Катерина Шевелюк про серіал «Просто Надія»: Це історія про силу українських жінок
Ще рік тому відновлення зупиненого повномасштабною війною серіального виробництва в Україні здавалося неможливим, та незважаючи на усі складнощі, повязані із повномасштабним вторгненням рф в Україну, телеканал СТБ продовжує самостійно виробляти контент для глядачів. Одним з таких проєктів, відзнятих під час повномасштабної війни, є мелодрама «Просто Надія». Серіал відображає сучасну українську жінку. Це жінка-героїня, мати, яка опинилась у важкій ситуації, але вона продовжує жити та несе в собі надію – звідси така метафорична назва — «Просто Надія».
Про те, як створювався серіал, чому телеканал вирішив обрати саме цю історію для екранізації, а також як змінилися запити глядачів на контент і їхні герої — видання MBR розпитало генпродюсерку серіального виробництва СТБ Катерину Шевелюк.
Чи правильно я розумію, що саме таких проектів зараз потребує український глядач?
– За нашим відчуттям – так. Наразі ми перетнули екватор виробництва та сподіваємося на ефір восени. А лише починаючи писати серіал, відчували, що саме таку історію – про силу українських жінок – маємо зараз розповісти глядачеві. Як я казала, наша глядачка трансформувалася, тому й наша героїня змінилася. Вона щодня на своєму місці здійснює якісь подвиги.
СТБ завжди був головним каналом, що відповідав за образ сучасної української жінки. Сьогодні ми бачимо героїню нового часу, і вона саме така: попри найтяжчі виклики, вірить у власне майбутнє та знаходить мотивацію рухатися до своєї мрії. Ми відчуваємо запит на віру, на натхнення, на стосунки між жінкою та чоловіком – і ми їх зображуємо. Також у цій історії багато дітей.
СТБ же якраз не просто про жінку, а про жінку та дітей.
– Саме так. Акцент у «Просто Надії» – на родину, на стосунки, родинні зв’язки. Наша героїня, втративши все, починає з нуля: вона працює, шукає нових шляхів, їй важко, але вона йде вперед. І ми одразу вирішили, що це будуть 24 серії – такий довгий шлях відновлення. Для нас, команди, це теж про надію, відновлення виробництва та надання робочих місць групі й акторам.
А чи велика група?
– Проект створює одна з творчих студій Starlight Production, креативна продюсерка й авторка ідеї – Оксана Калитюк, виконавчий продюсер – Олександр Биков. Основна група плюс актори – майже сотня осіб (без урахування підрядників, акторів груповки та масовки). Звісно, інша технологія виробництва, позаяк інший бюджет, хоча зараз бюджети навіть трошки зросли проти того, що ми могли собі дозволити на початку виробництва минулого року. Мені дуже до вподоби атмосфера на майданчику, що панує за такого темпу, в якому ми маємо це робити: всі натхненні, залучені, всі дуже скучили за повноцінними зйомками.
Більше на тему: Прем’єра: тизер українського серіалу «Перевізниця» презентували на Українському маркетинг-форумі
Ви сказали, що змінилися глядач, героїня та герой. А як саме змінився герой? Він тепер воїн?
– Навіть не знаю, як сказати, аби уникнути спойлерів (посміхається). Це чоловік-захисник. Багато наших жінок опинилися без чоловіків, із різних причин: хтось поїхав за кордон, і їм бракує своїх чоловіків, у когось чоловіки в ЗСУ, хтось, на жаль, утратив близьку людину через війну. І це народжує запит на відчуття стосунків із чоловіком, на захист. Наш чоловік-захисник був у ЗСУ, повернувся, та в нього є свої страхи.
Тобто ви вже ризикнули піти в цю тему?
– Так, трохи пішли. У нас є діалоги, від яких у мене сироти виступають. Обережно, щоб нікого не ретравматизувати, не заходити на територію, де ще дуже боляче, але вже трошки поговорили про це.
Це добре питання, які теми можна порушувати, які – поки не можна, як це все має бути, коли війна триває. Але для себе ви напевно знайшли відповідь, оскільки почали говорити про складне. Чи можете узагальнити, якими, на вашу думку, мають бути серіали під час війни?
– Це така важка тема… Раніше я ніколи не думала так довго над кожною ідеєю: чи варто зараз запускати, чи варто про це говорити. З одного боку, є запит на героїку: ми гадаємо, що глядач хоче бачити історію про Привида Києва, про саперів, про захисників тощо. Але ми також бачимо, що є запит на контент, який надихає, додає сил і допомагає трішки відволікатися: подивитись загальніші історії, про стосунки жінки та чоловіка, відчути трохи гумору. Це нормально – людина мусить видихати, аби таким чином перезавантажуватися для подальшої щоденної боротьби. І ми маємо давати глядачу такий контент. Тому я вважаю, що має бути баланс спешел-продукту на чутливі теми та контенту, в якому життя триває.
Дивіться прем’єру вже 11 березня в ефірі СТБ!
