З думками про тих, за кого болить: шоуранерка та акторка скетчкому «Коли ми вдома. Разом до перемоги» Катерина Колісник про знімання під час війни
Глядачі СТБ можуть долучитися до перегляду улюбленого скетчкому в оновленому актуальному форматі – «Коли ми вдома. Разом до перемоги». Рідні герої повернулися, але їхнє життя змінилось, як і у всіх українців після 24 лютого. Шоуранерка та акторка скетчкому, Катерина Колісник, розповіла про знімання під час війни, чи доречний сьогодні гумор, а також – які сцени відгукнулися особисто їй.
Катерино, розкажіть про формат «Коли ми вдома. Разом до перемоги». Чи близький для вас скетчком?
Звичайно, що мені до вподоби формат серіалу – 45 хвилин. Але колись «Коли ми вдома» починався саме зі скетчкому, з коротких життєвих історій. Тому зараз цей формат викликає в мені теплі і ностальгічні почуття.
Які зміни відбулись з вашою героїнею за цей час?
Я завжди казала, що мій персонаж, Марина, насправді ще та штучка. Бо вибрати в чоловіки Андрія Макаренка може тільки смілива та терпляча жінка із почуттям гумору (усміхається). У Марини змінилось все, як і у всіх українців, з 24 лютого. Вона, як і більшість українських матусь, має бути сильною і виховувати дитину, доки її чоловік на війні.
Зараз багато дискусій про те, на часі гумор чи ні. Яка ваша думка з цього приводу?
Мені здається, що на часі все, що рятує. Рятує від поганих думок, від стресу, від безсоння, від втоми. Бо я роблю цей проєкт саме із такими думками: щоб якнайбільше людей мали змогу відволіктись від поганих новин, від постійних повітряних тривог і усміхнулися.
Чи є якась сцена у «Коли ми вдома. Разом до перемоги» з вашого особистого життєвого досвіду?
Насправді, дуже багато історій з мого особистого досвіду. Взяти, наприклад, скетч, де Марина вважає, що не на часі робити манікюр, педикюр та інші б’юті-процедури, бо в країні війна. І не тільки я так вважала, а й багато моїх рідних і знайомих красунь. Але, насправді, всі наші ритуали з мирного життя – це, по-перше, нагадування про те, що життя продовжується. По-друге, підіймає настрій. Ну і, по-третє, незроблений манікюр чи брови ніяк не наближають нас до Перемоги. Це, звичайно, особиста справа кожного – робити чи не робити. Але головне – не відчувати себе винною, що ти продовжуєш жити нормальне життя.
Розкажіть про знімання серіалу. Які складнощі доводилось долати? Чи було щось для вас вперше?
Зйомки відбуваються під час війни. І цим все сказано. Ми знімаємо все на телефони. Навіть зараз я відповідаю на запитання, знаходячись в метро, бо на Київ летять «шахіди». За півгодини до цього, теж в метро, я проводила зум з нашою маленькою командою щодо майбутніх зйомок скетчів. Іноді навіть саму зйомку ми з режисером та оператором проводимо з бомбосховища. А нещодавно прямо на дублі під час знімань пролунав вибух. Для мене вперше знімати під час війни. І складний кожен день. Бо окрім зйомок є ще монтаж серій та інші процеси, які залежать від інтернету і електроенергії. А «завдяки» рашистам ці процеси ускладнюються та уповільнюються.
Як вважаєте, чи зміниться українське кіно після нашої перемоги? Яким воно буде?
Все змінюється. Ми, українці, змінюємось. З першого дня повномасштабної війни. І кожен день. А так як кіно створюють люди, то, звичайно, що і воно зміниться. Кіно вже змінюється і буде різним. Бо багатьом кортітиме сказати про те, що наболіло. Але головне – дуже обережно вибирати теми. Бо є такий невимовний біль, про який треба знати як говорити і коли говорити. Це моя думка.
Що дає вам сили та натхнення прокидатися щоранку та вірити в перемогу?
В перемогу я не те, що вірю, я точно знаю, що вона буде. А от щодо ранків… Якщо чесно, я не можу сказати, що я прокидаюсь піднесена кожного ранку. Півтора місяці прокидалась і перевіряла, коли був в мережі мій рідний брат. І якщо нещодавно, то я видихаю і дуже щаслива. Я часто прокидаюсь розбита і з головним болем. І справа не тільки в повітряних тривогах та нічних сидіннях в коридорі. А ще й в тому, що у мене є рідні, за яких болить. Сильно. Постійно. Навіть перед тим, коли я заходжу в кадр на зйомку. Навіть коли пишу і вичитую веселі скетчі. Але і проєкт я цей роблю з думками про тих, за кого болить, і для тих, хто залишається сильним та незламним. Для моїх рідних. Для українців. І насправді я щаслива. Я маю змогу жити. Робити гарну справу. А коли люди пишуть, як їм стає тепло від «Коли ми вдома. Разом до Перемоги», то розумію, що все роблю правильно. Бо цим проєктом подумки я обіймаю всіх українців.
Відтепер улюблені герої з нами по буднях – з понеділка по четвер о 20:00.
Читайте нас також у Viber і Telegram СТБ
