Олексій Суровцев про найскладніші дні в Ірпені, зйомки під час війни та мрію після нашої Перемоги
Вже 23 жовтня на телеканалі СТБ вийдуть прем’єрні серії детективного серіалу «Слід». Напередодні прем’єри популярний актор Олексій Суровцев, що виконує роль брутального майора Тараса Римаря в ексклюзивному інтерв’ю «ФАКТАМ» розповів про найскладніші дні в Ірпені, зйомки під час війни та мрію після нашої Перемоги.
Які у вас зараз почуття, коли велика війна триває півтора роки?
Відчуття тривоги, звичайно. Особливо стосовно того, що війна може продовжуватись ще дуже довго. Знаєте, війна може закінчитися завтра, а може продовжуватись ще п’ять-шість чи десять років. А хочеться щось планувати, хочеться жити нормальним життям, до якого ми звикли. З початком великої війни, я думаю, у кожного українця змінилося життя і війна внесла свої корективи. Тому є постійне відчуття тривоги і відчуття невпевненості у завтрашньому дні, напевно, як і у більшості.
Чи було очікування, що вона станеться?
Ні, звичайно, не було ніякого очікування, особливо, що війна відбудеться у такому масштабі. Ви знаєте, до двадцять четвертого лютого, напевно, більшість українців не поглиблювалась у природу конфлікту і його наслідки, не цікавилась політикою. Тому я точно не очікував, що війна буде таких масштабів і так довго триватиме.
На початку війни ви були у Ірпені?
Перші три тижні повномасштабного вторгнення і активних бойових дій на Київщині, я провів в Ірпені. Потім, після того, як два тижні я пробув там без води і світла, вирішив, що все-таки необхідно переїхати у Київ. Адже ці дні були дуже виснажливими. Я старався рятувати тварин і для того, щоб організовувати все правильно, для того щоб взагалі мати на це сили – я приїхав до Києва. Але продовжував кожного дня їздити в Ірпінь.
Що вас найбільше вразило у той період?
Ви знаєте, все вразило. Коли щось відбувається у твоєму житті вперше – воно завжди тебе вражає. Перші прильоти, перші танки, перші евакуації, перші пожежі, перші вибухи. Це все вражало, але не у найкращому сенсі слова, як розумієте. А з позитивного – вразили люди, які постійно одне одному допомагали. І ми допомагали, і нам допомагали. От знаєте, якщо щось було потрібно – варто було лиш звернутись до підписників у соцмережах, і вже наступного дня воно було у тебе. Це дуже класно!
За час повномасштабної війни ви врятували більше 800 тварин. Яку історію спасіння не забути?
Ой, дуже багато таких історій. Кожна історія чіпає за душу, і кожна тваринка теж, бо коли дивишся їй в очі – там стільки всього можна прочитати. Не можу відокремити якусь історію і навіть не хочу, бо кожна з них особлива.
Як вистачає часу на зйомки та опікування притулком і ветклінікою?
По правді зйомок зараз не так багато, це по-перше. А по-друге у мене штат притулку складається з дванадцяти людей: це лікарі, асистенти, прибиральниці, адміністратори та інші. Звичайно, сам би я, як це було раніше, вже в не впорався. Адже спочатку у мене був лише притулок, а потім ми почали розширюватись і я став делегувати обов’язки, бо зараз одному це все робити було б неможливо. Але все одно кожного дня з ранку до ночі і без вихідних я там. От лише зараз маю невеличкий лікарняний, бо мені видалили кілька зубів і тепер я сиджу дома і нічого не роблю через не найкраще самопочуття (посміхається). Але мої помічники вже можуть все робити і без мене.
Що стало для вас найбільшим випробуванням за цей час?
Ну, напевно, самотність. Знаєте, коли без рідних, без коханої людини. Цей довгий час, коли були активні військові дії на Київщині, став найскладнішим. Бо хотілося поспілкуватися очі в очі, хотілося побачити маму, хотілося побачити мою на той час майбутню дружину. Але цього зробити не можна було і це стало випробуванням.
Нещодавно ви вдруге одружилися на своїй екс-дружині. Причому, у день свого весілля, крім одруження, встигли ще заїхати на святковий коровай з нагоди старту зйомок нового проєкту «К.О.Д.», який вийде на екрани наступного року. Розкажіть детальніше про це.
Так, я ще особисто не приступив до зйомок цього проєкту, мої перші знімальні дні будуть лише через кілька днів. Але я встиг на його старт, бо це важлива подія, і за часом я все встигав. Звичайно, якщо б старт зйомок і весілля було в один і той же час, то я б обрав би весілля (сміється). Але тут довелось пожертвувати лише кількома годинами сну (посміхається). Я був дуже радий побачити всіх, поділитися планами і подивитися, як це все буде відбувається.
Більше на тему: Зірка серіалу «Слід» Тетяна Кравченко про життя під час великої війни
Ваш персонаж у проєкті «К.О.Д.» – це все той же відважний майор Римар, якого так полюбили глядачі за серіалом «Слід»?
Так, це мій Римар зі «Сліду». Тільки тепер він працюватиме у новому спецпідрозділі К.О.Д. У серіалі також з’являться нові персонажі та історії, а також круті нововведення і цікаві «фішки», які зроблять його ще більш яскравим.
З 23 жовтня в ефірі СТБ вийдуть нові серії улюбленого детективного серіалу «Слід». Що більш за все запам’яталось зі зйомок?
Я пам’ятаю зі зйомок «Сліду» лише те, що я був постійно втомлений, адже знімався по 25-27 днів на місяць. Але коли бачиш результат, ти радієш тому, як подобається глядачам цей серіал. І це дуже надихає.
У серіалі багато моментів з бійками але бувають і доволі душевні розмови. Які з цих сцен знімати найцікавіше і чому?
Особисто я дуже люблю грати життя. Напевно тому що таких сцен менше. Не дуже цікаво для мене грати обшуки чи якийсь «продедурал», але просто обожнюю знімати погоні і бійки, це такий драйв, просто клас. Сподіваюсь, що у серіалі «К.О.Д» цього буде якомога більше!
У чому ви безповоротно змінились?
Змінився у ставленні до «сусідів». Я не злопамятна людина, але таке не забувається і не прощається. Ніколи. Ну, і звичайно, я тепер провідний зоозахисник і це теж безповоротно. Тобто я піклуюся не лише своїм притулком, але ми зараз проводимо різні заходи, спрямовані на те, щоб рятувати тварин по всій Україні. Але це поки що плани на майбутнє.
Про що мрієте після нашої Перемоги?
Я мрію про відпочинок. Не відпочивав вже близько 10 років. 23 лютого я вперше за багато років поїхав на відпочинок у Карпати. Як ви розумієте, відпочивав я 1 день. Ні в якому разі не жаліюся, але хочеться трохи видихнути. Бо зараз нема можливості і настрою відпочивати, хочеться багато працювати, бо це потрібно. Люди кажуть, що моя діяльність їх підтримує і дає їм промінці добра у всьому тому, що зараз відбувається. І дуже класно чути, що ти надихаєш когось. Крім того, рятування тварин – це дуже важлива зараз справа, якою, на жаль, не так багато людей займаються. Але мрію я нарешті відпочити.
Читайте нас також у Viber та Telegram СТБ
