Ми з України: Сергій із Маріуполя вибрався живим з Азовсталі
У новій рубриці «Ми з України» щоденного дайджесту «Все буде добре» ви познайомитесь з Сергієм із Маріуполя. Від початку повномасштабного вторгнення він був в укритті Азовсталі. Коли ситуація почала погіршуватися, не вистачало води, їжі та ліків, він наважився самостійно вибратися з Азовсталі! Як це було? Дізнайтеся просто зараз в матеріалі STB.UA.
«Я пропрацював майже 40 років в Азовсталі. А моя дружина – 20 років», – пригадує Сергій.
Тож коли прийшла війна, чоловік із сім’єю сховалися саме на рідному заводі.
«Коли ми прийшли, вже було близько 40 людей. Нам готувала їсти Наталія. Але коли закінчилася їжа, нам привезли її українські військові. Вони віддавали нам останнє…».
Завдяки українським воїнам люди протрималися ще три тижні.
«Почався серйозний обстріл. Снаряд влучив під станцію, і світло вимкнулося. Після того реактивність прильотів збільшилася – нас почали обстрілювати щодня… Я розумів, що потрібно бігти. А так, як я дуже добре знаю Азовсталь, вся відповідальність лежала на мені».
Сергій взяв із собою всіх тих, хто наважився ризикнути. Тож, залучившись підтримкою сина Сашка, Сергій повів людей із пекла. Це була дуже важка дорога, але коли за добу люди покинули завод, росіяни влаштували їм “гарячу зустріч”.
«Почався бій. Над нашими головами свистіли кулі. Врятувало те, що на виході з цеху був густий туман».
Тож надалі, щоб не наражати людей на небезпеку, Сашко та Сергій йшли вперед і оглядали дорогу.
«Ми ризикували дуже сильно. Доля нас вберегла. За три дні я із сином вивели людей із Маріуполя. Наші військові нам допомогли сісти в машину. Перше, що я зробив, вийшовши з автобуса в Запоріжжі, – став на коліна і просто поцілував асфальт. Я сумую за своїм містом, я не можу без нього жити… Ми повинні врятувати нашу країну від цієї орди! Ми вистоїмо!»
Більше на тему: Ми з України: Акушерка з Маріуполя півтора місяці приймала пологи під бомбардуваннями
