Как сохранить семью, если постоянные ссоры

Психолог проекта «Врятуйте нашу сім’ю» Ирина Кириченко дала ответы на очередной блок вопросов пользователей сайта STB.UA. В этот раз психолог рассказала как наладить отношения в семье, где постоянные ссоры и скандалы.

 Людмила, 25 років: Добро дня! Підкажіть, будь ласка, як навчитися жити з чоловіком свого життя в мирі і злагоді. Ми постійно кричимо одне на одного з найменшого приводу. Найгірше те, що на все це дивляться наші маленькі дітки, яким по 3 і 1 рочку. А ще, підкажіть,  як зробити свою свекруху подругою, а не ворогом на все життя? Адже те, що вона пхає свого носа куди не просять –  це теж мене мало втішає. А при найменшій сварці виказує всім, в тому числі і моїй мамі, як і чим вона нам допомогає. Я вас дуже прошу, допоможіть розібратися з проблемою, бо я хочу жити з чоловіком щасливо. І щоб сексуальне життя було в нормі, адже, цього теж не вистачає через дурні сварки. А найголовніше, я розумію, що це мій чоловік, і я його кохаю. Але після народження першого сина якось все пішло на перкосяк.

Відповідь психолога: Доброго дня, Людмило. Дійсно, коли ми відчуваємо велику завантаженість домашніми побутовими справами, то починаємо дратуватись за незначними і несуттєвими, як потім розуміємо,  дрібницями. А справ у Вас дійсно зараз дуже багато: прибирання, готування їжі, прання тощо, а ще маленькі хлопчаки потребують Вашої уваги та любові, а клопіт від бешкетників протягом доби дійсно шалений. І коли у вихованні двох маленьких синів виникає потреба у втручанні чоловіка, а він намагається «прояснювати» Ваші стосунки не зовсім безпечно для малюків, то Ви й відчуваєте власну безпорадність. Вам хотілося би, щоб чоловік приділяв увагу та ніжність, яка була протягом Ваших романтичних стосунків, але сім’я та виховання дітей вимагає дещо іншого від Вас обох. Іноді, уявлення про те, як повинно бути в шлюбі, і те, як це відбувається в реальному житті, не дозволяє нам спокійно приймати непорозуміння, які виникають, а без цього у подружньому житті ніяк, та домовлятися один з одним. Але, якщо Ви розумієте, що кохаєте свого чоловіка і хочете знайти спосіб розрішення побутових конфліктів, непорозумінь з рідними чоловіка, тоді Ваша відвертість може стати Вам у нагоді. Спробуйте поговорити з матусею чоловіка про свої почуття до чоловіка, скажіть їй, яким для Вас є цінним спокій та мир в родині. Візьміть її у «співучасниці» у цій найважливішій справі Вашого життя. Можливо, вона з своїм життєвим досвідом, дійсно може підказати Вам дещо суттєве у вихованні та догляді за дітьми, побуті. Те, що вона намагається Вас повчати – є істотним для неї: вона жінка старшого віку; виховала сина; зараз допомагає виховувати онуків; їй хочеться прийняття, похвали та подяки за її зусилля. І дійсно, у тих рисах та діях Вашого чоловіка, які привернули Вас до його є якась певна частка і її клопоту. Тому гарна, щира бесіда може покласти край цій непотрібній війні, у якій немає тих, хто виграє. У Вас спільна мета, Людмило! Ваш чоловік, відчуваючи цю «ворожнечу» між двома жінками, яких він любить, стає перед певним вибором. І, повірте, це для нього надто важко: відповідальність за забезпечення та добробут сім’ї, професійні обов’язки забирають немало сил, і спокою в родині ще немає. Тому він нервується, очікуючи від Вас, жінки, м’якості, підтримки та ніжності. Дозвольте собі згадати ті почуття, які надихнули Вас до створення сім’ї з коханою людиною, Людмило. Знайдіть хвилинку, щоб побути з ним тільки вдвох, зробіть щось спільне тільки з чоловіком. І Вам, і йому це вкрай необхідне. Можливо, певну частку справ, з радістю виконувала б мати чоловіка, а Ви могли б приділити трішечки часу для себе, тому що і потреба у догляді за зовнішністю, і потреба у спілкуванні, і якісь власні інтереси та «жіночі втіхи», якщо не задоволені, призводять до роздратованості, конфліктного «відстоювання» себе у стосунках. Але щастя та любов, Людмило, іноді потребують покірності.

Галина, 25 років: Доброго дня. Допоможіть, будь ласка, розібратись. Я заміжня,з чоловіком живу вже 5 років, є син. Останнім часом,ми з чоловіком дуже сваримось,і навіть думаєм про те, щоб розійтись. Нещодавно ми говорили, і він мені сказав, що мене не любить більше. Коли говорив то плакав, і я з ним плакала. Пройшло декілька днів, і він знову говорив, що любить. Після цих слів він мене нікуди не відпускав від себе, плакав. Ми з ним не розмовляли цілий день. На наступний день я пропонувала розійтись,пожити окремо,він не погодився. Я не знаю, як мені далі слід вчиняти, не підганяти його з рішенням, дати йому час подумати? Допоможіть, порадьте! Дуже вам буду вдячна.

Відповідь психолога: Галино, доброго дня. Рішення щодо розлучення з коханим чоловіком приймати дуже і дуже важко. Ви в розпачі. Гніваєтесь на себе, на нього, на весь оточуючий світ, що відбувається все не так, як Ви собі уявляли. Плани, які були у Вас двох  мають бути змінені, у подальших діях Вам необхідно враховувати все, що Ви ще не розумієте. Неосяжність та тривога з приводу майбутнього, нездатність прийняти це, створює той дискомфорт, в якому Вам необхідно зберігати спокій, терпіння та обачність. Зараз це здається неможливим. Але давайте спробуємо проаналізувати Ваші конфлікти з чоловіком та їх можливі причини. Після кожної сварки Ваш чоловік говорить Вам про різні почуття: то любов, то ненависть. Як електричний струм – то є енергія, то її немає. Такі коливання емоцій руйнують як його, так і ту систему стосунків, яка в вас склалася. Що ж могло стати причиною такої емоційної нестабільності, постійного відчуття напруженості? Можливо, одноманітність та повільність почуттів після 5 років шлюбу Вашому чоловіку про «зупинку струму». І він, таким чином, бажає повернути «ритм та темп руху» у Ваше життя? Створює такі ситуації, в яких ви обидва відчуваєте сильні, «пристрасні» емоції. Але те, що чоловік відверто говорить Вам, Галино, про свої почуття, це є гарною ознакою. Якщо якихось суттєвих претензій один до одного Ви не відчуваєте та не висловлюєте, а він лише бажає повернути жвавість та забарвленість Вашим стосункам – то це чудово! Галино, будь-які стосунки не є сталими, вони можуть змінюватися протягом плину життя, як і людина з її почуттями. Спробуйте дати раду своїй схвильованості, «відпустіть» цю ситуацію «терезів». Грати в мовчанку з чоловіком також неконструктивно, тому, що відбувається віддалення один від одного, спотворюється довіра між Вами. Тому спокій, а не мовчання дозволить Вам гідно та з повагою до себе, а також до рішення чоловіка витримати будь-які подружні негаразди. Згадайте щось, що приносить Вам задоволення; зробіть те, що відкладали давно, наприклад, зустріч з друзями, похід в кінотеатр, виїзд на природу тощо. Займіть сина, себе та чоловіка якоюсь спільною справою без обговорення минулого, живучи сьогоденням. Поверніть романтику, радість, посмішки, дотики, задоволення та комфорт у спілкування з чоловіком – і покращення стосункiв буде чекати на Вас.

Читайте также: Лилия Ребрик рассказала, почему не ссорится с мужем

Екатерина, 15 лет: Здравствуйте! Я живу с мамой, папой и двумя братьями. Проблема в том, что папа не обращает на меня внимание. Ему не интересна моя жизнь, он видит только плохое. Замечает меня только тогда, когда надо что-то сделать по дому. А еще он нашел человека, на котором можно сэкономить. Моим братьям он дает большие деньги на карманные расходы, а мне нет. Папа не воспринимает меня как девочку, мою девичью суть не воспринимает. Купить мне красивую, девичью одежду значит выбросить деньги на ветер. Когда мне нужна, например, рубашка в школу – все, это скандал! Помогите, пожалуйста. Я, если честно, уже на грани.

Ответ психолога: Здравствуйте, Катюша. Почувствовала Ваше состояние. Да, это очень тяжело, когда близкий человек, от которого ты ждешь поддержки и понимания во всем, игнорирует тебя и не обращает никакого внимания на твои просьбы. Да еще, и когда, к тому же видишь, что к братьям относятся по-другому. Хочется отвернуться ото всех, спрятаться от этого всего, стать «черствой» к этой несправедливости. Действительно, очень трудно найти общий «язык», понимание с другим человеком. А с родными еще сложнее. Но это не замкнутый круг, Екатерина. Выход иногда находится просто, быстро и неожиданно. Поговорите открыто с отцом о своих чувствах, которые накопились, без претензий, расскажите, чего бы вам хотелось, каких отношений и проявления заботы. Спросите, что по этому поводу думает отец, постарайтесь понять его и вместе вы найдете выход. Если Ваш отец не проявляет той заботы и внимания, какого вам хотелось бы – это еще не значит, что он вас не любит, просто, возможно, он не знает как по-другому. Ведь строгость к братьям – это обязательное условие для того, чтобы они стали мужчинами, а вот с Вами папа ведет себя так, как знает. То, что Вы спокойно и аргументированно, так, как Вы умеете, Екатерина, сможете рассказать отцу о своих потребностях, позволит Вашему отцу воспринимать Вас как ответственную, самостоятельную девушку, а не капризного и взбалмошного ребенка. Своими поступками, обязанностями по дому, успехами в чем-то, достижениями в своих интересах, например, Вы сможете это подтвердить. Уважение от членов Вашей семьи в большей степени станет возможно, если Вы с благодарностью отнесетесь к той заботе, которой они Вас окружили. И тревожиться по поводу, что Вас не любят, не стоит: Вы же единственная и неповторимая дочка!

Максим, 29 лет: Здравствуйте! Мы женаты 7 месяцев. Знакомы 2 года. Проблемы начались еще до женитьбы. Заключаются они в том, что мою критику или замечания жена воспринимает очень болезненно. После каждой ссоры на любую тему уезжает к “мамуле” – ее опекунше. У жены было очень трудное детство. Росла она без отца. Его посадили, когда ей не было и 6-ти лет. Вскоре он умер в тюрьме. Мать, с тех пор сильно пьет. В связи с этим, с очень раннего возраста (с 6-ти до 13 или 14-ти лет) жене с младшим братом и старшей сестрой приходилось тяжело работать, чтобы выжить. Наладилась ее жизнь после того как около 14-ти лет жену удочерила одна семья, в которой она до замужества и жила (до 24 лет). А мать лишили родительских прав. Ссоры в основном по мелочам, но часто со слезами. Обижается на то, что я ее постоянно критикую, придираюсь, поучаю, отношусь как к ребенку. Каждый раз для меня большое удивление, что можно так остро реагировать на ту критику или замечание, которым я ее подвергаю. Хотя осознаю, что не без основательно, например: исправлял неправильно сказанные слова; отмечал чуть заметное, кратковременное набирание веса; высказывал критическое мнение отличное от ее мнения в ее рассказах; настаивал аргументировать свои ответы, а не просто «нет», по тому, что «нет». Выяснял отношения, пытался доказать, что это она не права, и это могло длиться часами. Обижать ее я не хочу. Каждый раз очень жалею о случившемся. Стараюсь исправиться. Прочитал 2 книги по психологии Лейл Лаундес: «Как говорить с кем угодно и о чем угодно» и «Друзья и любимые. Как их найти и удержать». Многочасовые выяснения уже не устраиваю, стараюсь удерживаться от критики. В общем, изменения во мне происходят, но получается не всегда, и бывает я расслабляюсь, думаю, что она не обидится и опять позволяю себе какую-нибудь критику или давление, проявления своего несогласия с ее мнением. И у нас опять происходят споры, перерастающие в ссоры. Привело это к тому, что после последнего уезда к “мамуле” жена сообщила мне о намерении развестись и назначила дату, причем самую ближайшую. Мы хотели ребенка, и после полугодовой “работы” над этим она все-таки забеременела. Во время сообщения намерения развестись, она сказала мне, что сделала аборт.  Я не могу поверить в это, и не знаю, что мне делать и как дальше жить.

Ответ психолога: Максим, мы понимаем ваше состояние. Все люди в отношениях сталкиваются с теми или иными препятствиями, непониманием, разницей взглядов – ведь все мы разные. Исходя из того, что вы написали, вы прикладывали много усилий, чтоб понять свою жену, не критиковать ее, даже складывается ощущение, что понимаете и свои ошибки. Очень часто, дети, которые вырастают в подобных условиях болезненно реагируют на любую критику, так как в детстве испытывают острую нехватку любви и внимания, их не любят безусловно, им приходится доказывать окружающим, что они достойны любви. Иногда позиция «ребенка-жертвы», в которой пребывала Ваша жена до замужества с Вами, накладывает неизгладимый отпечаток на всю дальнейшую жизнь. Человек, воспитанный в таких условиях, стремится подчинить себе других (даже подсознательно). Поэтому, для нее могли быть очень болезненными любые Ваши замечания и комментарии, и она пыталась бороться за «личное пространство». В состоянии долгого одиночества у Вашей жены могли стать доминирующими невротическая тревога и страх перед будущим, поэтому, в таком серьезном решение о рождении ребенка она могла просто испугаться. Ей было непонятно, сможет ли она быть с Вами  настолько близка и доверительна, чтобы Вы смогли принять ее и Вашего ребенка, если что-то будет не так, как Вам хотелось бы. Не вините ни ее, ни себя в произошедшем. Тем более, и опыта партнерских женско-мужских отношений у нее не было. То, что она уезжала к опекунше во время ссоры, говорит о ее желании поддержки в моменты слабости, эмоциональной зависимости от женщины-матери. Попробуйте, несмотря ни на что, найти способ поговорить с женой о Вашем и ее состояниях. Покажите ей, что вы любите ее, она вам дорога со всеми страхами и травмами из прошлого. Проговорите, что в свою очередь, беспокоит вас, чего бы хотелось, составьте семейный статут, правила, которые помогут жить в любви и согласии. И счастье и романтика снова вернутся в ваши отношения.

Наталья, 24 года: Здравствуйте! Подскажите, как избавиться от надоедливого и влюбленного мужчины? Мои категоричные отказы он не понимает. Они его еще больше воодушевляют. Полное игнорирование уже пробовала – не помогает.

Ответ психолога: Добрый день, Наталья. Возможно, сначала для Вас, как для женщины, внимание этого мужчины было приятным. Ведь, каждой женщине хочется, чтобы ее любили, дарили ей внимание и заботу. Но сейчас, когда его ухаживания стали навязчивыми, это вызывает неудобство и дискомфорт. То, что мужчина воспринимает Ваши отказы и игнорирования как «игру» – вполне объяснимо. То, что Вы ему говорите, не совпадает с тем, что он видит, вернее, мужчине не хочется верить в то, что ему отказывают. Мужчинам выгоднее думать, что лучше быть понастойчивее и все получится, чем признаться себе в том, что он не сумел заслужить желаемую любовь. Поэтому, Наталья, если он Вам вообще не интересен, и Вы его не рассматриваете как потенциального партнера – поговорите с ним откровенно о своих чувствах в отношении него. Объясните, что если его основная цель было обратить на себя Ваше внимание, то это  у него получилось. Но это не доказательство того, что он Вам интересен как мужчина, а способ взрослой женщины «донести» до мужчины свои потребности и желания. Продемонстрируйте добрые намерения, выразив свое отношение к личности мужчины. Но в разговоре договоритесь с ним о тех границах в его поведении в отношении Вас, которые Вы хотите сохранить на будущее. Иногда под таким поведением скрыто просто неумение проявлять любовь. Возможно, влюбленный в Вас мужчина просто не знает, как любить. Тогда, откровенный разговор о том, как для Вас приемлемо, чтобы он проявлял к Вам симпатию и заинтересованность, обеспечит Вам спокойствие. Отличить нормальную потребность в любви от невротической привязанности, Вы сможете по таким признакам: 1) когда человек не чувствует себя любимым, ему «плохо»; он не может жить без свидетельств любви; 2) так как человек не может быть  в одиночестве, то он будет терпеть все, вплоть до унижений, лишь бы не оставаться самому; 3)  такой человек старается, чтобы все время кто-нибудь был рядом, поэтому, не способен ждать и останавливает свой выбор на первом попавшемся кандидате в партнеры; 4) он пытается получить Ваше внимание и любовь подкупом, демонстрацией беспомощности, призывом к справедливости, угрозами, шантажом; 5) человеку нужно подтверждение любви всегда, везде и всюду: он никогда не удовлетворен количеством и качеством проявленного в его адрес внимания, ему всегда этого мало!); 6) требует абсолютной любви; 7) постоянно ревнует. Ваше внимание, время, интересы и симпатии должны принадлежать только ему!); 8) чрезвычайно болезненно относится к любому возражению или отказу; воспринимает их как «личную обиду». Надеемся, что наши рекомендации помогут Вам, Наталья, в Ваших решениях.