Уже этой осенью зрители увидят возвращение легендарного шоу СТБ «Україна має талант». Проекта, который дал возможность более чем 200 участникам кастингов продемонстрировать свой уникальный талант всей стране и доказать, что именно они смогут прославить Украину на весь мир.
Талантами кого из участников мы сможем гордиться — этот вопрос мы задали справедливому судье «Україна має талант» Сергею Притуле. А также в интервью поговорили с ним о его впечатлениях от судейства и работе с другими членами жюри.
Больше по теме: Стала известна дата старта проекта «Україна має талант»
Расскажите о своих «ожиданиях―реальности» от судейства. Это же ваше первое судейство в проекте подобного масштаба?
Я був у жюрі одного проєкту на Новому каналі, але він ніс виключно розважальний характер. Суддівство у такому серйозному проєкті, що може впливати на долі людей як “Україна має талант” ― це дебют для мене. Я підозрював, що буде достатньо важко, і так воно і вийшло. Адже за кожним “так” чи “ні” стоїть людська доля. Коли ти говориш “ні” потрібно добирати правильні слова, щоб підштовхнути людину до розвитку, а не щоб вона кинула свою справу.
Наскільки вдалим виявиться мій суддівський дебют ― це вирішувати глядачам. Зі свого боку я зробив усе, щоб не мати закидів щодо упередженості чи необ’єктивності.
Больше по теме: Cirque du Soleil на «Україна має талант»: как снимается новый сезон легендарного шоу
Опишите свои ощущения и эмоции после каждого дня телекастинга.
Мені було важко засинати. Ти приходиш додому, лягаєш спати і ще години дві згадуєш все побачене, перетравлюєш прожитий робочий день. Ще раз проживаєш діалоги з учасниками, ще раз проходишся по оцінках. За моїми внутрішніми відчуттями кожне наше рішення із моїми колегами на кастингах було достатньо зваженим. Хоча ми і часто сперечалися.
Четвертой приглашенной судьей «Україна має талант» стала Маша Ефросинина, ведущая и общественный деятель
Что чаще всего становилось причиной недоразумений с другими членами жюри?
В основному з Женею і Ксенією ми дискутували щодо тих учасників, кому сказали два або три “так”. Адже ми як ніхто розуміємо конкурентне середовище на “Україна має талант”, і у фінал потраплять не всі.
Участники «Україна має талант» 2021 Наталья Лебердюк и Денис Моторосов, которые рисуют картины светом
Больше по теме: Как выглядит сцена нового сезона легендарного шоу «Україна має талант»
Кто из участников «Україна має талант» особенно поразил или вызвал наибольшее ваше уважение?
На сцені «Україна має талант» глядач побачить величезну кількість виступів, що викликають повагу. Дуже сильна школа естрадно-циркового мистецтва. Там, мабуть, найвища конкуренція, якщо говорити про жанри.
Багато з наших учасників піднімають соціальноважливі теми для українського суспільства. Декілька номерів у нас були пов’язані із Чорнобильською катастрофою ― мені дуже приємно, що люди не залишаються осторонь, а зберігають цю трагедію нашої історії в інфопросторі.
Серед наших учасників були діти з аутичним спектром, підлітки з синдромом Дауна, яким теж варто висловити величезну повагу. А також їхнім вихователям та батькам. Я допомагаю реабілітаційному центру для дітей з аутизмом ― я знаю, як багато зусиль треба докласти, щоб такі діти соціалізувалися, і я розумію, скільки місяців праці було вкладено, щоб вони вийшли на нашу сцену і показали свій талант. Перед такими людьми я знімаю капелюха. Я говорю їм “так” не через жалість. Я говорю їм “так”, бо вони дійсно мають талант, а ще їхні виступи ― це величезна мотивація для тих сімей, у яких є діти з подібними викликами.
Участники «Україна має талант» 2021 Мария Гнатик и Иван Кондратюк ― детки-бальники с синдромом Дауна
Больше по теме: Олимпийская чемпионка Ольга Харлан присоединилась к команде звёздного жюри «Україна має талант»
Когда на примере таких участников видите, на что способны украинцы и какие усилия они прилагают, чтобы стать первыми в своем деле, о чем думаете?
Я думаю, що в Україні, беззаперечно, люди є основним скарбом держави! Наша земля ніколи не була бідною на таланти. І мова зараз не лише про класиків, яких ми вивчаємо на уроках літератури чи історії.
Цінність таких людей у тому, що вони є живими прикладами для наслідування. І наше завдання ― «підсвічувати» їхні справи, щоб про них дізнавалось якомога більше людей. Так формується прошарок моральних авторитетів, які ведуть за собою суспільство.
Талантами кого из современников гордится Сергей Притула?
Серед наших сучасників є багато таких, ким я особисто пишаюсь.
Взяти хоча б, до прикладу, команду фонду «Повернись живим», який у 2014 році заснував айтішник Віталій Дейнега. У 2014 році в зв’язку з російською агресією в Україні відбувся справжній сплеск волонтерської активності. Але мало кому вдалося підійти до волонтерської справи так системно, як «Повернись живим». Колосальна робота всієї команди стала запорукою того, що практично в кожному бойовому підрозділі ЗСУ ви знайдете тепловізор чи прилад нічного бачення, маркований логотипом фонду. Немає такої ділянки допомоги армії, де не відчувалась би рука цього фонду. Майже 200 млн гривень зібраних коштів, які врятували життя тисячам українських воїнів, ― це просто неймовірно!
Проте в Україні суттєво зміцнило позиції не тільки військове волонтерство. Я щиро захоплююсь своєю подругою Машою Єфросиніною, яка є чудовим прикладом того, як свою впізнаваність і свій професійний талант можна конвертувати у важливі справи для тих, хто цього потребує. Для тих, ким не встигає займатись влада. Фонд «Твоя опора» акумулював за останні роки близько 100 млн гривень, які пішли на придбання вкрай необхідного медичного обладнання для порятунку життів тисяч маленьких українців, а також на придбання апаратів ШВЛ для хворих на коронавірус. Маша вже кілька років є Почесним Послом ООН і переймається долею жінок, які потерпають від сімейного насильства. Коли минулого року Машу було нагороджено Орденом «За заслуги» III ступеня, багато хто не зрозумів, за що їй дали цю державну нагороду. І це було дуже прикро. Бо Маша, як ніхто інший, на неї заслуговувала!
Ну, і не можу не згадати про владику Бориса Гудзяка, з яким маю честь бути знайомим.
Він стояв біля витоків появи одного з найкращих навчальних закладів України ― Українського Католицького Університету (УКУ), який був створений і функціонує без жодної копійки бюджетних коштів, виключно за кошти меценатів з усього світу. Я кілька разів проводив благодійні вечори під егідою УКУ і бачив, як владика Гудзяк перетворює ці заходи з просто благодійного вечора на платформу для спілкування видатних економістів, філософів, політиків, освітян. Я зараз говорю не тільки про вітчизняну еліту, але й про людей зі світовим ім’ям. Подібні контакти потім мали своє продовження і виливались у цікаві проєкти, що впливали на життя українців у тій чи іншій царині: від освіти до медицини. Скажу відверто, мій вступ до магістратури УКУ цьогоріч не в останню чергу був мотивований саме постаттю владики, який має неабиякий хист до того, щоб створювати потужне середовище взаємокорисних одне одному людей.