PCEtLSA8c2NyaXB0IGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWlkPSIxMjQ5Ig0KZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tZm9ybWF0PSJmdWxsc2NyZWVuIiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1zaXRlX2lkPSJTVEJfRnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tY29udGVudF9pZD0ic3RiLnVhIiBzcmM9Imh0dHBzOi8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMTEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4gLS0+

Акмал Гурєзов: Ми так сміялися на знімальному майданчику «І будуть люди», що у нас відклеювалися вуса!

14.09.2020

«І будуть люди» – епічна драма, екранізація епохального роману Анатолія Дімарова, в основі якого ― людські долі на зламі історичних подій. Прем’єра серіалу відбудеться вже сьогодні на телеканалі СТБ. Головний персонаж серіалу ―  Василь Ганжа ― пів життя працює наймитом, повертається в рідне село і стає його головою, підтримуючи комуністичні ідеї. Образ героя в серіалі неперевершено втілив актор Акмал Гурєзов. Читайте інтерв’ю з актором серіалу «І будуть люди» Акмалом Гурєзовим просто зараз!

Розкажіть про свого персонажа в серіалі «І будуть люди», який він?

Василь Ганжа – цілеспрямований чоловік. Є в ньому щось небезпечне. Різкий. Це той тип людей, який пройде всі складнощі і прийде до своєї мети. Працьовитий. Людина, яка візьметься за будь-яку роботу і буде робити це чесно й відповідально. Особливе ставлення має до багатіїв — і тому ця боротьба триватиме довго. Завжди каже те, що він думає. У більшості — самотній. Дуже добре відчуває свій внутрішній стан і дослухається до нього, принаймні намагається.

Що у вас спільного з Василем Ганжею?

Я думаю, що ми обоє — дуже працьовиті люди (усміхається. — Прим. ред.). Як і Ганжа, я завжди багато працював, з самого дитинства. Нас так привчали батьки — любити працю, будь-яку. В Таджикистані, де я народився, у нас було багато землі, були воли, сади, тому роботи вистачало. І навіть зараз, якщо є можливість попрацювати на землі, я залюбки це роблю. Але в Ганжі з дитинства було і залишалось оце відчуття несправедливості. На жаль, його рушієм є помста, і вона штовхає його на темну сторону, де він підтримує комуністичні ідеї, стає головою, щоб реалізовувати свої плани й ідеали. В цьому ми відрізняємося. Для мене ж, хоч би як усе склалося, я завжди прагну відпускати все і не тримати зла. Тримати зло — це погана якість у людині. Бути чесним і говорити правду ― це мені ближче.

Для Ганжі в той важкий, буремний час говорити правду було вкрай небезпечно, але він намагається з цим упоратися і коли нарешті розуміє суть ідей нової влади, то вже стає пізно, система, яку він так підтримував, знищує його. Зараз же ми вільні казати і робити те, що ми хочемо. Це право кожної людини. Але не кожен обирає цей шлях.Тому, якщо хочеш пізнати людину або бути з цією людиною, завжди треба починати з правди.

Чим ви надихалися, коли грали свого персонажа? Як вживались у роль?

Я не можу сказати, що конкретно чимось надихався. Мене надихало абсолютно все: це і грим, і костюм, партнери, дивовижна атмосфера на майданчику, коли все і всі дихали в єдиному ритмі. Це і приголомшливий сценарій, який я жадібно перечитував багато разів. І думаю, головним натхненником був наш режисер Аркадій Непиталюк зі своїми історіями, спогадами із життя села, гумором. Не можу сказати, що я якось вживався в роль. Ні, просто коли ти цілий день у процесі, то постійно думаєш про певну сцену, про персонажа, про його вчинки і заходиш у кадр уже готовим. Я думаю, чарівність цього матеріалу в тому, що тобі нічого не треба грати, тобі просто потрібно бути чесним тут і зараз. 

Який день для вас був найскладнішим за час зйомок?

Думаю, цей день для багатьох акторів один зі складних — це перший знімальний день. Я відчував колосальну відповідальність, переживав і нервував. Тому що це перша моя велика робота. З режисером і з акторами ми збиралися і знайомилися до знімального процесу, але тут ти вже на майданчику, тут група, тут камери. Плюс сцени в цей день були і фізично складними. Ми пробували, репетирували багато, говорили про сцени, про персонажів, про їхні вчинки. Пам’ятаю навіть свої перші невдалі спроби говорити текст. Тоді я був дуже невпевнений. І в цьому всьому внутрішньому і зовнішньому моєму хаосі порятунком був Аркадій, який дуже точно направляв і давав ті завдання, розказував ті приклади, які приводили мене до тями. Все здавалося набагато простішим і спокійнішим. Думати, діяти і говорити людською мовою і бути собою. Але при всій цій палітрі емоцій думати, діяти і говорити було складно. Для мене це був неймовірний досвід.

А які моменти були найскладнішими?

Складні моменти є завжди у всіх, і з ними справляються. Ми справлялися з ними гумором і сміялися, як навіжені! А почуття гумору в Аркадія і Дмитра Юрікова (оператора) фантастичне. А якщо ще й збиралася така ж арава акторів, то це все! І через те, що ми постійно сміялися, у нас відклеювалися вуса. Тому доводилося раз у раз їх підклеювати. Я вдячний нашим красуням, дівчатам з гриму, за їхню любов і терпіння, за їхній професіоналізм. Щоразу, коли йшли на майданчик, вони нам казали: «Тільки не реготати!». Дуже скучаю зараз за цією командою.

У серіалі «І будуть люди» багато відомих акторів. У вас склалися з кимось хороші взаємини?

Прекрасним було те, що в проєкті практично всі одне одного знали. А з Віктором Ждановим, Олександром Піскуновим, Макаром Тихомировим та Олегом Стефаном ми працювали в одному театрі. З Віталієм Ажновим ми знайомі і дружимо дуже давно. З Остапом Дзядеком, Анною Тамбовою, Аліною Костюковою, Оленою Борозенець, Дмитром Щербиною, Костянтином Темляком ми вже були знайомі. Взагалі акторський склад зібрали крутий і мегаталановитий. Велика подяка кастинг-директорці Олені Шевчук, креативній продюсерці Олесі Лук’яненко і режисерові Аркадію Непиталюку. І, бачачи всіх на майданчику, в роботі, ти розумієш, що кожен із них на своєму місці! 

 Чому українцям потрібно подивитися цей серіал?

Знаєте, я думаю, що цей серіал необхідно дивитися. Наприклад, за національністю я не українець, я таджик, який приїхав до України у 2000 році, отримавши громадянство. Я не знав мови, я не знав історії України, я мало що знав узагалі про процеси в цій країні. Моїм першим учителем була моя мама, викладачка української та російської мов. Моїми другими вчителями були Іван Франко та Леся Українка, тому що я перечитав у них все, що було, аби вдосконалити мову. Я полюбив Україну, тому мені цікава її історія. Це історія моєї сім’ї, історія українського народу ― від Першої світової війни до приходу радянської влади. Це життя простих людей, які жили в дуже страшний час. Адже за всіх складнощів, за всього страху, який вирував тоді, люди намагалися виживати: вони закохувалися, справляли весілля, жартували, раділи народженню дитини, вони були щасливими, коли збирали свій невеликий урожай… І Анатолій Дімаров у своїй книзі говорить про все це. І окремо хочеться подякувати авторам сценарію ― Тетяні Щегельській і Тарасу Антиповичу. Тому що, коли я вперше прочитав сценарій, я сам собі сказав: «А що, так можна було?». В тому плані, що написано так легко, так зрозуміло, так доступно й просто, і водночас так глибоко й так зворушливо. А ще це дивовижна і кропітка робота художниці з костюмів Ірини Жураківської та художниці з гриму Тетяни Плюти. Це грандіозні споруди цілого хутора художника Юрія Ларіонова. Тому, я думаю, цей серіал точно треба подивитися. А сподобається він чи ні, це вже справа кожного. Та все ж вірю, що історія не залишить вас байдужими!

Дивитись І будуть люди – 1 серія серіалу І будуть люди онлайн
Дивитись І будуть люди – 2 серія серіалу І будуть люди онлайн

Більше на тему: «І будуть люди»: прем’єра масштабної історичної саги на телеканалі СТБ

Читайте нас також у Viber і Telegram СТБ

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: