PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci5hZHRlbGxpZ2VudC5jb20vb3V0c3RyZWFtLXVuaXQvMi4xMS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC5taW4uanMiPjwvc2NyaXB0Pg==

Kozak System: Дуже хотілося б схрестити наші козацькі мечі з кимось із московитів

Телеканал СТБ

Учасники українського рок-гурту Kozak System, які беруть участь у Нацвідборі на Євробачення-2018, розповіли stb.ua цікаві подробиці про свою конкурсну пісню «Mamai», поділилися думками про єврошоу та про те, чому саме їхній гурт має перемогти у відборі. Читайте наш матеріал  — буде дуже цікаво!

Фото Олени Божко

Скажіть, будь ласка, чому ви вирішили взяти участь у Нацвідборі на Євробачення?

Володимир Шерстюк: Я пропоную починати зі зворотного: а чому ми маємо НЕ брати участь в Євробаченні? Вже третій рік поспіль відбувається фантастичне шоу для всієї країни, яке проводить канал СТБ разом з UA:ПЕРШИЙ, і це шоу більше схоже навіть на line-up класного музичного фестивалю. Люди слідкують за цим, радіють і бачать цілий зріз сучасної української музики. І коли ми нарешті зрозуміли, що у відбір Євробачення  потрапляють не якимось незрозумілим чином, як це було раніше, а внаслідок відкритого голосування людей та членів журі, ми вирішили для себе: «А чому, власне, ні?». І цьогоріч ми представляємо пісню «Mamai» на відбірковому турі, дуже сподіваємося, що людям вона сподобається.

Іван Леньо: Раніше ми ставились до цього конкурсу дещо скептично: по-перше, музика — це не спорт і зрозуміло, що ніяких критеріїв «хто краще» просто не існує. Але наразі йдеться про те, що ми маємо можливість сказати європейцям, хто ми, українці, якою є наша справжня українська сучасна музика, що ми хочемо донести цією піснею. Давайте все-таки спробуємо попри певну «гламурність» цього конкурсу закрити очі на ці складові, і натомість зрозуміємо, що зараз будь-яке джерело правдивої інформації про Україну неймовірно важливе за кордоном. Тому що ми продовжуємо, як ви розумієте, виборювати свою незалежність, і музика є дуже серйозним фактором сприйняття нас за кордоном.

Читайте також: Руслан Квінта: Нацвідбір здивує авторськими піснями учасників

Це буде пісня, як я розумію, патріотична? Про Україну, про якісь події?

Сергій Соловій: Зовсім не в патріотизмі справа: у нас в Україні зараз якась така «хвороба», що якщо ти робиш щось українське або співаєш українською, кажуть «Ви щось патріотичне співаєте?». Люди, це не «патріотичне»! Це просто НАШЕ!

Про що саме пісня?

Сергій Соловій: Пісня про Козака Мамая. Для тих, хто не «в темі»: Козак Мамай — це український Iron Man,  український Бетмен чи там Оптімус Прайм. Як і у кожного супергероя, в нього є своя суперсила, суперсила Мамая  — це нести добро, позитив і радість у кожний дім через нашу пісню.

А ви будете виконувати англійською чи українською?

Іван Леньо: Пісню будемо виконувати англійською. У нас були суперечки з цього приводу, адже якщо би ми захотіли просто перемогти у Нацвідборі в Україні, то потрібно було би співати українською. Але ж потім, коли ми переможемо в Україні, то поїдемо до Португалії, а там потрібно співати так, щоб нас розуміли.Тому прийняли рішення співати англійською.

Це авторська пісня? Ви самі складали її, так?

Іван Леньо: Це авторська пісня, а слова до цієї пісні написав відомий український поет-пісняр, наш друг— Микола Бровченко.

Музика ваша?

Іван Леньо: Музика KOZAK SYSTEM.

Вона буде у вашому стилі? Чи в якомусь, навпаки, незвичному?

Володимир Шерстюк: Якраз у нашому— козацькому стилі, тому, який почули вже 17 країн. Дуже хочемо, щоб почули ще більше.

А ви будете презентувати трек на Нацвідборі 10 числа?

Володимир Шерстюк: Ні, будемо презентувати раніше – вже за кілька днів, 6 лютого, викладемо його в мережу. Хочемо, щоб люди з ним ознайомились і дуже сподіваємося на те, що люди його почують душею, своїми генетичними нервами, тим, що ми називаємо «код нації». Ми цією піснею звертаємося до найглибинніших національних інстинктів. Думаємо, що люди, які почують цю пісню, неодмінно згадають своїх предків, які жили на цій землі, можливо, 300 років тому.

Потім ви плануєте перекладати її українською мовою?

Володимир Шерстюк: Хороше питання. Плануємо.

Іван Леньо: Якщо ми переможемо у Нацвідборі на Євробачення, то, я думаю, ми будемо змушені перекласти пісню не тільки українською, але й польською, наприклад, бо це країна, в якій ми дуже часто гастролюємо. Не виключено, що перекладемо й ще якоюсь мовою: словацькою або сербською, наприклад. По-перше, ці мови нам близькі, ми їх розуміємо і вони нас розуміють. Якщо ти приїжджаєш в якусь країну, то ти мусиш поважати тих людей, до яких ти приїхав, і якщо ти володітимеш мовою цієї країни, то набагато доступніше будеш виражати емоцію. Тому зрозуміло, що хотілося б, щоб слухачі не тільки сприймали нашу енергію і музику, але й розуміли, про що ми співаємо.

Фото Олени Божко

Якщо раптом не пройдете?

Іван Леньо: Ми пройдемо.

Володимир Шерстюк: До того ж, ця пісня вже народжена, вона вже існує  в просторі. Ми презентували її на новорічному святі у Вроцлаві, де брали участь у великому телевізійному шоу разом з польськими зірками, вирішили її спробувати вперше заграти наживо, і публіка сприйняла нашого «Мамая» неймовірно добре.

Тобто вона вже була презентована, тільки не в Україні?

Володимир Шерстюк: Ну, вона була презентована не як пісня для Євробачення. Просто як трек.

А ви вже придумали, в якому стилі будете виступати? Спецефекти особливі чи якісь танці будуть?

Іван Леньо: Якщо йдеться про постановку шоу, то ми, безумовно, над нею працюємо разом із професіоналами. На такому рівневому телевізійному шоу, як Нацвідбір на Євробачення, артисти разом із постановниками, режисерами, декораторами тощо мають продумувати кожну дрібницю, щоб якнайкраще виглядати на телевізійній «картинці».

Тобто ви в процесі зараз, так?

Іван Леньо: В процесі, я думаю, як і будь-хто з відібраних півфіналістів. Звичайно, не сидимо вдома, не їмо бараболю, щоб животи були, як бубон))) Займаємось спортом та тренуємось, репетируємо. За ці три хвилини на сцені Нацвідбору ти повинен встигнути все, адже конкурс Євробачення взагалі не зовсім «конкурс вокалу», а скоріше, це «конкурс шоу». Телебачення взагалі досить специфічне середовище. Якщо, наприклад, порівнювати з «Голосом країни» або з «Х-Фактором», то Нацвідбір напевно є більше подібним на «Х-Фактор», тому що задіяні більше складових: драматургія, одяг, хореографія і просто якісь дотепні штуки. Всі ж пам’ятають виступ Лорді? Їхня перемога, безперечно, здивувала всіх, адже там не було аж надто особливої пісні, але шоу було настільки неочікуваним, що вразило всіх.

Іван Леньо: Так сталося, що я був на фіналі попереднього конкурсу Євробачення, який відбувався в Україні у Виставковому центрі. Я спеціально відвідав фінал і побачив всі виступи наживо. Мої думки з цього приводу такі: насправді нереально передбачити, хто стане переможцем, нереально зрозуміти, які критерії оцінки як у журі, так і у глядачів. Можу сказати, що мої думки не збіглися з думками людей про тих, кого я б назвав переможцями. Чому вибрали португальця, який співав ніжну красиву пісню своєю мовою, навіть не англійською, а португальською, — можу передбачити. Тому що людям на той момент захотілося чогось ніжного, чогось трансцендентного. Але це зовсім не означає, що цього року буде подібна картина.

А ви чули вже деякі пісні, які вже презентовані?

Володимир Шерстюк: Чули, звичайно. Вже багато хто презентував свої пісні.

І яка ваша думка? Ви відчуваєте когось конкурентом для себе?

Іван Леньо: Ще раз хочу зазначити: для мене особисто цей конкурс  — це шоу, принаймні півфінали виглядають більше як фестиваль. На фестивалі немає конкурентів. На фестивалі є просто line-up артистів, які збираються показати своє мистецтво людям. Це свято музики в першу чергу. Тому я не можу щось від себе коментувати: щось мені дуже подобається, щось не дуже співпадає з моїм особистим смаком. Але все це є достойним для того, щоб 10 лютого показатися  всій Україні, за що особлива подяка цьогорічному музичному продюсеру Нацвібору на Євробачення Руслану Квінті.

Деякі учасники говорять, що найголовніший конкурент —  це ти сам собі. Ви також поділяєте цю думку?

Володимир Шерстюк: Ми йдемо на цей конкурс для того, щоб отримати задоволення від чергового музичного форуму. Тому будь який результат буде сприйнятий позитивно.

O’Torvald, які посіли 24 місце на минулорічному «Євробаченні», на нашу думку,  нічого не втратили: хлопці отримали дуже багато піару, досвід, певний поштовх для того, щоб працювати далі, і люди їх стали знати набагато краще. Якщо це станеться з нами, ми сприймемо це адекватно. Повторююсь, це не спорт. Якщо би дійсно були якісь чіткі критерії, тоді треба було би включати інші вібрації, іншу енергію, іншу емоцію. І тоді вже займатися підготовкою, як до Олімпіади. А ми працюємо у звичному режимі, репетиції у звичному режимі. Попри цю пісню, ми ще працюємо над іншими піснями, закінчуємо роботу над новим альбомом, ATLAS, попереду насичене концертне та фестивальне літо. І тому чим менше ми будемо переживати, чим менше ми будемо звертати увагу на конкурсантів, тим вдалішим буде наш виступ і тим більше ми і глядачі отримаємо емоцій від самого шоу.

А якщо щось не складеться, ви будете пробувати ще брати участь в Нацвідборі?

Іван Леньо: Все буде залежати від того «що не складеться». Якщо все буде кришталево чисто, але ми не переможемо, можливо, і наступного разу візьмемо участь. Все буде залежати від того, наскільки аура цього конкурсу на сьогодні дотична до того, що робить KOZAK SYSTEM. Тому що конкурс міняється: то люди звертають увагу на епатаж музиканта, то зненацька Європу тягне до ліричної пісні, то виграє дуже шумний колектив в масках. То наприклад, жінка з бородою. Той рік, коли виступала Джамала, був дуже класним, тому що то була дійсно серйозна боротьба. Учасник від Росії (наскільки я пам’ятаю, Лазарєв його прізвище) тоді виступив дуже достойно. Розумієте, який би не був зараз «конкурс»: чи в спорті, чи в економіці, чи в бізнесі, чи в шоу-бізнесі — так чи інакше ми конкуруємо з Росією.

Тому що це — країна-агресор. Країна, яка не дуже захоплюється нашими перемогами, скажімо так. Мало того, я думаю, вона із великим задоволенням кине всі ресурси для того, щоб ми перестали існувати як незалежна країна. Тому очевидно, якщо ми вийдемо у фінал, нам дуже хотілося б саме схрестити наші козацькі мечі з кимось із московитів для того, щоб вкотре довести перевагу українців!

І ще одне запитання: чому саме ваш гурт повинен поїхати на Євробачення?

Володимир Шерстюк: Дуже просте питання і дуже складне одночасно. Наприклад, в Німеччині виробляють машини Мерседес, це одні з найкращих машин у світі. І якщо ви будете виробляти їх копію в Україні, поїдете туди і будете пробувати їх продати, то у вас буде дуже маленький успіх.

Я маю на увазі, що в Європі на міжнародному творчому форумі потрібно показувати те, чим Україна є унікальною.

Наша країна унікальна в музичному сенсі слова, безумовно, своєю автентичною складовою. Та, яка є неповторною, та, яка є несхожою ні на кого, та, яка є глибинною, багатовіковою, і тому в своїй музиці, наприклад, ми показуємо зв’язок найглибшого нашого коріння і сучасних музичних течій.

Ми дуже їх любимо і активно використовуємо і вважаємо, що будь-яку країну має представляти унікальний гурт, який є неповторним для вуха європейця. Ми дуже часто граємо за кордоном, відвідали вже десь 17 країн світу. Саме завдяки цій властивості ми їздимо туди як комерційний колектив, не як переможець якогось конкурсу. Тобто граємо не тільки для діаспори, а саме і для місцевого населення, на комерційних міжнародних фестивалях. Де люди нас, вибачте за це слово, «купують» як продукт з України, який є для них унікальним. Тому Євробачення, як вихід на міжнародний ринок, є прекрасним трампліном для гурту з України, який може показати щось таке унікальне, якого там немає.

Безумовно, дуже гарним прикладом я можу назвати виступ в 2004 році Руслани. Таким самим прикладом я можу назвати виступ нашої Джамали, яка показала те, чого ТАМ немає. Так, вона заспівала деякі частини англійською мовою, а деякі — кримсько-татарською, і саме вони заворожили публіку, ми багато думали про це. Тобто за кордон ми маємо везти те, чого в них немає.

Іван Леньо: Володя так політкоректно і розлого намагався сказати наступне: скільки не говори про цей проект, що він є космополітичним, а коли ти приходиш на фінал, то бачиш, як шаленіють сектори фанатів-представників своїх країн, які приїхали підтримати «свого» артиста. Ось там ти починаєш розуміти, що «космополітизму» по факту немає, натомість є неймовірне вболівання за своє! За своє, за те, що є близьким до серця.  

Хай мене пробачать хлопці з O.Torvald, я дуже чекав їхнього виступу на минулорічному фіналі, а тут вони виходять з якісною піснею, але в якій зовсім немає нічого українського, — це засмучує. І зрозуміло, що асоціативний ряд, який виникає у кожного з нас, коли ми кажемо «Україна», у європейців набагато скудніший. А він має бути максимальним, коли на сцену виходить учасник від України.

А ви хвилюєтесь взагалі перед конкурсом?

Іван Леньо: Ми всі маємо вищу музичну освіту. У кожного за плечима — досвід гри та перемог на міжнародних музичних конкурсах. Що таке конкурс, ми знаємо, і чудово знаємо, як до нього готуватись. Той, хто не переживає, поводить себе дуже небезпечно і зазвичай іде на програш. Переживати — це нормально, але не в сенсі «боятися», а просто правильно себе налаштувати. Це, як правило, легкий «мандражик», але він дуже корисний.

Все. Вам дякую!

І вам дякуємо!

Читайте більше цікавих новин у Viber та Telegram СТБ.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: