Ектор Хіменес-Браво: про 10 сезон шоу «МастерШеф», Яну Балог та роботу з Ольгою Мартиновською
Перше, з чим асоціюється проєкт «МастерШеф» для більшості українців, – це відомий шеф Ектор Хіменес-Браво. Уже багато років поспіль професіонал ділиться своїм досвідом з аматорами і виховує в них дух справжніх кулінарів. Ми поговорили з сучасною легендою про фінал 10 сезону «МастерШеф», переможницю Яну Балог і те, чим для нього стало грандіозне кулінарне шоу.
Більше на тему: Переможниця Мастер Шеф 10 – Яна Балог
Перемогу в 10 сезоні шоу «МастерШеф» здобула Яна Балог. Чим вона вразила суддів?
Скажу чесно, за шляхом цієї людини на проєкті я стежив особливо пильно. Часом вона дивувала мене відверто нелогічними та емоційними вчинками. Бувало, я думав: а ця учасниця точно знає, куди прийшла? Але вона найкраще виконала фінальне завдання. Яна приготувала три дивовижні страви і завдяки цьому абсолютно чесно виборола право називатися чемпіонкою!
А що для вас «МастерШеф»?
«МастерШеф» став однією з найзнаковіших подій мого життя. Цей проєкт – моє найдовше за тривалістю місце роботи в житті. Це шоу, де я можу ділитися своїм кулінарним досвідом, здобутим протягом усього життя; місце, де я познайомився з величезною кількістю людей. Гадаю, якби я припинив свою роботу на «МастерШеф», то моє життя одразу розділилося б на «до» і «після».
На вашу думку, як поява «МастерШеф» змінила кулінарну культуру людей?
Я думаю, що «МастерШеф» став початком зміни гастрономічних традицій українців. Коли я приїхав у 2009-му, ресторани в країні були тільки для заможних, дизайн залишав бажати кращого, усе дуже дорого, але їжа геть не смачна. Їжу навіть не обговорювали як таку, їй не приділяли належної уваги. Ми почали зйомки «МастерШеф», і люди зрозуміли, що їжа таки має значення, почали готувати різні рецепти, заговорили про гастрономічні вподобання, їх зацікавили кулінарні терміни, те, чому їжа важлива і чим харчуються народи світу. З’явилося справжнє зацікавлення. Я думаю, люди самі не помітили цього. Вони дивляться проєкт уже 10 років, і, безперечно, це впливає на стиль їхнього життя. Тому так, роль «МастерШеф» у зміні кулінарної культури українців важко переоцінити.
Чи не думали ви покликати когось із учасників працювати до себе?
Насправді, так, я працював із багатьма учасниками. Першою, кого я запросив, була Оля Мартиновська. Вона працювала зі мною досить довгий час, а зараз сама стала однією із суддів. Це чудово! Кілька учасників працювали у моїй команді. Макс Пустовіт працював у мене в кондитерській.
Кілька місяців тому ви запускали нове меню в ресторані, і Ольга з Володимиром склали вам компанію. У вас гарні стосунки?
Так. На мою думку, у нас зібрався чудовий склад суддів, де кожен знається на кулінарії, є професійним кухарем і, власне, живе кухнею. Тому це найкраща команда суддів. Ми чудово ладнаємо, відвідуємо разом вечірки, п’ємо коктейлі, ходимо на танці, навідуємо одне одного вдома в Олі, Вови чи в мене. Ми готуємо разом, інколи пригощаємо одне одного своєю їжею тут, у павільйоні. Ми радше не колеги, а друзі.
Оля і Володимир зауважили, що ви для них як наставник. Це правда?
На «МастерШеф» усі учасники мене вважають «татусем». І часто Вова та Оля також мене так називають. Коли вони лишень починали працювати у проєкті, звісно, я намагався давати поради, ділився досвідом. Я дуже вимогливий у роботі, надзвичайно. Коли мене кличуть на майданчик, я там уже за 20 секунд. Сподіваюся, що вони чогось у мене навчилися.
Ви вірите в кулінарний талант, чи лише кропітка наполеглива праця допоможе досягти успіху?
Талант є в кожного, ми народжуємося талановиті. Та його треба розвивати. Тому я переконаний, що якби в дитинстві я любив співати, то розвивав би свій голос і став би співаком. Але в дитинстві я любив готувати, тому і вчився на кухаря. Проблема багатьох людей у тому, що вони досі не знайшли те, що їм до душі. А суспільство не дуже підтримує творчий розвиток. Суспільство наполягає на тому, щоб ми були бухгалтерами, архітекторами, лікарями… Тобто, щоб ми ставали звичайними фахівцями. Проте кожен повинен розвиватися в тому, що йому до вподоби. Треба цим займатися. Коли я був дитиною, я прекрасно танцював: у школі, у танцювальному колективі, з яким ми їздили на конкурси. Тому, можливо, у мене й було бажання стати танцюристом, але я кинув тренування. Це вже в минулому, а кулінарія стала моїм життям.
Інколи в шоу ви з’являєтесь у незвичайному вбранні: були грецькі туніки, також у вас був образ Джокера. Як ви ставитеся до таких перевтілень?
Чесно кажучи, це не завжди зручно, особливо, коли мені треба щось надіти на голову. Я ненавиджу багато гриму, він мене дратує. Та коли ми змушені так одягатися, я роблю це і навіть намагаюся знайти в цьому щось позитивне. Я намагаюся максимально вжитися в роль. Так, найважче – це процес підготовки, гримування й одягання, але щойно все готово, я просто перетворююсь на актора і все. Жодних проблем. Також я знаю, що це необхідно для шоу. Якщо я в образі Джокера, то й поводитися маю, як Джокер, а не як Ектор. Я просто намагаюсь бути хорошим Джокером.
Більше на тему: Володимир Ярославський: про суперфіналістів «МастерШеф»-10, роботу з Ектором та Ольгою Мартиновською
