PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9Ind3dy5zdGIudWEvc2VyaWFsIiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4=

Олеся Жураківська: Дякую, що вибрали мене, що я – мама

05.02.2021

19 лютого о 20:15 до Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні телеканал СТБ покаже 4-серійну драму «Мама», події якої розгортаються на окупованому Донбасі. Виконавиця головної ролі Олеся Жураківська розповіла про роботу в серіалі «Мама», Донбас та війну. Подробиці – далі в матеріалі. 

Більше на тему: Тамара Антропова: Фільм «Мама» ― справжній і живий

Зовсім скоро глядачі телеканалу СТБ побачать особливу стрічку «Мама» з вами в головній ролі. Як проходили зйомки?

Моя робота виснажує мене і закохує, я мріяла про неї і поринула з першої миті. Тут є все: історія, доля, команда, відданість, віра, безмежна любов. Дякую, що вибрали мене, що я – мама!

А як проходив знімальний день?

Зo дня в день з шостої години ранку в росі, холоді, у полях, квартирах, на старих залізничних станціях, де від брязкоту поїздів голова йде обертом, у генделиках… Утомлені, але щасливі, ми створювали наше кіно «Мама». Ми — партнери, кожен відпрацьовував свою ланку, кожен незамінний і унікальний. Усе в любові і все про любов.

Що для вас означає війна? 

Суцільний біль.

Як ви гадаєте, що відчуває мати, відправляючи дитину на фронт?

Безмежний страх і безсилля, тому що нічого від матері не залежить, тільки молитися за своє дитя.

Чи є хтось із ваших знайомих на Донбасі? 

Справа в тому, що, коли почалася війна, я почала ходити в госпіталь. Дуже багато хлопців і дівчат до мене приходили на виставу, тому в мене дуже багато знайомих на Донбасі. Усіх не назву. Багато фотографій, спогадів. Когось уже немає. Хтось зранений, спустошений повернувся з війни. Це дуже для мене глибока та особиста історія. Я вважаю, що це такий біль, який повинен відболіти. І з великою відповідальністю до неї ставлюся, тому що розумію, що можу транслювати свій погляд на все, що відбувається. Свою позицію, людську насамперед. Буде важко, тому що буде дуже боліти, але через це усвідомлення і через біль є можливість розказати… Є можливість розказати іншим мамам, яким мало допомагає держава, на жаль, сказати їм, що вони не прозорі, що ми їх бачимо, що ми поряд з ними. Тому що в такій ситуації дуже важливо усвідомлювати, що вони не самі.

Як ви гадаєте, що об’єднує всіх українців? 

Я завжди пишалася тим, до якої нації я належу. Це не якісь слова високопарні. Я вісім років жила в Росії, я навчалася в Росії. І я думаю, що спільна риса в нас, українців, ― те, що ми дуже горда нація, дуже сильна. Ми дуже добра нація, терпляча. Я думаю, що це те, що нам допоможе все подолати і вижити у складний період.

Більше на тему: Валентина Руденко: Історія «Мами» для мене ― це історія людського духу

З чим у вас асоціювався Донбас до війни? 

Ви знаєте, тільки хороші асоціації, тому що я там була ― в Донецьку, до війни, я була на «Донбас-Арені», я була в аеропорту. І те, що було потім з аеропортом… Власне, це спектр нашого життя. Від того, що було, і те, що ми врешті-решт маємо.

Асоціації були тільки хороші! І від людей так само. Хоча одна моя подруга-акторка говорила (вона працювала там багато років і жила): «Ти знаєш, Лесю, дивно, але там таке враження, що 2000 рік так і не настав. Ніколи не настав». Я ось цього не розуміла, але думаю, те, що якраз засоби масової інформації, взагалі державна політика, те, що люди були наче трохи поза межами україномовної спільноти, нашої культури, зіграло дуже жахливу роль, тому що люди відчували себе десь посередині ― і не там, і не там.

Як ви гадаєте, чому цей проєкт важливий для українців?

Ведеться гібридна війна. Ми дорослі і свідомі люди, повинні це розуміти. І робити все, щоб справжня інформація про нас, про те, що відбувається у нас в країні, поширювалася по всьому світу. Тому проєкт «Мама» з цього погляду дуже важливий. Дуже важливий з людського погляду. Я вважаю, що про матерів, про наших хлопців треба говорити. Тому що в такому, звичайному, житті люди, бачите, забувають. Вони собі існують у своїх сім’ях, ходять на роботу, їдять, танцюють у клубах. А в цей час хлопчики у бліндажах захищають батьківщину. А я хочу, щоб ми пам’ятали про це. Щоб ми допомагали, щоб ми були поруч. Щоб наша суцільна енергія була об’єднана.

Які слова підтримки ви сказали би хлопцям, котрі на війні, та їхнім матерям?

По-перше, це те, що я безмірно ― і роблю це в житті ― дякую, буду дякувати, вклонятися в ноги мамам, які виховали кращих з найкращих. Тому що я впевнена, що там, справді, кращі з найкращих. Хочу їм сказати, що вони найсильніші на планеті Земля, ці мами. Що саме вони тримають небо над цією країною. І побажала би їм просто сил, віри і правди за ними. Щоб вони не втомлювалися, щоб вони рухалися, щоб вони шукали своїх дітей. Вони будуть це робити, звісно. Але щоб вони примушували і державу, щоб ми допомагали їм примушувати державу піклуватися про наших вояків.

Більше на тему: Щаслива попри все – дивіться на СТБ із 08.02.2021

Читайте нас також у Viber та Telegram СТБ

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Thanks!

Our editors are notified.