Нацизм і націоналізм: що це означає і чому їх не можна плутати
Пропагандисти путіна вже не одне десятиліття працюють над підміною понять на ключових позиціях в історії та в сучасності. Створюючи «культ перемоги» в росії, десятиліттями спотворювали події та ідеології усіх своїх конкурентів і події Другої світової війни. Дійшло до того, що українців прозвали «нацистами», а історію України привласнили росіяни. Розбираємося, що таке нацизм і націоналізм та яка країна у світі зараз має всі ознаки нацизму часів Гітлера.
Що таке нацизм
Завдяки роботі російської пропаганди протягом десятиліть публічно перекручувалося визначення нацизму, націоналізму та фашизму. Зокрема, треба звернути увагу на той факт, що звинувачення влади України в нацизмі та опис України як нацистської держави є одним із головних наративів російської пропаганди, незважаючи на те, що Верховна Рада України прийняла закон про засудження націонал-соціалістичного режиму.
Більше на тему: Хто такі орки і чому вони вторглися до України
Тому необхідно визначитися, що таке нацизм (скорочено від націонал-соціалізм)
Нацизм ― це ідеологія і практика німецького націонал-соціалізму. Націонал-соціалізм (від нім. Nationalsozialismus; синоніми ― «нацизм», «германський фашизм») має два значення. Перше ― політичний тоталітарний рух, який оформився в Німеччині та Австрії після Першої світової війни і ґрунтувався на ідеях германського експансіонізму та реваншизму, вождизму, екстремістського націоналізму, ксенофобії, антисемітизму та вищості «арійської раси». Набув практичного втілення в діяльності Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП, 1919–1945), очоленої А. Гітлером. Після приходу націонал-соціалістів до влади в Німеччині 1933 року ними була побудована тоталітарна держава, яка розв’язала Другу світову війну. Після поразки Німеччини (1945) націонал-соціалізм був засуджений Нюрнберзьким трибуналом (1946) як «злочин проти миру і проти людяності».
Друге значення нацизму ― ідеологія НСДАП та споріднених із нею рухів у країнах Центральної і Північної Європи 1919–1945 років.
Часто можна почути про ототожнення нацизму та фашизму. Це пов’язано з кількома факторами: фашизм перший привернув увагу до себе ― з приходом до влади Б. Муссоліні в Італії в 1922 році, а також через маніпуляцію «лівих» дослідників, які хотіли зібрати всіх «правих» під однією назвою та протиставити комунізму. Тому поступово відбувається заміна понять, що таке фашизм.
Ідеології фашизму властиві імперіалістичні прагнення, що спираються на «спадщину Риму», апологетика всемогутності національної держави, мілітаризм, антипарламентаризм, корпоративний принцип, визнання приватної власності, критика капіталізму, орієнтація на дрібні та середні підприємства, вождизм, відкидання ідеї класової боротьби на користь національної міжкласової солідарності, інтеграція «фашистів» у низку ідеологічно контрольованих організацій та відвертий антикомунізм.
Чим нацисти відрізняються від націоналістів
Нацизм і націоналізм ― далеко не одне й те саме, хоча російська пропаганда нав’язує це вже десятиліттями.
Нацизм не виключає захоплення інших територій для розширення так званого «життєвого простору», що може охарактеризувати його як імперську ідеологію, тоді як націоналізм завжди боровся за право націй на самоврядування та самовизначення. Також нацизм є тоталітарною ідеологією з головною політичною фігурою вождя («фюрера»), якому фактично належить уся влада в країні, коли при націоналізмі вся нація є єдиним правомірним джерелом політичної влади.
Термін «націоналізм» (nationalismus) запропонував Йоганн Готфрід Гердер наприкінці 1770-х років. Націоналізм виникає як реакція етносу на деструктивні впливи зовнішнього оточення (економічні, соціальні і політичні процеси, іноетнічні впливи).
Націоналізм ― це ідеологія і напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі. Націоналізм стверджує, що кожна нація має керувати собою, бути вільною від зовнішнього втручання (мати право на самовизначення), що нація є природним та ідеальним підґрунтям для політики. Націоналізм зазвичай спирається на етнос як на найстійкішу референтну групу.
Знищення Херосну росіянами 2022 рік
Наприклад, створення Ізраїлю спиралося на існування нації євреїв, які мають право на власну державу. Серед національних рухів в англійських колоніях найсильнішим виявився індійський, й індійці домоглися незалежності від метрополії. Індійські мусульмани домоглися утворення окремої національної держави ― Пакистану.
Види націоналізму
Націоналізм буває різних видів ― залежно від країни, де в кожній він може проявлятися по-своєму, та обставин, у яких перебуває народ (війна, боротьба за незалежність, за культурну ідентичність, за економічні права тощо).
- Етнічний націоналізм
- Цивільний націоналізм
- Експансіоністський націоналізм
- Романтичний націоналізм
- Релігійний націоналізм
- Культурний націоналізм
- Постколоніальний націоналізм
- Національно-визвольний націоналізм
- Лівий націоналізм
- Ліберальний націоналізм
- Радикальний націоналізм
- Поміркований націоналізм
- Національний консерватизм
- Анархізм і націоналізм
- Пан-націоналізм
- Діаспорний націоналізм
- Націоналізм за країною
- Експансіоністський націоналізм
- Громадянський націоналізм
Український націоналізм ― це політична ідеологія, а також громадсько-політичний рух, що ставить на меті створення і розвиток української самостійної національної держави та/або захист національної самобутності. Він передбачає насамперед національну самосвідомість, усвідомлення національної спільності групи людей, які живуть на території України.
Ідеологія нацизму
Націонал-соціалізм, будучи виразно синкретичною ідеологією, що складається з правих та лівих ідеологічних елементів, був і залишається головним противником усього спектру лівих ідеологій. Ідеологія нацизму включала німецький націоналізм, проте закріплений на основі расизму на вищості «арійської раси». Науковці виокремлюють такі ознаки нацизму:
- Міжкласова солідарність: між класами можлива співпраця. Спільність інтересів та шляхів набагато важливіші, ніж відмінності. Солідарність — основа будь-якого розвитку.
- Націоналізм: головним чинником солідарності є належність до однієї нації («арійської раси»). Національна єдність значно важливіша, ніж класові відмінності.
- Елітаризм: усі люди різні, тому кожен має свій шлях реалізації.
- Недоторканість приватної власності.
- Легітимність: влада здобувається законно, шляхом народного визнання. Стійкий розвиток досягається не революціями, а «еволюційними» змінами.
- Джерелом влади є організований народ — етносоціальний організм, природна структурна одиниця людства. Народ спроможний виплекати власну еліту, але для цього треба долучити маси до самоорганізації і державотворення.
- Расизм: вищість нордичної раси, до якої належать німці, яка повинна панувати над нижчими расами. Історія пояснюється як боротьба рас. Нацисти визначали належність євреїв до нижчої, «деструктивної» раси, яка, відповідно до ідеології нацизму, підлягає знищенню.
Нацисти розпалювати расову ворожнечу, влаштували терор окремих національних груп як у Німеччині, так і на окупованих територіях, ― ромів та євреїв (Голокост). До людей приходили з обшуками, на їхньому житлі залишали свастики, їх звільняли з роботи та руйнували їхній бізнес. Врешті відбувалося збирання в концентраційні табори та знищення. Діяння та практики націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму були засуджені Нюрнберзьким міжнародним військовим трибуналом у 1945—1946 роках як злочинні.
Війна в Україні йде за сценарієм Другої світової. А російський президент володимир путін крок за кроком повторює дії Гітлера, які втягнули світ у найкривавіші роки за весь час існування людства.
Як і Гітлер, путін довго готував власну країну до великої війни, нарощував військову міць, нехтував і продовжує нехтувати міжнародними угодами, знищує опозицію та вільні ЗМІ. Усі докази зібрав проєкт Neveragain.Mediа від StarLightMedia за участі МКІП та представників незалежних медіа України.
Більше на тему: Деблокада Маріуполя: що для цього потрібно і коли українські сили будуть готові до операції?
Відновлення армії. Гітлер наростив армію до 3 млн осіб. «Відновлення армії» — головне гасло путіна. Напередодні вторгнення в Україну в росії ― понад 3 млн військовослужбовців.
Реваншизм. Гітлер прикривався «справедливими» вимогами після поразки у Першій світовій війні. Розвал СРСР, втрата контролю над соціалістичними країнами Європи та союзними республіками, розширення блоку НАТО, а головне — бідність і відсутність перспектив для звичайних росіян — ідеальне підґрунтя для реваншизму: «Світ проти нас, а ми “можем повторить”».
Маска миротворця. Гітлер після погроз вводить війська в Судети в Чехії під приводом захисту німців, а потім проводить Олімпійські ігри. Вторгнення до Польщі мало на меті боротьбу з польськими націоналістами. Скориставшись подіями Революції гідності в Україні та зрадою президента Януковича, кремль проводить фальшивий референдум і анексує до росії український Крим ― «исконно русскую землю».
Під виглядом «захисту російськомовного населення від націоналістів» бойовики путіна захоплюють низку адміністрацій у Донецькій та Луганській областях. З допомогою російських військових на території суверенної України створюються псевдореспубліки. росія діє під маскою миротворця, який «захищає» російськомовне мирне населення. У цей же час проводит Олімпіаду в Сочі.
Репресії і контроль ЗМІ. Гітлер узяв під контроль німецьких журналістів, став популяризувати свастику. Російські ЗМІ десятиліттями знищували вільну пресу, навішували ярлики, розвивали мережу своїх пропагандистських каналів у світі. Було створено новий войовничий символ Z.
Провокація як привід до війни. Гітлер переодягнув своїх солдатів у польську форму і зняв «фільм» про атаки поляками Німеччини. Пропагандистські заяви путіна про військову загрозу з боку України, накопичення російських військ на кордоні, влаштування фальшивої евакуації, обстріли ОРДЛО з наступним звинуваченням України, вторгнення під виглядом «спецоперації» для демілітаризації та денацифікації.
Промова Гітлера VS путіна
