Марина Литвиненко: «Я стану великим шеф-кухарем!»
Переможцем шоу «МастерШеф Діти 2» стала Марина Литвиненко, яка приготувала найкращі страви в суперфінальній кулінарній битві проти Вікторії та Маші.
В ексклюзивному інтерв’ю сайту STB.UA Марина розповіла, як їй вдалося завоювати титул Другого Дитячого МастерШефа, а також поділилася враженнями від гастротура по Іспанії та описала ідеальний ресторан, який дівчинка мріє відкрити в майбутньому.
Марина, розкажи про своє меню на фінал – чому обрали саме такі страви?
Я дуже довго розробляла меню. Мої суперники Маша і Віка задумалися про меню безпосередньо перед вирішальною битвою. Тому у них було лише два дні. А я вже у десятці не сумнівалася, що пройду до суперфіналу – у мене було 2 місяці на розробку меню. Воно трансформувалося – одні плани переростали в інші. У підсумку я приготувала чудову закуску (соте з морепродуктів із соусом песто, мусом з креветок, желе з лайма і лаймовим дресінгом) та відмінне основне (філе-міньйон в мигдальній обсипці під гострим азіатським соусом та гелем з цитрусових).
Читайте також: Хто став переможцем Мастер Шеф 7
Де ти брала рецепти?
Ніде – ці страви авторські! Тобто так – я багато читаю, але меню на суперфінал – моя авторська розробка. Зазвичай відбувається так: я знаходжу рецепт з хорошою ідеєю, а потім думаю: що я можу додати від себе? І виходять оригінальні страви…
У тебе є улюблені шеф-кухарі, рецепти яких подобаються найбільше?
Я обожнюю Гордона Рамзі. Ще люблю Джеймі Олівера і Поля Бокюза. Я шукаю рецепти в інтернеті, читаю блоги, дивлюся ролики на ютубі. Ну і, звичайно, дивлюся «МастерШеф»!
На кастингу Ектор Хіменес-Браво, пам’ятається, образився, що ти приготувала страву не за його рецептом, а за рецептом Гордона Рамзі. І зараз ти знову його не назвала…
Я не назвала Ектора, тому що вже давно вважаю його своїм другом. Тобто Ектор в списку моїх фаворитів – це само собою зрозуміло.
Що допомогло тобі успішно пройти через весь проект і перемогти?
Впевненість. Деякі думають, що я занадто самовпевнена, що у мене на голові корона виросла. Але насправді це просто почуття гордості. Я була впевнена, йшла до своєї мети, домагалася її, не помічаючи перешкод. Через це у мене не завелося якихось дуже близьких друзів на проекті – я прийшла на «МастерШеф» не заради цього. Головне – перемога. Тому я читала багато рецептів і боролася в конкурсах. Може, я не спілкувалася так багато з усіма, як Марфіна та Васютинський, через що інші погано мене сприймали. Але я думаю, що вони просто боялися мене як небезпечного конкурента. От і все… Ах так, ще одна причина, по якій я перемогла в проекті, – це, звичайно, моральна підтримка сім’ї.
Читайте також: Переможець Мастер Шеф 7 Вадим Бзежинский (Пава) – інтерв’ю
Ти спершу дивилася шоу «МастерШеф Діти» по ТБ, а потім стала його учасницею – чим проект зсередини відрізняється від того, що бачать глядачі по телевізору?
Все дуже відрізняється. Прийшовши на «МастерШеф», я зрозуміла, що для перемоги важлива не тільки кулінарія. Наприклад, я не думала, що учасники проводять так багато часу на майданчику. Не знала, що це так важко! І комора, і сама кухня – здаються по телевізору зовсім іншими. Але я не розчарувалася, а закохалася в мастершефовську атмосферу! Навіть велика емблема «МастерШефа» у павільйоні – вона надихала. Я дивилася на неї і розуміла, що не маю права на помилку. Це ж святе місце – учасники шести дорослих сезонів (плюс одного дитячого) стояли перед цією емблемою зі своїми мріями підкорити кулінарний світ. Коли перебуваєш у такому важливому місці, розумієш, що заради перемоги потрібно боротися з усіх сил.
Якщо батьки дозволять, зробиш собі тату з емблемою «МастерШефа»?
Я взагалі проти татуювань! Але якщо дозволять – я б зробила… Мені здається, у кожного шефа на зап’ясті повинна бути маленька тату. Може, емблема «МастерШеф» на руці буде моєю пам’яттю про початок великого шляху в кулінарію…
Ти дивилася всі сезони «МастерШефа» – який твій улюблений?
Четвертий – я його обожнюю! Мені все казали, мовляв, це найбільш жахливі сезон – там всі такі дивні, непосидючі… Але для мене четвертий сезон – фаворит серед фаворитів! Самвел, Злобін, Бабошина – це якщо по скандалам, відносинам, яскравим персонажам. По кулінарії мій фаворит – шостий сезон. Вважаю, чим далі розвивається проект «МастерШеф», тим вище кулінарний рівень учасників.
А що ти думаєш про перший дитячий сезон?
Я вболівала за Ківу. Всі вважали, що він маленька бяка-забіяка, але Даня дуже виріс у кулінарному плані. Коли він щось готує, у нього очі світяться. Хоч у Дані була ціла армія хейтерів, я вболівала за нього з самого початку. Він не здавався, завжди був на позитиві, і я тримала за нього кулачки. Але переміг, як відомо, Антон…
Ти і Антон Булдаков-Алюшин – дві перші людини, які завоювали титул дитячого «МастерШефа». Як думаєш, якби ви зійшлися в кулінарній дуелі – хто б переміг?
Звичайно, я! Переможець другого сезону «МастерШефа» за визначенням краще переможця першого сезону – бо той, хто йде слідом, вчиться на прикладі попередника. Та й взагалі: якщо порівняти моє меню на фінал і меню Антона – тобто якісь кексики з крохмалем, або що там у нього ще було? – то очевидно, що я впоралася набагато краще.
Який епізод або конкурс проекту виявився найважчим?
Для мене складними були конкурси, коли на кухню запрошували батьків. Це жах! Так, батьки – це наша підтримка. Але коли вони збираються до купи і, нічого не розуміючи в кулінарії, щось мені кричать і намагаються давати поради – це жахливо… Мій перший чорний фартух на «МастерШефі» я отримала після конкурсу з батьками. Вони дуже мене збивали.
А що ти думаєш про конкурс, в якому Ектор змусив тебе переробити дорадо чотири рази?
(Зітхає) Це правда: я приготувала більше дорадо, ніж хто-небудь в історії «МастерШефа». Не знаю, чому саме в той день все пішло шкереберть. Побачивши інгредієнти, я дуже зраділа, тому що приготувати дорадо – це саме легке завдання, яке я могла отримати у фіналі. Не знаю чому, але я змогла зробити це тільки з четвертої спроби.
Думаєш, Ектор чіплявся до тебе?
Ні, він був суворий, але справедливий. Якщо і чіплявся, то тільки як до сильного учасника, вимоги до якого завищені – це нормально. Наприклад, під час батлу з Давидом Віка приготувала дорадо – і у неї браку в роботі було набагато більше. Але Ектор прийняв її страву. Моє дорадо і дорадо Вікі – це небо і земля.
На проекті ти показала себе як капітан, який робить всю складну роботу самостійно. Чому ти не довіряєш людям?
Мене весь час запитують, чому я так ставлюся до інших… Через недовіру до учасників. Бували конкурси, коли в моїй команді виявлялися учасники з чорними фартухами – вони нічого не готували, тільки пакостили. Легше було зробити самій, ніж переробляти за ними. Але на професійній кухні, я знаю, у мене буде повне взаєморозуміння з іншими кухарями, тому що я сама найму на роботу таких людей, які ніколи не підведуть.
Тобі було складно стати ввічливою, коли судді заборонили готувати, і ти могла тільки давати вказівки і молитися, щоб Євангеліна, Денис і Ксенія все зробили правильно?
Коли я їх побачила, пережила божевільний страх! Я так чекала кітелів, щоб нарешті готувати бещз помічників, а тут зайшли наші улюблені й дорогі учасники… Побачивши Ксюшу і Євангеліну, я зрозуміла, що це катастрофа. Вони ненавиділи мене більше інших. Ксенія дуже хитра. А Євангеліна більше їсть, ніж готує. Залишався Денис – моя надія. Я йому дуже вдячна, він мій хороший друг. Але коли ці троє зайшли до павільйону, щоб готувати замість мене, я зрозуміла, що якщо буду на них кричати, то навіть Денис перестане слухатися. Я змінила своє ставлення – командувала лагідно і спокійно. І мене ніхто не підвів.
Денис тоді начебто зізнався тобі в коханні…
Ні-і-і-і-і-і-і-і-і! (Сміється) Денис така людина – у нього то Даша Марфіна, то Катя Сливінська, взагалі нічого не зрозуміло. Всі думають, що ми з ним не просто друзі. А насправді ми просто друзі! Може, Денис і зізнавався мені в якомусь конкурсі в любові. Може, і я щось таке казала. Але я на проекті любила всіх, хто мене виручав.
Хто у другому сезоні шоу «МастерШеф Діти» найкращий кавалер?
Ектор!
Ну а з Денисом ти підтримуєш стосунки?
Найбільше я спілкуюся з Дашею Гудим – Даша forever! З Денисом Тараном, як би дивно це не звучало, я теж спілкуюся. Ще – з Давидом Митько, з Вікою Подлипенською. У нас є групи в Інстаграмі та Фейсбуці. Що стосується решти учасників, то вони розбилися на пари, як Марфіна та Васютинський, як Маша і Катя…
Ви спілкуєтеся лише в інтернеті – наживо не зустрічаєтеся?
Скоро ми з Денисом Тараном (так, якось дуже дивно звучить…) плануємо провести спільний майстер-клас. Як тільки я здам іспити в школі, зустрінемося з ним у Дніпрі, щоб навчити місцевих дітей і дорослих готувати смачну їжу.
Бувало, що під час проекту у тебе опускалися руки – і ти думала, що ніколи не зможеш перемогти?
Ні, але був конкурс, коли приїжджали учасники, які вибули. Я зрозуміла, що голосування буде по дружбі. У нашій команді тільки у мене залишався білий фартух – інші отримали чорні. Це «принцеса десертів», тобто Денис, і Маша, яка важливі процеси на кухні ніколи не робить, виїжджаючи за рахунок команди, зберігаючи з усіма дружні стосунки. Пам’ятаю, в тому конкурсі залишалося вже мало часу – я розуміла, що не виходить, не встигаю. Ось тоді у мене ледь не опустилися руки. Але я впоралася.
У фіналі ти боролася проти Вікі та Маші – кого з них ти вважаєш більш сильним суперником?
Я не очікувала, що у фіналі проти мене вийдуть ці двоє. Я їх навіть спочатку не вважала суперниками. Вони не були найбільш слабкими, але і не були найсильнішими. У суперфіналі я боролася не з Машею і Вікою, а з самою собою.
Кого ти сама вважала сильним суперником?
Спочатку всі ми ставили на Іллю Васютинського, але ближче до фіналу він здав позиції, наче самоусунувся з перегонів лідерів. Я, зізнатися, думала, що в суперфіналі відбудеться батл між мною і Марфіною. Не думаю, що вона класно готує, але вона розбирається в кулінарії і в неї бувають класні ідеї. Чомусь мені хотілося зійтися в батлі саме з нею.
Що ти зробила, коли повернулася додому після декількох місяців зйомок?
Дістала кубок з коробки і поставила на полицю – він і зараз там стоїть, я протираю його від пилу кожен день.
В школу рада була повернутися чи не дуже?
Ні, не дуже. Вчителі не знали, що я перемогла. Їх ставлення не змінилося. Я проходжу навчання екстерном – сиджу вдома, роблю завдання, потім іду до школи і здаю вчителям. І так кожен день. Тому повернення до навчання мене не втішило. Але деяких вчителів та деяких хлопців я була рада знову побачити.
Друзі почали ставитися до тебе по-іншому, коли дізналися, що ти пройшла до «МастерШефа»?
Деякі здивувалися. Інші – ні. Я ж раніше, крім карате, займалася тим, що ходила в експедиції. Там хлопці та дівчата сповна відчули мій кулінарний талант, і під час показу «МастерШефа» він не став для них сюрпризом. А інші діти були в шоці. Не всі мене добре сприймали, але більша частина підтримала.
Ти згадала про карате – доводилося коли-небудь пускати в хід фірмові прийомчики поза спортивного залу?
Ні, тому що до мене не чіпляються. Я дипломат. Можу так відповісти, що пропаде всяке бажання задиратися. Я звикла показувати прийоми на заняттях – перед тренером, перед командою…
Хто твої кумири у світі карате?
Мій фаворит Муракамі, тому що на чемпіонаті світу йому зламали руку, а він до останнього бився і ще посів перше місце. Якщо ж говорити про майстрів поводження зі зброєю – то це Брюс Лі з нунчаками.
Після «МастерШефа» ти повернулася до школи і продовжила займатися карате. А як ти розвиваєшся в кулінарному плані?
Після шоу я продовжую вчитися, читаю рецепти, експериментую на домашній кухні, списуюся з різними шефами, домовляюся про майстер-класи…
Де саме ти знаходиш шеф-кухарів для спілкування?
Найчастіше в Інстаграмі – заходжу на їх сторінки, дивлюся, що вони готують, в якому ресторані, яка в них історія, скільки мішленівських зірок і т. д. Шефів серед дітей мало, тому дорослі кухарі, коли бачать дитину в білому кітелі, йдуть на зустріч, дають поради, пропонують спільні майстер-класи.
Ти хочеш пов’язати доросле життя з кулінарією або ще не визначилася?
Я впевнена, що я стану великим шеф-кухарем! Я не сумніваюся в цьому! Якщо я чогось хочу, я цього добиваюся!
Розкажи детальніше про свій план захоплення кулінарного світу.
План великий. Але я не звикла розповідати про плани. Та й не добре це – загадувати те, що ще не збулося. Просто я буду реалізовувати крок за кроком свій план, який є тільки у мене в голові. А ви будете стежити за моїм розвитком.
Після «МастерШефа» суперфіналісти вирушили в гастрономічний тур по Іспанії – тобі сподобалося?
Так, тільки поїхали не всі суперфіналісти. Замість Маші, у якої не вийшло, ми взяли з собою Давида. Ми були в Барселоні – в ресторані з гіда «Мішлен». Там кожен день свіжі, щойно виловлені морепродукти – смакота! А ще ми відвідали один ресторан домашньої кухні, де спробували справжню іспанську паелью. Вона відрізняється від того, що можна спробувати в Україні, свіжими морепродуктами та їх різноманітністю. У нас все тільки розморожене і несмачне.
Невже в Україні все так погано?
Я коли повернулася до Києва… Розумієте… Це небо і земля… Я мало не впала в депресію, чесне слово. В Іспанії все ідеально – там навіть машини як під лінійку поставлені. Ми поки їздили, спеціально виглядали хоч одну ямку – не знайшлося! Там все рівно, шикарні пейзажі, середземне узбережжя, пальми, ввічливі й усміхнені люди. Це неймовірно!
Напевно в майбутньому ти мрієш відкрити свій ресторан – яким він буде?
Це треба малювати. Мені не вистачить тисячі листів, щоб це зробити. Мій ресторан буде великим, з трьома мішленівськими зірками. Кухню зроблю великою, найму дружній колектив кухарів. Хочу, щоб відвідувачі були задоволені стравами. Коротше, коли я запущу власний бізнес – подивіться, яким має бути ідеальний ресторан.
Якою кухнею займешся?
Швидше за все, фьюжн. Змішаю французьку, іспанську і додам трохи італійської. А ось українську чіпати не буду. Кому цікавий борщ, вареники, голубці… У мене також буде молекулярна кухня – це світовий тренд, всі нові страви так чи інакше пов’язані з молекулярними техніками.
Як людина, що пройшла «МастерШеф», ти можеш порадити іншим людям, які захоплюються кулінарією, ризикнути і прийти на кастинг?
Так! В першу чергу, не треба боятися. Якщо боїшся – будь двірником, бухгалтером, та навіть директором… Просто стій собі на домашній кухні. Якщо боїшся – нікуди не йди. А якщо став на першу сходинку кухарської професії, потрібно йти до кінця, назад дороги немає. Не можна звертати з наміченого шляху. Рухатися можна тільки вперед – спілкуватися з професійними шефами і мріяти!
Скажи наостанок: яке це – усвідомлювати, що ти завоювала титул дитячого «МастерШефа»?
Комусь потрібен місяць, комусь – рік, комусь – все життя, щоб усвідомити, що ти став історією «МастерШефа», завоювавши титул переможця. Але я до цього була готова. Це перший маленький крок, але він для мене дуже важливий. Я дивлюся на кубок і бачу 5 місяців боротьби. Мені є що згадати і це здорово!
[totalpoll id=”82278″]
