Тарас Тополя про концерти в шкільному підвалі, мамині хрустики на пиві та 4 секунди зв’язку
У 8-му випуску ранкового проєкту «Смак дитинства» атмосфера студії просочилася ароматом домашнього затишку та рокерським духом, адже до Володимира Ярославського та Ольги Мартиновської завітав фронтмен гурту «Антитіла» Тарас Тополя разом із мамою Лесею Василівною. Вони згадували, як зароджувався гурт, чому Тарас грав на скрипці замість футболу та які незвичні страви готували в їхній родині.
«Хрустики» на пиві та печеня по-особливому
Кулінарна програма випуску була насиченою та нетиповою. Мама Леся Василівна, яка родом з Наддністрянщини (кордон із Молдовою), привнесла у меню особливі нотки. Готували печеню з м’ясом та спеціальним соусом на основі смаженого борошна, до якої подавали вертути із солоним сиром. Але справжнім хітом стали «мамині хрустики» — печиво на пиві.
«Хай це не дивує — печиво на пиві. Діти, а тепер вже й онуки, його просто обожнюють і постійно тестують. Це йде як десерт, хоч я сама солодкого не дуже полюбляю», — поділилася Леся Василівна, зазначивши, що готує цю випічку саме як прояв турботи про рідних.
Перші кроки «Антитіл» у підвалі
Тарас Тополя виріс у центрі Києва і навчався у 48-й гімназії на Прорізній. Саме там, у шкільному підвалі, почалася історія легендарного гурту.
«Нам поставили таку систему завуч і директор… Вони дозволили нам займатися там у підвалі. І ми там свої перші награвання і пісні намагалися, як ми то вміли… але це було весело…ми там не тільки музику грали, а й перші поцілунки в нас були», — поділився Тарас.
Скрипка замість футболу
Замість того, щоб ганяти м’яча у дворі, малий Тарас 10 років присвятив скрипці. І це був його власний вибір у 5 років, після того, як він побачив виступ оркестру по телевізору.
«Я сказав: “Хочу як оцей дядя”. І мама відвела мене на скрипку… З того моменту музика з’явилася в моєму житті».
Окрім скрипки, Тарас співав у хорі ім. Ревуцького, з яким об’їздив півсвіту і навіть виступав перед Папою Римським у Ватикані.
Рок-опера на дивані та велосипед «Тиса»
Ведучі влаштували Тарасу справжній тест на ностальгію, увімкнувши рок-оперу «Біла ворона». Музикант одразу впізнав знайомі мотиви: «Я отак одягав плед на спину і танцював на дивані. У мене був мікрофон зелений такий, я залазив на диван… До мене приходили сусіди, друзі кликали на вулицю грати, а я слухав рок-оперу».
Ще одним яскравим спогадом став велосипед «Тиса» синього кольору, на якому Тарас вчився їздити, постійно збиваючи коліна, бо кермо жило своїм життям.
Епоха 4-х секунд
Згадали й про перші мобільні телефони та тарифи, які формували стиль спілкування цілого покоління. «Були чотири безкоштовних секунди… І хвилина коштувала шалені кошти. І ти мусив, короче, в цих 4 секунди вкласти все: “Привіт, що, піди, що, не почула, повтори”», — сміється Тарас.
Фінал із «зсобойкою» від бабусі
Завершився випуск традиційною дегустацією. Мамині парові вареники з картоплею та грибами, які Леся Василівна навчилася готувати у полтавської бабусі Тараса, розлетілися миттєво. А на прощання — обов’язкові гостинці. Мама зізналася, що й досі носить у сумочці «заначку» для онуків, тож і зі студії без судочків ніхто не пішов.
Володимир Ярославський дбайливо спакував гостям приготовані смаколики, щоб смак дитинства можна було забрати із собою.
Підготував Іван Тітков
