PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci5hZHRlbGxpZ2VudC5jb20vb3V0c3RyZWFtLXVuaXQvMi4xMS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC5taW4uanMiPjwvc2NyaXB0Pg==

Микита Балєв зіграв маленького маніпулятора Марка в серіалі «Здамо будиночок біля моря»

Телеканал СТБ

В ліричній комедії «Здамо будиночок біля моря» юний актор Микита Балєв виконав роль Марка — молодшого сина в одеському сімействі, який дуже винахідливо маніпулює усіма родичами. Микита зізнався, що в реальному житті він не маніпулятор і не шантажист, як його герой. Як же йому вдалося вжитися в роль і як проходили зйомки серіалу «Здамо будиночок біля моря» — читайте в ексклюзивному інтерв’ю від stb.ua.

никита балев

Більше на тему: Шоуранер серіалу «Здамо будиночок біля моря» розповів про прем’єру

Микито, як давно ти граєш? Скільки вже ролей у твоєму послужному списку?

Я знімаюся в кіно не так вже й давно — з 9 років. На екран я потрапив випадково, завдяки моїй мамі. Вона одного разу знайшла онлайн-сервіс для проведення кастингів, де заповнила анкету з моїми даними. Через місяць їй надійшло повідомлення, що потрібно прийти на кастинг, який закінчувався через дві години. А мама і я були в різних кінцях міста! Я як зараз пам’ятаю: ми біжимо на кастинг, запізнюємося, і до всього мама в поспіху переплутала вулицю, а потім ми ще й не могли знайти будинок. У мами закінчилися гроші на телефоні, тому ми не мали можливості зателефонувати і запитати, куди йти. Врешті-решт ми все-таки потрапили на кастинг і мене одразу затвердили. Так я почав зніматися. У моєму послужному списку вже 12 фільмів: є головні ролі, ролі другого плану та епізоди. До того ж два повнометражні фільми, які будуть показувати в кінотеатрах цього та наступного року.

Чим же тебе зацікавив серіал «Здамо будиночок біля моря»?

По-перше, це перший проект, де у мене було стільки ж знімальних днів, як і в дорослих акторів. І також це мій найдовший проект, який тривав шість місяців. По-друге, «Здамо будиночок біля моря» — фільм про одеську сім’ю, а Одеса — це місто гумору. Значить, там мало бути багато смішних ситуацій у житті акторів і, зокрема, в житті Марка, мого героя. Ну, і по-третє, це добрий сімейний серіал, в якому кожен глядач знайде для себе щось цікаве, а, можливо, впізнає себе в комусь із героїв.

никита балев

Більше на тему: Юлія Гершаник розповіла про свою героїню в серіалі «Здамо будиночок біля моря»

Як проходив кастинг? Наскільки тобі було складно?

Кастинг проходив у кілька етапів. Спочатку я розповів про себе та про свій досвід зйомок. Потім була проба, на якій програвали повністю сцени з фільму. Все це знімалося на камеру (чесно кажучи, це було для мене вперше). Одна сцена була з бабусею і друга — з моїм кіношним братом. Так само проходили й останні проби, але вже з іншими акторами.

Микито, чи був ти раніше в Одесі? Тобі знайомий одеський гумор?

Так, звичайно, я був раніше в Одесі і не один раз! Там жила моя тітка, і ми їздили до неї в гості. Там я вперше побував в аквапарку, мені тоді було чотири чи п’ять років. Одеський гумор мені дуже добре знайомий: він відрізняється своїм неповторним колоритом. Такого, як в Одесі, ніде більше не почуєш і ні з чим не переплутаєш!

никита балев

Розкажи про свого героя Марка. Чи близький він тобі за духом?

Мій герой Марк — дуже розумний і винахідливий. Крім того, він ще й дуже хитрий хлопець. Марк завжди знає, чого хоче та як це отримати. Ось, наприклад, тільки він один з усієї родини знає таємницю своєї бабусі та користується цим. Марк її шантажує і отримує за мовчання грошову винагороду.

Чи близький він мені за духом? З одного боку, так, тому що я теж знаю, чого я хочу і як цього досягти. До того ж Марк, як і я, дуже уважний та спостережливий, що допомагає йому робити певні висновки і використовувати їх у своїх цілях. Втім до шантажу я не вдаюся.

Чи складно було вжитися в таку нову для тебе роль?

На перших порах, я думаю, кожному акторові складно вжитися в нову роль, адже вона не схожа на всі попередні. Герой зовсім інший, зі своїм характером, думками та вчинками. Я намагаюся зрозуміти і відчути зсередини, яким він має бути, як повинен поводитися і мислити. Спочатку в цьому складно розібратися, але потім я потихеньку вживаюся в роль і стаю одним цілим зі своїм героєм.

Як ти налаштовуєшся перед виходом у кадр? Чи є якісь секрети?

В принципі, ніяких секретів немає, я просто входжу в кадр і намагаюся зробити все якнайкраще, уважно слухаю поради режисера. Ще для мене дуже важлива підтримка близьких людей на знімальному майданчику. В основному на зйомках завжди мене супроводжує мама та налаштовує на те, що все вдасться.

никита балев

Розкажи про знімальну групу та атмосферу на майданчику. Чи було комфортно працювати з колегами?

Атмосфера на знімальному майданчику була теплою та доброзичливою. Асистент з акторів — Лера — дбала про мене, як старша сестра. Через моє кучеряве волосся вона мене називала Макарошкою, а потім і вся знімальна група підхопила це прізвисько. З колегами-акторами я дуже здружився, і ми стали дійсно однією сім’єю. З моєю кіношною бабусею, Вірою Іллівною Кавалєровою, і моїм кіношним братом, Гошею Петренком, ми потоваришували ще на пробах. З усіма іншими акторами — в процесі зйомок.

Було дуже приємно, коли на мій день народження мої кіношні мама і тато, Олеся Пухова та Анатолій Зіновенко, написали мені «З днем ​​народження, сину», а моя кіношна сестра, Юлія Гершаник, написала «З днем народження, мій молодший брате». Я досі підтримую з ними теплі та дружні взаємини.

Згадай, які веселі моменти або форс-мажори траплялися на зйомках?

Я думаю, що на кожному проекті є веселі моменти та різні ситуації. Зйомки в цьому проекті затягнулися, і ми знімали літо вже восени, коли було холодно. У перерві між дублями мама накидали на мене теплий халат, щоб я зігрівся. І ось коли мене покликали знову в кадр, я так і пішов у халаті! А повинен був бути в шортах і футболці, але потім я зрозумів, що ми знімаємо літо.

Зйомки тривали довго, і я паралельно мав ходити до школи. Уроки ми з мамою робили і дорогою на зйомку, і на зворотному шляху, і в перервах між сценами. Іноді я йшов на кілька уроків, а потім їхав на зйомки. Так, одного разу я забув свій шкільний рюкзак на знімальному майданчику. Вранці треба було знову йти до школи, а рюкзака з книжками та зошитами немає! Тоді татові довелося рано-вранці їхати по рюкзак.

Також якось я вивчив слова тільки до двох сцен, а не до трьох. Зазвичай вибірку скидають мамі на пошту, а вона вже пересилає мені. І ось вже на зйомці мама мені каже, що сцени три! Виявилося, я не переглянув вибірку до кінця. Але, на щастя, у мене хороша пам’ять, тому в перерві між дублями я екстрено підготувався та швидко вивчив слова до сцени.

никита балев

Більше на тему: Анатолій Зіновенко: Зізнаюся, я давно так не сміявся!

На твій погляд, яка основна думка фільму «Здамо будиночок біля моря»?

Основна думка фільму — показати глядачеві життя простої, небездоганної та водночас веселої одеської сім’ї, з її проблемами та радісними подіями. Можливо, глядачі впізнають себе в героях цього серіалу. Вони сваряться, миряться, плетуть інтриги один проти одного, але врешті-решт вони залишаються однією дружною сім’єю. У кожного з героїв свої характери, захоплення та бажання. Все це робить фільм цікавим та інтригуючим, а вчинки героїв — непередбачуваними. Також глядач переноситься в теплу та сповнену гумору Одесу, а це особливе колоритне місто! Той, хто одного разу там побував, обов’язково захоче туди повернутися. І якщо у когось поки не виходить з’їздити в Одесу, то за допомогою цього фільму вони туди перенесуться.

Єва Ніколаєва

Дивитися онлайн: Здамо будиночок біля моря 18 серія від 19.09.2018

Читайте більше цікавих новин в Viber і Telegram СТБ

If you have found a spelling error, please, notify us by selecting that text and pressing Ctrl+Enter.

Spelling error report

The following text will be sent to our editors: