Ведучий програми «Страва честі» Юрій Ковриженко об’їхав всю Україну в пошуках унікальних рецептів. Всесвітньо відомому шеф-кухарю вдалося побувати в найкрасивіших і колоритних куточках країни. Читайте добірку найцікавіших локацій проекту.
Більше на тему: «Страва честі»: Юрій Ковриженко назвав топ-5 улюблених рецептів
Ведучий програми «Страва честі» і всесвітньо відомий шеф-кухар Юрій Ковриженко відправився в подорож по найколоритніших куточках України в пошуках унікальних рецептів, сімейних секретів українських господинь, які передаються з покоління в покоління, і незвичайних інгредієнтів для страв, властивих тому чи іншому регіону.
Буша – місце сили (епізод «Бабка-начинка»)
Буша – село в Ямпільському районі Вінницької області, розташоване при злитті річок Мурафа і Бушанка за 20 кілометрів від Ямполя, на кордоні з Молдовою. Проживає близько 800 жителів.
Колись ця перлина Вінничини була однією з найбільших міст всього Поділля. Місцями село, якому вже більше 700 років, нагадує мальовничі Карпати, куди можна втекти від буденщини і метушні, коли завгодно — сезон відкритий цілий рік. Це дійсно містичне місце, де хочеться помовчати, не думати про буденні питання й проблеми, а просто насолоджуватися навколишньою природою і дивитися на загадкові камені.
Шеф-кухар з героїнями перед відповідальним завданням вирушає на одну з місцевих «сильних енергетичних точок» — кам‘яний лабіринт, щоб отримати натхнення на створення нових кулінарних шедеврів.
Антонівка (епізод «Ланципупики»)
Антонівка — село у Володимирецькому районі Рівненської області, розташоване вздовж залізниці. В Антонівці бере початок єдина найдовша в Європі діюча вузькоколійна залізниця Антонівка-Зарічне. Курсує нею раритетний чотиривагонний потяг з тепловозом, який місцеві лагідно називають «кукушкою», «поліським трамваєм» або «поїздком». Незвично маленький потяг-«кукушка» долає відстань у 104 кілометри по рейках «музейного» року випуску.
Тут досі в обслуговуванні вузькоколійної залізниці використовується рідкісна давня техніка. Все це створює відчуття нереальності та відкидає подорожуючих на років п’ятдесят у минуле. Потяг їде досить повільно — 30-40 км/год.
Залізниця пролягає дуже гарною місцевістю – через ліси та піщані дюни, порослі соснами. Потяг перетинає унікальний залізничний дерев’яний міст через річку Стир. Неподалік звідси розташовані славнозвісні озера Українського Полісся.
Тут шеф-кухар знайшов жінку, яка за допомогою невідомої дивовижної страви «ланципупики» приворожила багато років тому свого чоловіка. І задля створення нової страви Юрій мандрує вузькоколійкою, аби заручитися підтримкою чоловіка героїні і привезти його на свою кухню на колесах. Юра з Віктором вигадують цю страву просто у вагоні «кукушки».
Цекинівка (епізод «Голубці»)
Цекинівка — село в Вінницькій області на кордоні з Молдовою. У Цекинівці проходить Міжнародний фестиваль народної творчості «Вино і голубці».
Цекинівське вино і голубці — це два дива! Кожна господиня в Цекинівці готує свої, особливі голубці, тож загалом унікальних рецептів тут – десятки! Пісні, ледачі, з кукурудзяною крупою, приготовлені на ребрах, з січеного м‘яса чи фаршу свинини або індика. Їх загортають не лише у листя капусти, а й винограду, малини і навіть клена та суниці! Популярні також «циганські» голубці з індичкою, яку, за легендою, треба вкрасти в сусіда.
Те ж саме стосується і вина: в кожному дворі росте виноград, господарі роблять своє вино і з давніх-давен передають родинні рецепти з покоління в покоління. Та й тут долучають кулінарну фантазію: місцеві готують вино з кульбаби, пелюсток троянд, шовковиці, бузини, ожини, калини, смородини, винограду і навіть… з помідорів.
Шеф-кухар Юрій Ковриженко приїхав за унікальними рецептами голубців і особисто переконався, наскільки кожна господиня вболіває за свій «фірмовий» рецепт і прагне зробити його популярним. Озброївшись чималим арсеналом «голубцевих» секретів, шеф-кухар створив новий рецепт голубців, яким здивував місцевих господинь.
Бар (епізод «Бігос по-барськи»)
Місто Бар — районний центр Вінницької області. Історію міста Бар заведено рахувати від 1425-го року. В 1537 році селище разом з навколишніми землями у місцевого воєводи купує польська королева Бона Сфорца. За велінням королеви на протилежному боці річки зводиться нова дерев’яна фортеця та поселення навколо неї. Новітнє місто назвали Баром, на честь італійського міста Барі, де власне народилася королева Бона.
Про колишню велич Бару свідчать численні архітектурні пам’ятки. А місцеві господині досі з вдячністю згадують хазяйновиту італійку, навіть створили жіночий клуб на її честь, який займається як громадською, так і культурною роботою – жінки вирішують проблеми міста, а під настрій – куховарять, використовуючи стародавні рецепти місцевої кухні. А оскільки Бар до того ж вважається яблучною столицею України, то одним з головних інгредієнтів місцевих страв є яблука.
Саме за стародавніми місцевими рецептами приїхав до Бару Юрій Ковриженко. Дізнавшись унікальну історію створення міста і про те, як місцеві жінки шанують італійку-засновницю Бару – шеф-кухар вирішує використати секрети місцевої кухні для створення страв з італійським «характером» для своїх героїнь. І несподівано дізнається, що у місцевих лісах можна знайти найдорожчий у світі гриб – трюфель! Юрій вирушає на пошуки цього унікального місцевого продукту, щоб додати його до своєї нової україно-італійської страви.
Селезівка (епізод «В‘юни»)
Селезівка — одне з найвіддаленіших сіл Житомирщини. Воно розташоване за 5 кілометрів від кордону з Білорусією, у самому серці північного Полісся, яке славиться болотами, чорницею, первозданною природою, збереженим побутом.
Важко знайти в Україні більш віддалене і глухе місце: не чутно ні автодоріг, ні залізниць, їх просто немає. На десятки кілометрів навколо жодних населених пунктів, суцільні ліси і болота, в яких живуть вовки, рисі, глухарі і журавлі. Село просто потопає в лісових масивах. З пожежної вишки, висотою 37 метрів видно як до горизонту простягаються лісові масиви. Видно звідти навіть Білорусію вглиб на кілометрів 15-20. Це територія Поліського заповідника – унікальної гігантської природної екосистеми. Вся діяльність місцевих мешканців пов‘язана з лісом: тут збирають ягоди, гриби, трави, добувають мед диких бджіл, а в лісових болотах – ловлять в‘юнів.
В околицях заповідника збереглося бортництво – розведення бджіл у пеньках та дуплах, до наших днів це ремесло зберіглося лише тут.
Юрій Ковриженко знаходить у Селезівці господиню, яка готує запашних в‘ялених в‘юнів, за якими до неї приїжджають з усієї області. І заради нових страв з цієї унікальної риби шеф-кухар проходить цілий квест: зустрічається зі збирачами ягід, ласує диким медом і тікає від диких бджіл, ночує в мисливській хатині, танцює у болоті, аби впіймати в‘юнів. І насамкінець – привносить в життя місцевих мешканців трохи романтики, допомагає героям влаштувати романтичну вечерю, приготувавши в‘юнів за допомогою абсолютно нових для них кулінарних технологій.