Олексій Тритенко: Найскладніше грати інтимні сцени
Виконавець ролі Андрія, дільничного міліціонера в серіалі телеканалу СТБ «Коли ми вдома», Олексій Тритенко вже п’ять сезонів заряджає позитивом і знімальну групу, і партнерів по майданчику, і, звичайно ж, глядачів. Але мало хто знає, що персонаж Олексія вплинув і на самого актора. Як він змінився і які зміни очікуються в серіалі – ми дізналися під час зйомок п’ятого сезону «Коли ми вдома».
Олексію, за п’ять сезонів відчуваєте на собі популярність вашого героя?
Дуже приємно, коли заходиш в супермаркет, а люди тобі по-доброму посміхаються: «Ого, який ви великий!». Днями бабуся на вулиці мені сказала: «А в житті ви такий гарний» (сміється. – Прим. ред.).
Щось змінилося в Андрія за цей час?
Андрій змужнів. Візуально (сміється. – Прим. ред.). Але залишився таким же зворушливим, вразливим, одним словом – великою дитиною. Андрій дуже вплинув і на мене – я став спокійнішим. У першому сезоні мій персонаж в якихось речах перегукувався зі мною і моєю поведінкою, але до п’ятого сезону все пішло по-іншому, і залишився той Льоша, якого знають найближчі друзі. Я вдячний моєму персонажу за це.
Деякі актори кажуть, що комедійну роль грати складніше, ніж драматичну.
Більшою мірою я згоден з цим. Тому що комедійна роль – це унікальний персонаж зі специфічними вчинками. Якщо ти «зловиш» цього персонажа, то буде просто. Мені дуже легко працювати в нашому серіалі, тому що ми з авторами і режисерами «зловили» мого персонажа – сценаристам легко на мене писати, мені легко грати, операторам легко знімати. Але я пам’ятаю перший знімальний день: ми всі дійсно переживали, включаючи продюсерів, які думали, як це все буде виглядати і чи зможуть актори правильно зіграти.
Ви багато імпровізіруете на майданчику?
Постійно імпровізую. Катя (Катерина Колесник грає дружину Марину. – Прим. ред.) мене завжди підтримує. Адже вона ще й один з авторів серіалу, і в ній завжди борються сценарист і актор. Але, якщо якась імпровізація починається з мого боку, вона з глибоким зітханням все-таки приймає її. І все виливається в чудові сцени. Але найскладніше нам даються інтимні сцени, тому що ми весь час сміємося. У нас з Катею дуже хороші взаємини, але ми не можемо серйозно сприймати один одного як чоловік і жінка, і тому, коли наші персонажі цілуються або збираються «побешкетувати» за сценарієм, нам доводиться робити дуже багато дублів.
Пам’ятаєте яскраві імпровізації, які режисери залишили?
Завжди, коли Андрій входить у квартиру, я кажу гучно: «ГУП!». І потім мій крик замінюють на звук грюкання дверима. У декількох серіях цей «гуп» залишили монтажери. Вони подумали, що ми спеціально так зробили, що це такий режисерський хід. Можете переглянути серіал і прислухатися (сміється. – Прим. ред.).
Актори – досить забобонні люди. Ви вірите в якісь прикмети?
Раніше я був дуже забобонним у театрі. Головною прикметою було для мене, з якої ноги я зайду на сцену. Було вісім сходинок, і я рахував, що потрібно починати з однієї ноги, щоб закінчити другою. Але все пройшло в той момент, коли під час одного спектаклю, посеред першого акту, я зрозумів, що не запам’ятав, з якої ноги я зайшов. Але зараз я скептично ставлюся до прикмет. Наприклад, впав текст із роллю – потрібно на нього сісти. Це все дурниці, адже негоже п’ятою точкою сідати на драматургію. А на знімальному майданчику головна прикмета – бути в доброму гуморі. Тому що, якщо ти в хорошому настрої, тоді і група тобі вдячна за це.
Ви завжди хотіли бути актором?
Ні. Актором я не планував бути. У дитинстві мріяв стати капітаном далекого плавання. Але все змінилося після 4 класу, коли мій класний керівник Войчук Валентина Павлівна дала мені роль Голохвастова (п’єса «За двома зайцями». – Прим. ред.) на відкритому уроці. І з цього моменту все почалося. З другого курсу театрального училища я був головним Дідом Морозом Дніпра і відкривав ялинку разом з мером міста. Все моє життя просякнуте акторством. І мені це дуже подобається. Я жодного разу не пошкодував про свій вибір.
Є актори, з якими ви мрієте зіграти на одному майданчику?
Я вже з ними граю (посміхається. – Прим. ред.). Якщо брати в глобальному сенсі, то з радістю зіграв би з Робертом Дауні молодшим, Х’ю Джекманом. І з кимось зі «святої трійці»: Аль Пачіно, Джек Ніколсон, Роберт Де Ніро.
Яку роль ви ні за що не зіграли б?
Табу одне – нецікава роль. Сценарій може бути чудовим, але роль повинна перетинатися з моїм внутрішнім відчуттям. Я не забобонний, але, може, в труну не ліг би. Хоча знаю, що є такий закон: коли знімають подібну сцену, то потрібно покласти під спину пляшку горілки, а потім її розпити з групою. Але, швидше за все, це було придумано, просто щоб випити після такої нестандартної зйомки (сміється. – Прим. ред.).
Що глядачам очікувати від вашого персонажа в цьому сезоні?
Серіал кардинально змінюється. А мій персонаж стане учасником більшості проблем. Найчастіше й основним творцем цих проблем. Буде дуже цікаво спостерігати, як він з них виплутується.
Що робить вас тим, хто ви є?
Люди, які мене оточують, і справа, якою я займаюся. Крім акторства, зараз я закінчую свою кінокартину як режисер (короткий метр «Листи до батька». – Прим. ред.). Це мене дуже надихає і розбурхує. І вся команда «Коли ми вдома» мені певною мірою допомагала у створенні картини.
Ви спокійно дивитесь на себе в серіалі чи вам, як багатьом іншим акторам, це не подобається?
Я самокритичний. Адекватному акторові складно бачити себе на екрані. Адже завжди знаходиться дуже багато моментів, які, здається, потрібно було змінити, а змінити ти нічого вже не можеш. Якось я подивився одну серію «Коли ми вдома» і довго не міг зрозуміти, як режисери дозволили мені так зіграти, але Макс і Саша (режисери проекту Максим Литвинов і Олександр Островий. – Прим. ред.) мене заспокоїли і сказали, що все добре . Але більше я ні разу не переглядав свої серії (посміхається. – Прим. ред.). Кожен артист шукає і прагне до більшого. Я дуже жорсткий критик стосовно себе.
Ви пам’ятаєте, коли вас уперше впізнали після ролі Андрія?
Я стояв біля супермаркету. Мене побачив суворий чоловік набагато вищий за мене і почав наближатися. Мені навіть здалося, що він зараз почне мене бити. Але чоловік просто підійшов і спокійно сказав: «Нормально. Нормально граєш ». А потім додав: «Сьогодні у дружини день народження, сфотографуємося?»
Що робить вас щасливим?
Внутрішня душевна рівновага. Завдяки роботі, зустрічам з друзями і сукупності інших дрібниць. Але це навіть може не залежати від чогось конкретного. Сьогодні вранці я прокинувся і подумав, що щасливий. Намагався сам собі поставити запитання «Чому?» і не зміг знайти відповідь. Але сьогодні я дійсно щасливий, це передається і знімальній групі, і партнерам по майданчику. І всі посміхаються трохи частіше.
Більше на тему: Катерина Кістень: топ-5 ролей актриси
