Дмитро Коляденко про сімейні секрети, крадіжку в дитинстві та виховання через любов до театру
У шостому випуску кулінарного проєкту «Смак дитинства» гостем став хореограф, танцівник, співак та телеведучий Дмитро Коляденко. На кухню він завітав із найріднішою людиною – сином Філіпом. Разом із Володимиром Ярославським і Ольгою Мартиновською вони відтворили фірмові страви мами Дмитра, та згадали зворушливі моменти, що сформували артиста.
Які страви асоціюються у Дмитра Коляденка з дитинством
Дмитро завжди любив смачно поїсти. Найулюбленішими стравами дитинства хореографа є смажена картопля, свиняча відбивна та пиріжки з яйцем та цибулею. Головний секрет приготування страв:
- смажена картопля – картопля, цибуля, спеції та додати солодкий перець;
- свиняча відбивна – відбити тоненько, обваляти в яйці та панірувальних сухарях і обсмажити до золотавої скоринки;
- пиріжки з яйцем та цибулею – в начинку додати зелену цибулю та смажену ріпчасту.
«Я дуже любив поїсти. Матуся мені готувала на сніданок, обід і вечерю свинячу відбивну, смажену картоплю з цибулею та пиріжки з яйцем і зеленою цибулею. Це моє дитинство»
Шлях до сцени: про виховання музикою, ковзани як першу пристрасть та свободу бути собою
Дитинство Дмитра було зовсім не таким, як у звичайних хлопчиків. Поки друзі цілими днями ганяли м’яча у дворі, маленький Діма займався спортом і вчився любити музику. У його житті суворі правила поєднувалися з повною свободою у творчості. Саме тоді він зрозумів головну річ: не треба боятися бути не схожим на інших. Ці дитячі звички та нетипові захоплення зрештою і зробили його тим артистом, якого всі знають.
Яскравим спогадом дитинства Дмитра є ковзани. Для нього це був не просто спорт, а відчуття польоту та першої публіки. Дмитро згадує, як виходив на лід і уявляв себе зіркою великих арен. Це навчило його витривалості та вміння триматися на людях.
«У мене були такі гарні ковзани, мені батько привіз їх із Болгарії. У всіх діток були здорові, чоловічі, а у мене були фігурні чорні з каблучком. Кожну зиму мені подобалось їздити на кризі і всі дівчата дивились на мене».
Головним провідником у світ прекрасного для Дмитра стала його бабуся. Саме вона прищепила йому ту саму аристократичну любов до театру та музики. Дмитро згадує, як вона водила його на вистави, пояснювала мову жестів та магію сцени. Це було виховання через красу: бабуся вірила, що дитина має рости в атмосфері творчості, тому в домі завжди лунала музика, а розмови про мистецтво були звичною справою. Саме завдяки їй Коляденко зрозумів: сцена – це його доля.
«Я не ходив у дитсадок. Кожен день з рання до вечора я дивився репетиції оркестру, балету, акторів. Бабуся гарно робила квіти. Вона мені показувала, як зробити віяло не з пірʼя, а з марлі»
Дмитро пригадав, що коли бабусі не стало, він знайшов скриньку, яка знадобилась йому у творчій роботі.
«Моєї бабусі не стало. Я одружився з Оленою Коляденко. Ми переїхали з маленьким Філіпом у місто Суми. Я побачив скриню, а в ній були квіти, кусочки тканин, коробочка гриму, тільки вже нова, взуття балетне, пірʼя. Завдяки бабусі, ми з Оленою зробили бізнес»
Найвідвертішим моментом випуску стала історія про крадіжку.. Це не була спланована акція, а радше – миттєвий дитячий імпульс. Проте наслідки та внутрішнє каяття були настільки сильними, що цей випадок назавжди закарбувався в його пам’яті як головне табу.
«Коробочка гриму стояла в театрі в гримерці. Моя бабуся там працювала 45 років головним бутафером. Мені дуже треба була ця коробочка гриму, хоч вона була і не нова. Я її вкрав, бо грав “Бабу Ягу” і повинен стати страшним. Мені так соромно було»
Як батьки Дмитра Коляденка навчили його не боятися власних мрій
У домі Дмитра Коляденка завжди панувала особлива атмосфера, де дитину сприймали як повноцінну особистість. Дмитро згадує, що його виховання базувалося на довірі, а не на заборонах. Батьки дали йому головне – право обирати свій шлях і не боятися помилятися.
Батьки ніколи не примушували Дмитра бути «як усі». Коли він захопився театром і танцями, вони не сказали, що це «несерйозно». Навпаки, родина підтримувала його творчі пориви та дозволяла хлопчику виражати себе так, як він відчуває. Це виховання свободою і сформувало той яскравий та сміливий характер, який став візитівкою артиста.
«Мені батько зробив вдома ширму і в мене був ляльковий театр. У мене було з дерева віконце, я зробив занавіс. Приходила вся родина, бо я влаштовував вистави. Всі сиділи дивились»
Головне, чого навчили Дмитра батьки – це бути людиною за будь-яких обставин. Вони прищепили йому повагу до старших, щедрість та вміння співчувати. Сьогодні Дмитро намагається транслювати ці ж цінності своєму синові Філіпу та будувати з ним такі ж дружні стосунки, які були в нього з власними батьками.
Підготувала Ангеліна Десятник
