Анатолій Григор’єв про зйомки серіалу «Акушерка»: доводилося силою відбирати в акторів малюків
Уже 20 квітня глядачі телеканалу СТБ зможуть насолодитися новим неперевершеним серіалом «Акушерка» виробництва StarLight Production. Мелодрама йтиме з понеділка по четвер у слоті «СТБ-Серіал» о 20:15. А поки всі глядачі в передчутті, читайте інтерв’ю з режисером «Акушерки» Анатолієм Григор’євим просто зараз!
Розкажіть про свій серіал. У чому його особливість?
Особливість серіалу — в його драматургії. Ця історія придбана у Sony Pictures, і сюжетом глядача не здивуєш. Тому генеральною продюсеркою Галиною Балан-Тимкіною разом з авторкою сценарію Оксаною Калитюк ця історія створювалася з упором на характери персонажів. Вони створили не манекенів, якими зараз переповнений телепростір, а складних, багатогранних особистостей зі своїми слабкостями і достоїнствами, своїми маленькими бажаннями й ідеалами всього життя. Й інтерес саме в тому, як герої справляються з обставинами, труднощами, які випали на їхню долю. Яке рішення ухвалять у відповідальний момент, чи зможуть упоратися і не зрадити себе. І це стосується не тільки головних героїв, а й усіх другорядних персонажів. Деякі другорядні герої з’являються в кількох сценах, але змушують душу глядача терзатися і співпереживати їм.
Чи складно було адаптувати серіал під українських телеглядачів?
Цікаво! Незвичайність створеної драматургії підтверджувалася на кожному етапі роботи. Особливо коли зі сценарієм знайомилася знімальна група, так би мовити гуру серіального виробництва, цікаво було спостерігати за їх включенням у життя героїв, так ніби сценарій написаний не про вигаданих персонажів, а про наших з вами родичів. На виробничих зборах, наприклад, до мене підбігали режисерка з планування Віра Негоденко і асистентка художника-постановника Леся Ярмусевич із запитаннями: «Уже є п’ята серія?», «Вона дізналася про зраду?», «І що зрештою вона зробила — пробачила йому?»… І, не отримавши відповідей, а потім гаряче не обговоривши вчинки персонажів, група просто відмовлялася розпочинати працювати (сміється. — Прим. ред.).
А чим саме ви керувалися в підборі акторів?
Найскладніше було знайти героїню, яка змогла б не тільки вимовляти красиво тексти. Важливо було знайти актрису, яка б внутрішньо прийняла персонажа і зробила його частиною себе. Актрису, яка змогла б зрозуміти, відчути і прожити життя героїні, а не зіграти себе в запропонованих обставинах. І такою актрисою для нас із Галиною однозначно стала Фатіма Горбенко. Але цьому вибору передував місяць «болісних» кастингів. Знайшовши Фатіму, ми полегшено зітхнули — героїня є, значить, історія вийде! Але виявилося, що не все так просто. Як складно було знайти саме нашу акушерку, так ще складніше було знайти чоловіків, які змінюють її життя. Кого ми тільки не «підкладали» до Фатіми в пару, які тільки пасьянси не розкладали на дошці кастингу. У підсумку переможцями вийшли Андрій Мостренко і Олександр Єфремов, переконавши нас із продюсером своєю особливою харизмою і правом змінювати життя нашої, вже рідної, акушерки.
З якими ще труднощами ви зіткнулися на знімальному майданчику?
Знаєте, труднощі — це норма для кіно. Спочатку мучишся, як краще зняти, а потім мучишся від думки, що, може, треба було зробити все по-іншому (сміється. — Прим. ред.). Саме ця історія вирізняється великою кількістю акторів-початківців. Ні, вони всі впоралися зі своїм завданням геніально в прямому сенсі цього слова, хоча наймолодшому акторові і було всього-на-всього чотири дні. А от дорослі актори не відразу могли впоратися з емоціями, коли бачили немовлят. Тут зміна скоро закінчується, а вони розчулюються тоді, коли нам за сценарієм потрібно, щоб вони відмовлялися від новонародженого. Іноді доводилося прямо силою відбирати у дорослих акторів малюків, щоб вони могли зосередитися на своєму завданні. А якщо чесно, мені самому хотілося потискати цих маленьких янголят. У мене навіть з’явилися любимчики — п’ятиденний Діма і семиденна красуня Мирослава. Вони просто вже впізнавали мене в обличчя.
Які курйозні випадки були на майданчику?
Був один випадок, коли в сцені мені потрібно було, щоб немовля плакало, а моя улюблениця Мирослава, бачте, усміхатися надумала. Я півгодини вже стрибаю біля неї, і страшні пики їй корчу, і сердиті гримаси, а вона ще більше сміється. Що ж ти тут поробиш… А за цим усім спостерігала медсестра лікарні, де ми знімали. Побачила мій розпач і поцікавилася, чого ж я так старанно добиваюся. А коли дізналася, то підійшла до Мирослави, нахилилася, щось зробила — і маля заплакало на весь рот. Як виявилося, лікарі так роблять у разі потреби — сильно потерти стопу дитини, там є больові точки, і дитина починає плакати. Це роблять, коли потрібно, щоб дитина легені розробляла. Так що Мирославі дихальна гімнастика, а нам — красивий кадр.
Ви дозволяєте акторам імпровізувати в кадрі?
Звичайно! Тільки коли камера вимкнена. Бо найкраща імпровізація — відрепетирувана імпровізація.
Фото – Facebook Anatolii Hryhoriev
