Спецпроєкт #ДобріІсторії продовжує розповідати, як зірки СТБ допомагають нашій армії боротися з російськими окупантами. Хтось стоїть на передовій, хтось записався в тероборону. І дуже багато допомагають у тилу. Серед тих, хто активно включився у волонтерський рух, найулюбленіший українцями ведучий СТБ Григорій Решетник.
Більше на тему: #ДобріІсторії. Холостяк Алекс Топольський: Ми неодмінно переможемо, бо в нас дуже сильні лідери і неймовірного духу люди
«Весь лютий я уважно стежив за новинами. І паралельно готувався до прем’єри романтичного реаліті “Холостяк”-12. На 24 лютого було заплановано багато робочих справ, серед яких і зйомка студійного пост-шоу “Як вийти заміж”, тому я з родиною був у Києві. Того ранку, як і вся країна, ми прокинулися від вибухів і виття сирен».
Григорій зізнається, першою емоцією була страшенна тривога. Перші думки: як реагувати, куди бігти?
«А потім ми з Христиною подивилися одне на одного і зрозуміли, що нам зараз треба холоднокровно тримати себе в руках, щоб ухвалювати правильні рішення. Почали збирати дітей, спускатися у сховище».
Наступні кілька днів Решетники спускалися в укриття під час кожної повітряної тривоги. З трьома дітьми, наймолодшому з яких усього 1 рік і 2 місяці, це той іще квест.
«Ми переживали, що в дітей буде емоційний стрес, але старші відразу все зрозуміли, не злякалися і не плакали. Та й ми з Христиною при них трималися спокійно, не дозволяючи демонструвати свою тривогу, щоб вона не передалася дітям. Постійно їм повторювали, що нам зараз вкрай важливо бути всім разом, підтримувати одне одного і піклуватися про молодшого. Я ж постійно думав про те, що моє завдання як батька — евакуювати дружину і дітей, а як громадянина — допомагати.
Найкращий варіант, який я бачив, — спочатку зібрати всю сім’ю разом. Мої батьки живуть у Миколаєві і теж перебували під бомбардуваннями. Тому я повіз дружину і дітей до батьків Христини на Західну Україну. Це було непросте рішення, багато хто нас відмовляв: “куди ви їдете, на дорогах стріляють”. Але я розумів: щоб повноцінно зайнятися волонтерськими завданнями, мені важливо знати, що сім’я в безпеці. Дорога була складною. 20 годин у дорозі, зупинилися всього один раз, щоб дозаправитися. Діти спали і їли в машині».
Сьогодні Григорій задіяний в евакуації людей, координації волонтерських організацій і передаванні гуманітарної допомоги з волонтерських центрів Європи.
«Ми знайшли виробництво, яке відшиває екіпірування для наших військових, шукаємо бронежилети. Збираємо кошти для допомоги дитячим будинкам і медустановам. Я на зв’язку щодня. У мене багато друзів в Ірпені, Ворзелі, Гостомелі. Тим, кому вдалося виїхати, намагаюся допомогти з житлом».
А тиждень тому Григорію нарешті вдалося евакуювати і своїх батьків.
«Два тижні вони провели в підвалах і укриттях Миколаєва. Півтори доби в дорозі до нас, весь цей час я їх координував дистанційно».
Виїхати з України у сім’ї Решетників і в думках не було. Хоча багато хто наполегливо писав: «у вас троє дітей, Гришо, ти багатодітний батько і маєш право виїхати».
«Ми відразу вирішили, що залишаємося тут. Поруч із сім’єю, друзями і колегами. Залишаємося, щоб у міру своїх сил допомагати. У нас така прекрасна країна, ми не хочемо її залишати. Адже ми не просто так народжені на цій землі. Хочеться тут творити, відбудовувати, розвивати і розвиватися. Хочеться, щоб наші діти жили в процвітаючій Україні».
«Сьогодні ми спостерігаємо неймовірне єднання української нації в боротьбі за свободу. Не помилюся, якщо скажу, що такого згуртування всередині країни не було давно. Ця загальна мобілізація, ця віра в успіхи наших ЗСУ, в Президента, його сміливість і мудрість. У те, наскільки він органічний зараз у всьому, що робить для України, і як комунікує зі світовою спільнотою. Я захоплююся кожним, хто залишився тут, хто безоплатно допомагає. Все це зміцнює мою віру в те, що Україна неодмінно переможе і стане ще сильнішою і прекраснішою, а головне, вільною країною!»
Більше на тему: #ДобріІсторії Тетяна Висоцька про своє волонтерство