Ми з України: історія Ксенії, яка з сім’єю вибралася з Ворзеля і Бучі
У новій рубриці «Ми з України» щоденного дайджесту «Все буде добре» Ксенія Строкіна розповіла, як змогла разом з чоловіком та собакою вибратися з Бучі та Ворзеля. Подробиці ― далі в матеріалі.
Ксенія Строкіна – редактор телеканалу СТБ.
«Я живу у містечку Ворзель, я, мій чоловік Олег і собака. Там нас і застав перший день війни».
У родини не було ніяких запасів на випадок війни. І похід в магазин мало не став для подружжя фатальним.
«Ми зайняли чергу в магазин, і пішли до банкомату. Зазвичай, ми ходимо центральною алеєю, але ми вирішили скоротити шлях, аби було коротше. Аж раптом почався авіаналіт. Я почула свист. Ми повернули голови, як побачили, що почала зриватися земля. І ці вибухи йшли у наш бік».
Ухиляючись від осколків, подружжя помчало в бік дому.
«Ті місця, де ми були, там всюди загинули люди… Біля магазину, банкомату і на центральній алеї, на яку ми не пішли».
Сім’я вибралася до сусідньої Бучі.
«Мій чоловік працював тут на телеканалі. Спочатку у нас було відчуття безпеки, але потім у місто зайшли російські солдати».
Окупанти відрізали Бучу від телебачення, інтернету та електрики. Поширювали серед населення дезінформацію. На каналі був генератор, і чоловік Ксенії запустив його. А Ксенія знайшла радіо і слухала український марафон новин.
«Я розповідала людям, що все добре, Зеленський в Києві, ЗСУ стоїть і ми з вами обов’язково виберемось. У людей з’явилася надія!».
Аж тут окупанти почали справжній терор проти мирних українців. Залишатися було небезпечніше, ніж піти. Люди намагалися покинути місто.
Зеленим коридором подружжя таки змогло дістатися території, підконтрольної ЗСУ. Ксенія та Олег переконані – їх врятувало те, що вони не втратили надію і не склали руки.
Більше на тему: Допомога психолога: Як допомогти літній людині адаптуватись у новій країні?
