Сергій Костира: біографія, кар’єра і всі новини про ведучого
У новому сезоні проєкту «Один за всіх» на сторожі справедливості стоїть Сергій Костира. Багатий досвід практики у сфері правосуддя і загострене почуття справедливості — обов’язкові характеристики ведучого гостросоціальної програми. Більше про Сергія Костиру, його біографію, а також кар’єру, особисте життя і хобі — читайте в матеріалі.
Більше на тему: Сергій Костира став обличчям соціального проєкту #НеЗдається
Повне ім’я: Сергій Костира
Дата народження: 25 квітня 1978 р.
Сімейний стан: одружений, має сина
Діяльність: адвокат, психолог, екс-слідчий, експерт, ведучий
Місце проживання: Київ
Освіта і кар’єра
У 1995 році вступив до Національної академії внутрішніх справ України на факультет підготовки кадрів кримінальної міліції. Після її закінчення в 1999 році почав працювати на посаді слідчого Броварського МВ.
У 2000 році за відмінні показники в роботі наказом міністра МВС був направлений для проходження подальшої служби в розпорядження органів Служби безпеки України на посаду слідчого.
У 2003 році призначений на посаду оперативного співробітника в Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю.
У 2004 році отримав свідоцтво про право на адвокатську діяльність і почав роботу в цьому напрямі.
У 2018 році закінчив Переяслав-Хмельницький державний університет ім. Григорія Сковороди і отримав диплом магістра міжнародної економіки. У 2020 році тут же здобув диплом магістра психології «Соціальна психологія».
З 2021 року — ведучий гостросоціального проєкту «Один за всіх» на телеканалі СТБ.
«Головне завдання проєкту — не словом, а ділом допомагати тим, хто цієї допомоги потребує. А мета — стояти на захисті законних прав та інтересів простих людей».
Сім’я
Дружина Марина, 37 років. Має свій бізнес і є власницею б’юті-школи.
Син Олександр, 10 років. Навчається в 4 класі, відвідує секцію з боксу, займається дайвінгом.
Хобі
Спорт, дайвінг, їзда на байку. Дайвінгом почав займатися понад 5 років тому.
Байкерство — мрія дитинства.
«Коли мені виповнилося 14, батьки подарували мені моторолер. Я і досі пам’ятаю ті емоції, які мене переповнювали, коли я вперше сів за кермо цього моторолера. Але, на жаль, невдовзі його вкрали. І з того часу я не переставав думати про власний двоколісний транспортний засіб. І от коли мені виповнилося 35, я вирішив мрію дитинства втілити в життя — і придбав собі байк! З того часу байкерство — це не просто моє хобі, це частина мого життя. Адже машина везе тіло, а байк — душу».
