Ми з України: Шеф-редакторка СТБ про виїзд із дитиною і неймовірне єднання українців

Повномасштабна війна застала шеф-редакторку СТБ і героїню рубрики «Ми з України» Наталю Кісарову в Києві. Вона в декреті, має 8-місячну доньку. Наталя розповідає, що евакуація з Києва була дуже складною, адже поїзди були вщерть заповнені людьми. Та саме в цьому набитому поїзді жінка побачила таке єднання й підтримку, що не могла стримати сліз вдячності.

Більше на тему: Ми з України: Історія жінок, які з першого дня війни печуть пиріжки для ЗСУ

Як і багато українських родин, повномасштабна війна застала Наталю Кісарову раптово і дуже болісно. Старшого сина жінка розбудила страшними словами: «Вставай, почалася війна». На 8 день вторгнення російських військ Наталя вирішила поїхати до Львова з 13-річним сином, 82-річною мамою та 8-місячною донькою. Того дня з Києва потягами було евакуйовано понад 55 тисяч людей.

«Потяг був натрамбований людьми просто вщерть. Люди стояли в проходах, люди сиділи на валізах, просто на підлозі. Люди заполонили собою навіть тамбури. Здається, на станції “Шепетівка” до нашого вагону сіла мама з немовлям, якому, ну напевно, виповнився місяць. Уявіть собі, як швидко збиралася ця жінка, що не взяла з собою ані підгузків, ані їжі для дитини, ані серветок, нічого. Вона взяла тільки свою дитину і те, що було на ній», ― згадує шеф-редакторка СТБ.

Наталя розповідає, що сумішами, підгузками і серветками цій жінці допомагали всі матусі у вагоні. Але попереду вони ще мали проїхати через найнебезпечнішу зону. У вагоні вимкнули світло і попросили не користуватися телефонами. У цілковитій темряві люди їхали десь 6 години. Але їхній шлях освітлювала неймовірна взаємопідтримка.

«Весь вагон був як одне єдине ціле. Майже всі пасажири були з дітками різного віку. Мами цих діток розважали і свою дитину, і сусідську… Наші мами ділилися одна з одною теплим чаєм, пригощали діток бутербродами і смаколиками. Так, усе це було в темряві, але все це було так видно», ― розповідає Наталя.

Наразі жінка з рідними вже у безпечному місці. Але той день Наталя досі згадує з щемом у серці.

«Такої підтримки, яка була в тому темному, набитому людьми потязі, я не зустрічала ще ніде. І ось тут, у цей момент, вперше справді сльози котилися і котилися. Але це були сльози вдячності. Вдячності всім людям, які були на цьому шляху, які зробили цей важкий шлях хоч трошечки легшим. Тому я хочу зайвий раз подякувати всім матусям. Діти ― справді наше майбутнє. Саме заради цього майбутнього мусимо виборювати перемогу кожен на своєму фронті», ― поділилася Наталя.

Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Більше на тему: #ДобріІсторії Тарас Цимбалюк підбадьорив українців і припустив, що буде далі: там маразм тільки міцнішає

Читайте нас також у Viber і Telegram СТБ.