в 2004 році продала за 1 гривню і пляшку горілки. Звичайно ж ми зацікавилися цією темою. Виявилося, що вже 10 років зведена сестра розшукує Настуню. Я до сих пір пам’ятаю першу розмова з Ірою (сестра Насті). Історії, які вона розповідала, пробирали до мурашок. Дуже хотілося допомогти двом сестрам зустрітися. На першому етапі розробки цієї історії я ще була журналістом і сама виїжджала на пошуки Насті. Моєю метою було відвідати дитячий будинок, де слід дівчинки обривався. З великими труднощами вдалося дізнатися тільки те, що дівчинка перебуває під опікою. Але запити в соціальну службу знову завели нас в глухий кут, адже дівчинки з такими даними в базі виявлено не було.
Що ви вирішили зробити, щоб допомогти двом сестрам?
Ми не кинули спроб знайти дитину. Після повернення до Києва вирішили писати всім Настям, які підходять за датою народження. Ми порівнювали фотографії з різних профілів в соціальних мережах з єдиною фотографією Настусі яка у нас була. До цього моменту вже не було жодної людини в офісі, який би не знав історію сестер і не допомагав в пошуку. Але все було безуспішно. Через деякий час ми знову повертаємося до історії сестер. І як виявилося не дарма. Крига скресла і спливли нові факти. Виявилося, що дівчинка числиться під іншим прізвищем. І тут почалося: дзвінки, вмовляння і нарешті довгоочікувана інформація про місце знаходження Насті. Ми були в шоці, коли дізналися, що сестри весь цей час жили на відстані 80 км одна від одної.
Більше на тему: #можутьвсе: Михайло Присяжнюк відверто про «Один за всіх»
Чим закінчилася історія і які емоції ви пережили по її завершенню?
Я ніколи не забуду момент зустрічі двох сестер. Сльози радості, усмішки і такі довгоочікувані обійми. Це була історія, якою я перейнялася, історія якою я пишаюся. Зараз дві сестри їздять одна до одної в гості. Іра хоче забрати до себе Настю, і робить для цього все можливе і неможливе. Я впевнена, що більше вони одна одну не втратять.
Нам відомо, що одного разу ви поїхали у відрядження з травмованою ногою. Розкажіть про цю історію.
Я напросилася у відрядження, коли вже була на посаді шеф-редактора. Перед виїздом, на тренуванні я травмувала палець. Так як поїздка була одноденна — вирішила їхати. Але, як часто буває на «Один за всіх», плани помінялися і відрядження продовжили. На другий день травма дала про себе знати. Нога розпухла, ходити було боляче, взути нічого не можливо, а за вікном все засипано снігом. Але завдяки підтримки групи, які і ліки принесли і на руках до героїв віднесли — нам вдалося зробити ще одну добру справу.
Ця історія наочний приклад відносин один до одного. Ніхто нікого не залишає в біді! Якщо тобі погано — вся команда вирішує твою проблему. Якщо потрібно йти до вбивці — одну не відпустять. З тобою підуть, проконтролюють, щоб ніхто тебе не скривдив і не нашкодив. Це неймовірна підтримка, яка відчувається постійно, навіть за межами роботи. Якщо у тебе трапилася біда, — одну тебе ніхто не залишить.
Що особисто для вас означає ця робота?
Для мене — це можливість допомагати людям і когось врятувати. Дати шанс комусь на нове життя. Допомогти зустрітися або вилікуватися. Якби нерозуміння того, що ми робимо, — я не знаю, чи працювала б тут взагалі. Їздити по анти-санітарним умовам, пити з брудних чашок, бачити тарганів, щурів — не дуже приємно. Спілкуватися з вбивцями, педофілами, рецидивістами — небезпечно і іноді страшно. Але ти робиш це. Адже іноді саме «Один за всіх» є тим самим рятувальним кругом для людей.
Уявіть: у вас є тільки дієслова, щоб описати свої можливості і відчуття в проекті «Один за всіх»?
Можу допомогти! Можу вислухати! Можу знайти рідних! Можу показати, що можна жити по-іншому! Ми можемо все, якщо знаємо, заради чого це робимо!
Більше на тему: #можутьвсе: журналістка «Один за всіх» про найцікавіші історії проекту
