PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci5hZHRlbGxpZ2VudC5jb20vb3V0c3RyZWFtLXVuaXQvMi4xMS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC5taW4uanMiPjwvc2NyaXB0Pg==

Юлія Гершаник розповіла про свою героїню в серіалі «Здамо будиночок біля моря»

Телеканал СТБ

Українська актриса Юлія Гершаник зіграла старшу дочку Лізу у новій ліричній комедії від СТБ «Здамо будиночок біля моря». Ліза пішла від хлопця та з розбитим серцем повернулася до Одеси, до рідної домівки. Дівчина вирішила будь-що все ж таки знайти своє кохання та створити сім’ю, про яку так мріяла. Вийде у неї це чи ні — нам розповіла Юлія Гершаник.

юлія гершанік

Юлія Гершаник

Юлія, чому ви вирішили зіграти саме в картині «Здамо будиночок біля моря»?

Це дуже цікава історія. Справа в тому, що як раз тоді у мене народилася дочка Ліза. І те, що персонажа теж звуть Ліза, я розцінила як такий собі значок. І подумала, що треба обов’язково піти подивитися, що ж це таке, що за матеріал, що за роль. Мені дуже сподобалося, як проходили проби. Сама історія — дуже кумедна, я люблю такі теплі сімейні історії. І після проб мені так хотілося, щоб мене затвердили!

«Кожні три години я тікала з кадру, годувала дитину та верталася»

А як ви поєднували зйомки та материнство?

Ми знімали майже півроку, і перші чотири місяці з тих пір, як ми зайшли у павільйон, дочка разом з нянею були зі мною на майданчику, тому що я годувала грудьми. Кожні три години я тікала з кадру, годувала дитину та верталася. Кожен день вранці ми їхали на майданчик, а ввечері поверталися додому. Таким чином донечка Ліза допомагала мені весь час.

олеся пухова та юлія гершанік

Головна героїня Жанна (Олеся Пухова) та її донька Ліза (Юлія Гершаник)

Розкажіть про свою героїню Лізу. Чи схожі ви з нею?

Ліза — південна дівчина. Я і сама родом з Миколаєва, який зовсім недалеко від Одеси. Я думаю, що ми з нею в чомусь схожі, як всі південні люди. Це, напевно, якийсь особливий темперамент, адже сонце — воно в крові. Ця дівчина дуже імпульсивна, з вибуховим характером, вона жадає кохання та жадає сім’ї. Вона ж хоче вийти заміж, хоче знайти свою любов абсолютно щиро — і вона її щиро активно шукає. У неї на шляху буде багато любовних колотнеч, і я думаю, що врешті решт вона все-таки знайде своє кохання. Мені дуже хотілося б у це вірити!

«У нас склалася чудова, на мій погляд, сім’я.   Партнери — це натхнення!»

Звідки ви черпаєте натхнення перед зйомками, перед тим, як увійти в образ?

У мене дуже багато джерел натхнення. Я згадувала якісь історії зі свого життя та життя знайомих. Дуже часто так буває, що коли проводиш час на пляжі, то спостерігаєш за людьми. І у мене спливали якісь картинки з відпочинку. Плюс, у нас склалася чудова, на мій погляд, сім’я. Партнери — це натхнення! Олеся Пухова, яка грала маму… Я досі називаю її мамою, ми листуємося, зідзвонюємося, я кажу їй «мамуля». А бабуся, Віра Іллівна (актриса Віра Кавалерова. — Прим. ред.), — абсолютно сонячна людина. Ну, і, звичайно, Антон (Антон Щербаков — режисер-постановник. — Прим. ред.). Антон, який завжди міг налаштувати, підштовхнути, підказати, допомогти. Я йому дуже за це вдячна! І коли режисер часто та щиро посміхається — це завжди піднімає настрій та створює південну, сонячну атмосферу.

олеся пухова та юлія гершанік
Які були курйозні моменти під час зйомок? Що вам запам’яталося?

Найкурйозніший момент — це те, що ми знімали літо в листопаді. Коли у нас було декілька днів для зйомок спекотного літа в середині листопада — це було сильно! Коли під лавою стоїть включене «UFO», і ноги опустити не можеш, тому що внизу жарко, а зверху тобі дуже холодно. Це таке собі бадьоре спекотне літо!

Також коли ми знімали сцену на пляжі, стався ще один яскравий випадок. Почалася якась паніка на майданчику, я не могла зрозуміти, що відбувається. Виявилося, один з наших операторів кинувся в воду, щоб врятувати потопаючого! Тоді був шторм, хвилі, сильний вітер, і Макс (оператор. — Прим. ред.) врятував людину.

«Сім’я — це джерело сили, це підтримка, це безумовна любов. Саме безумовна, коли люблять не за, а всупереч»

На ваш погляд, яка головна думка картини «Здамо будиночок біля моря»?

Сім’я — це найголовніше. Сім’я — це джерело сили, це підтримка, це безумовна любов. Саме безумовна, коли люблять не за, а всупереч. Я дуже сподіваюся, що у нас вийшло створити атмосферу тепла, атмосферу довіри. Наша сім’я дуже велика, що складається з сімох людей: троє дітей, двоє чоловіків, мама та авантюрна бабуся. І хотілося б донести, що сім’я — це найближчі, найважливіші люди на Землі.

Єва Ніколаєва

Крім того: Шоуранер серіалу «Здамо будиночок біля моря» розповів про прем’єру

Читайте більше цікавих новин в Viber і Telegram СТБ

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: