Чим небезпечна операція на вушній раковині?
Капловухість – вроджена деформація вушної раковини, яка характеризується збільшенням кута щодо скроневої кістки. Від цього вуха ніби стирчать. Таку патологію вважають естетичним недоліком, який у деяких людей розвиває психологічні комплекси. Лікарі проєкту «Я соромлюсь свого тіла» розповіли, як можна виправити цю проблему і до яких складнощів потрібно бути готовим.
Більше на тему: Як правильно доглядати за вухами?
Причини виникнення клаповухості
Із капловухістю народжується близько 50% людей, незалежно від статі. Пластичні хірурги усувають проблему за допомогою отопластики.
У нормі вуха і голова повинні утворювати кут, що дорівнює 30 градусам. Лінія вушної раковини має бути паралельною щоці, а відстань між краєм вуха і кістками черепа – складати близько двох сантиметрів.
Дуже часто капловухість є наслідком недорозвинення. До сильного виступання вуха призводить гіпертрофована хрящова структура вушної раковини. Але навіть при нормальному розташуванні вуха можуть зустрічатися деякі особливості. Наприклад, випинання мочки.
Необхідно пам’ятати, що розвиток вушної раковини відбувається до 6-8 років, тому не варто оперувати дітей до цього віку.
Більше на тему: Які хвороби можуть викликати проблеми зі слухом
Кому не можна робити отопластику
Також необхідно знати, що не всім людям можна робити отопластику, якщо:
- порушене згортання крові
- є складніі захворювання внутрішніх органів
- інфекційні та онкологічні захворювання
- схильність до появи колоїдних рубців
- непоправна гіпертензія
- цукровий діабет
- запалення вуха.
Незважаючи на те, що операція з корекції вушної раковини сама по собі нескладна, до кожного пацієнта лікарі підбирають індивідуальний підхід. Нова форма вуха і розташування хряща хірург визначає заздалегідь, враховуючи антропометричні дані пацієнта. Операція здійснюється під місцевим або загальним наркозом.
Крім традиційного способу, також використовується метод лазерної отопластики.
Можливі ускладнення після отопластики
- поява колоїдних рубців
- інфекційне зараження рани
- кровотечі
- розходження швів
- поява гною, набряків, гематом
- проростання хрящів кровоносними судинами
- некроз епітелію
- поява отиту
- повторна деформація вуха.
