Нікіта Добринін і Даша Квіткова — ексклюзивно про плани на Новий рік 2020
Пара, яка склалася в романтичному реаліті «Холостяк»-9, розповіла, як проведе новорічні свята. Нікіта Добринін і Даша Квіткова ексклюзивно для редакції сайту STB.UA зізналися, як зустрінуть Новий рік 2020, куди летять у січні та як вибирають подарунки. А також як Нікіта вчив Дашу паркуватися і хто подряпав машину? Детальніше в інтерв’ю.
Ви вже понад рік у стосунках. Це ваш другий Новий рік, який зустрінете разом. Які плани?
Нікіта: Нам би хотілося провести цей Новий рік виключно удвох, не відволікаючись ні на кого. Однак моя робота пов’язана зі святковим життям і заходами. Я працюватиму в новорічну ніч. Ми постаралися влаштувати все так, щоб Даша була поруч. Звісно, вона відпочиватиме. Але головне, що ми будемо разом.
Більше на тему: «Холостяк»-9 увійшов у десятку найпопулярніших відео YouTube 2019 року
Як у вас заведено дарувати подарунки? Ви робите замовлення чи віддаєте перевагу сюрпризам?
Даша: У нас є подарунки, які ми заздалегідь обговорюємо. Припустимо, квитки на концерт. Але найчастіше — це сюрпризи!
Нікіта: В основному у нас спонтанні подарунки без приводу. В цілому намагаємося робити сюрпризи і не прив’язуватися до якихось дат. Бажань дивувати набагато більше, ніж свят у році.
Який найяскравіший і незабутній подарунок / сюрприз ви зробили один одному?
Нікіта: Даша влаштовує фото-дівич-вечори, збирає дівчат і подорожує разом з ними. Нещодавно вони літали в Рим. Тоді я спостерігав за поїздкою і хотів долучитися. Дізнавшись про це, Даша наступного дня надіслала мені квитки.
Тоді вона сама організувала нашу поїздку, показала найкрасивіші місця. До речі, в цій поїздці з’явилося правило трьох «п»: паста, піца, песто (сміється. — Прим. ред.).
Найцінніші подарунки пов’язані з поїздками. І це не зрівняється ні з чим, адже важливо їздити дивитися і пізнавати світ. Тому ми намагаємося вкладати у свою освіту і подорожі.
Більше на тему: Римські канікули Нікіти Добриніна і Даші Квіткової
Минулого року Нікіта полетів узимку на Шрі-Ланку. Чи плануєте ви поїхати кудись цьогоріч?
Нікіта: Ми хочемо в січні полетіти на Балі мінімум на три тижні. У планах поїздити, подивитися на острів. Летимо удвох, але як виявилося, туди летить багато наших знайомих. Тому це прекрасна можливість зустрітися з ними там.
Поговорімо трохи про ваше спільне життя.
Ви написали, що іноді як містер і місіс Сміт. Тобто часом скандали доходять до биття посуду?
Даша: Ми ще ніколи так не сварилися, щоб доходило до того, що бився посуд.
Нікіта: Буває таке, що ми можемо не розмовляти пів години. Але краще дати ось цю паузу, ніж наговорити зайвого в пориві злості. Ми розуміємо, що у всіх це буває. Так, ми сперечаємося, але в суперечці народжується істина.
Хто перший йде на примирення?
Даша: Раніше йшов Нікіта. Але зараз ми обидва робимо кроки назустріч.
Нікіта: У стосунках завжди продовжуєш вчитися. І яким би упертим ти не був, з коханою людиною починаєш змінювати себе і ставати лояльнішим.
Нікіта часто пізно повертається додому. Як ти, Дашо, зустрічаєш його?
Даша: Найчастіше я з Нікітою на цих заходах. Але якщо залишаюся вдома, то чекаю його з радістю.
Нікіта: Тому я поспішаю додому, коли Даша не зі мною. У неї завжди гарний настрій і ніколи не болить голова (сміється. — Прим. ред.).
Нещодавно Даша купила машину, з чим не можемо не привітати. Як проходила купівля? Чи допомагав Нікіта вибирати? Вчив водити?
Даша: Купівля проходила з другом Нікіти, бо сам Нікіта не зміг поїхати зі мною. Але він допомагав заздалегідь вибрати. Також він вчив мене паркуватися, тому що з паралельним паркуванням було погано. Пам’ятаю, що я психувала, бо мені це довго не вдавалося.
Нікіта: Коли ти вчиш когось паркуватися — це додаткова перевірка стосунків. В той момент я в голові собі постійно повторював: «Я її кохаю! Я її кохаю! Я її кохаю!» (сміється. — Прим. ред.).
А керувати і паркуватися Нікіта вчив на своїй машині?
Даша: Ні, свою машину він мені не давав.
Нікіта: Давав!
Даша: Гаразд, давав. Я проїхала на ній 100 метрів (сміється. — Прим. ред.). Ще бували моменти, коли Нікіта сидів поруч і постійно щось піддакував: «Зменш швидкість, пригальмуй, обережно». І часом я сама лякалася, хоча по факту все було добре. До речі, мене вже подряпали. І найприкріше, що це сталося, коли нас не було в Україні.
Нікіта: Тоді нам подзвонив офіцер поліції. Машина стояла обабіч дороги, він знайшов будинок, де може проживати власник авто, і зв’язався з Дашею. Але, на щастя, все обійшлося!
Думіна Марія
