Вова Троцький: Деякі думають, що я нахіхікав місце у суперфіналі, але ні
Володимир Троцький – один із найемоційніших і найяскравіших учасників сезону. Суперфіналіст «МастерШеф»-7 в ексклюзивному інтерв’ю stb.ua поділився, якими були перші відчуття після оголошення переможця, чому вдалося навчитися і з якою метою прийшов на проект.
Вово, вітаю із суперфіналом. Це класний результат. Вашу трійку полюбили усі!
Так, це правда. Полюбили, тому що у суперфінал йшли не три конкуренти, не три учасники, а троє друзів, товаришів.
Якими були перші відчуття після того, як оголосили переможця?
Ми раділи один за одного. Коли йшли на суперфінал, сказали, що неважливо, хто з нас виграє, – двоє за нього порадіють. Це було щиро. Перед фіналом ми сказали один одному: «Хай переможе найсильніший».
Читайте також: Переможець «МастерШеф»-7 Пава: Хотілося залишитися людиною
Очікували, що вийде пройти втрьох?
Не чекав, але ми дуже сподівалися. Коли тільки отримали кітелі, розмовляли втрьох, що було б добре стати спиною до спини, не чекати ні від кого ножа.
Ділилися якимись порадами?
Пава у ніч перед фіналом ніяк не міг зрозуміти, як робити свій десерт. Ми разом обмірковували, але меню один одного не знали. Не через те, що це секрет, а тому, що ми хотіли потримати інтригу один для одного.
Чому зрештою зробили вибір саме такого меню?
Мені так захотілося, я таким побачив своє фінальне меню. У ньому я показував не презентації, а максимальну кількість технік. Можливо, десь переборщив, але у кожній страві я показав рівно те, чого навчився на «МастерШефі».
Читайте також: Карина Аванесова: Моя участь у «МастерШеф» – казковий курйоз
Чому ще навчив проект?
Виживанню. В черговий раз навчив не здаватися, йти до своєї мети. Точно так я поставив собі за мету пройти у «МастерШеф» мінімум до кітелів. Я сказав, що усе, що після кітеля, – мій бонус-приз. Тому я не засмучений. Вважаю, що трійка суперфіналістів – вже три переможці. Нас було дуже багато, і увійти до трійки – важка робота.
На кастингу ви приготували дуже складний десерт. Чому зупинилися саме на ньому?
Тоді я ввів у ступор знімальну групу, ніхто не вірив, що може вийти «Крокембуш» за 45 хвилин, міні-«Крокембуш», але вийшов. Це стало моїм прокляттям на весь сезон. І профітрольменом був, і ким я тільки не був. Деякі думають, що я нахіхікав місце у суперфіналі, але ні. Я наготував свій кітель, наготував своє місце у проекті!
Що було найскладнішим на проекті? А що, навпаки, веселим?
Конкурс у лісі – копання цих могил – це було найскладнішим для мене (посміхається. – Прим. ред.). І перший конкурс у кітелях, тому що будь-яка воля емоцій може відправити тебе додому. Я був, напевно, найемоційнішим у сезоні. Було складно контролювати себе. Найбільш феєричні моменти – усі конкурси з рудою (Юля Морозенко), вона була найближчою людиною, ніколи не думала, що сказати.
Що зробили відразу після закінчення зйомок?
Приїхав додому, набрав ванну і все, хотів просто розслабитися і видихнути. Прокинувся з думкою, що я суперфіналіст, що я це зробив. Ми тиждень ні з ким не зідзвонювалися, а потім вже усі почали спілкуватися. Я сказав, знаєте, як у «Гаррі Поттері» – Доббі вільний – це була моя перша фраза вранці.
У проекті ви були дуже емоційним і прямим. Після перегляду ефірів не було критики з боку близьких?
Жодної, бо я ніколи не грав на камеру, я там був таким, як і в житті. Я не люблю сумних людей, людей, які здаються. Я хотів показати Україні, що не всі з дитячих будинків, інтернатів – ми не всі вуркагани. Щоб люди, які зараз перебувають у таких установах, ніколи не здавалися.
Чула, що ви почали проводити дитячі майстер-класи?
Так. Мій перший майстер-клас – для дітей з дитячих будинків сімейного типу, це було безкоштовно. Платні проводитиму для людей, які можуть собі це дозволити. Не кожен хоче просто так давати гроші на благодійність, а так виходить, що людина приходить, отримує знання, досвід, але, заплативши гроші за це, інвестує їх у добру справу. Все, що дав мені проект, – віддам дітям.
Які ще цілі та плани на найближчий час?
Дуже хочу попрацювати з Наталею Левензон – це моя королева. Вона всього сама досягла, це людина, на яку мені хочеться рівнятися. Я продовжую вчитися у неї, але вже під час особистого спілкування. Перемога – це 50% успіху. Решта – розумно, раціонально і правильно розпорядитися цією перемогою. Хто зуміє втриматися на плаву – той справжній переможець. Наталя переможець для мене.
Скоро новорічні свята: як проведете, чи загадуєте бажання, що побажаєте читачам сайту СТБ?
Новий рік не люблю, як і день народження. Не вважаю його надприродним святом. Бажання ніколи не загадую, я реаліст, не вірю у бажання, я ставлю цілі. Легкий шлях буває тільки на цвинтар (сміється. – Прим. ред.).
Бажаю нікому ніколи не здаватися. Ставити мету, падати, підніматися, але йти до неї!
Анна Гома
