Ми з України: Історія Олександри із Сум, яка разом з командою годує понад 500 бездомних тварин
У новій рубриці «Ми з України» щоденного дайджесту «Все буде добре» ветеринарка і зооволонтерка із Сум Олександра Куніченко розповіла власну історію допомоги тваринам під час війни. Подробиці ― далі в матеріалі.
«Моє життя тісно переплетене з тваринами. У нас 10 собак, коти, єнот, сова і гризуни. Це – всі члени нашої сім’ї. До війни у мене було виробництво власних кормів».
У маленькому цеху Олександри виробляли щомісяця до 2,5 тонн корму для тварин, який купували по всій Україні.
«У наше місто прийшла війна. В перші тижні це було дуже несподівано, страшно. Були обстріли, техніка, ворожі танки. Я з батьками і 6-річним сином була змушена ховатися в бомбосховищах. 2 авіаудари позбавили світла і опалення… Було холодно, у нас навіть не було зв’язку. Не розуміли, яка ситуація в місті, країні, ми не знали, скільки це триватиме. Було дуже страшно».
Після двох тижнів у підвалі з тваринами Олександра почала шукати варіанти евакуації разом з ними.
«Я знайшла можливість, куди я зможу вивезти велику кількість тварин: в Австрію, на ферму, де нас би добре прийняли. Але ситуація в місті була небезпечною. І я була шокована кількістю тварин, які гуляли містом у пошуках їжі. Я зрозуміла, що мені потрібно трішки затриматися, щоби допомогти цим тваринкам. Дістати корм стало дуже великою проблемою, і я вирішила відновити виробництво якось своїми силами. Сумчани, які евакуювалися, почали надсилати гроші на картку. У мене було багато контактів м’ясокомбінатів, тому що я з ними багато працювала. Також була надія, що вони все-таки працюють, і це було дійсно так. Я купувала там сировину і все, що мені потрібно для того, щоби створити збалансований корм. Було достатньо важко знайти працівників, але сусіди почали пропонувати свою допомогу. Також підключилися мої батьки».
Своїми силами Олександра зі своєю командою виробила 575 кг котячого і більше тонни собачого корму.
«Насправді, я навіть не думала, що ми зможемо впоратися з такими величезними обсягами роботи. Ми можемо забезпечувати всі відомі нам мініпритулки міста. Ми не можемо допустити, щоб тваринки вмирали з голоду».
Зараз на забезпеченні в Олександри 214 собачок і 383 котики.
«Попереду в нас дуже багато роботи, але найголовніше ― це перемога України!»
Більше на тему: Допомога психолога: Як допомогти літній людині адаптуватись у новій країні?
