Людмила Шупенюк: Ми даємо надію там, де її вже немає
1 вересня о 21:00 вийде прем’єрний випуск 6 сезону медичного проєкту «Я соромлюсь свого тіла». Лікар телепередачі Людмила Шупенюк розповіла, чого глядачам очікувати від нових випусків проєкту, які незвичайні експерименти покажуть у свіжих епізодах, а також поділилася труднощами, з якими доводиться стикатися під час зйомок.
Більше на тему: «Я соромлюсь свого тіла»-6: оголошено дату старту проєкту в 2019 році
Людмило, розкажіть, чим шостий сезон відрізняється від попередніх? Що нового зможуть побачити глядачі?
Ви знаєте, «Я соромлюсь свого тіла» – це такий проєкт, де кожен герой, який звертається до нас за допомогою, – це вже щось нове. Як не буває двох однакових пацієнтів, так і не буває двох однакових хвороб. Тому нове в проекті – це, звичайно ж, унікальні історії наших героїв. У шостому сезоні ми будемо розповідати про нові захворювання, про нові можливості їх лікування. Наприклад, у мене була пацієнтка, яка за кілька тижнів до пологів заповнила анкету й написала в ній фразу «врятуйте мого сина». З’ясувалося, що в дитини дійсно проблеми з легенями. Вся команда спрацювала оперативно. Жінку терміново госпіталізували й пологи пройшли успішно. Також на проекті ми розповімо про героїню, у якої була рання хвороба Паркінсона. У Валерія Ославського був дуже цікавий пацієнт: хлопчик із артрогрипозом – це складне захворювання, при якому хлопчик не ходив, а повзав як павук. У Катерини Безвершенко був пацієнт з рінофомою – хронічним захворюванням шкіри через якого сильно розрослися тканини носа й нашому пацієнту довелося видалити ніс і зробити новий. Так що шостий сезон проекту буде дуже цікавий.
Під час зйомок проєкту був пацієнт, який вас вразив найбільше? Або найскладніший пацієнт?
Чесно кажучи, кожен пацієнт, який приходить до нас на проект, – унікальний. Особливо якщо врахувати, що ми не просто лікуємо людей, ми знаємо їхні долі, їхні стосунки з рідними, ми знаємо, що через хвороби можуть ламатися людські життя. Це не може не зворушувати.
Мені запам’яталася історія хлопчика, який під час святкування Нового року отримав травму ока. Абсолютно чарівна дитина, світлий, милий хлопчик практично втратив зір… Перед початком лікування ми завжди запитуємо пацієнтів: «Чого ти чекаєш від лікування?». І в емоційному плані дуже складно почути абсолютно щиру відповідь: «Я очікую, що після операції буду бачити добре і все у мене буде як у всіх». Але ми, лікарі, знаючи всі деталі операції, розуміємо, що у цього хлопчика вже ніколи не буде «як у всіх»… Це дуже складно, особливо якщо пацієнти – діти, адже вони вірять щиро. На це неможливо не реагувати…
Із якими труднощами ви стикнулися під час зйомок?
Особисто для мене основна складність полягає в тому, що ми не можемо допомогти всім, хто звертається на проєкт. Дуже часто хочеться взяти деяких пацієнтів за барки, потрясти й запитати: «Де ви були рік тому?». Тому що буває так, що ми не просто не можемо вилікувати їх, але нам складно навіть трохи полегшити страждання пацієнтів. Адже багато людей приходять на кастинги зі словами: «Ви наша остання надія». І коли розумієш, що допомогти таким пацієнтам ми не можемо, не тільки ми не можемо, а й світова медицина не може, то для мене в емоційному плані це дуже складно. Позбавляти людину надії завжди дуже складно…
Більше на тему: Катерина Безвершенко: проєкт «Я соромлюсь свого тіла» досяг міжнародних масштабів!
Людмило, скажіть, як ви навчилися не пропускати історії пацієнтів через себе?
Так, це дуже складно. Ви знаєте, напевно, саме тому серед лікарів найбільше інфарктів і нервових розладів. Мені здається, особисто я перебуваю в більш виграшному становищі, тому що мій чоловік – психолог. Зазвичай він сам бачить подібні ситуації та допомагає вирішити якісь внутрішні питання. Він розмовляє і проговорює зі мною складні моменти. Плюс у мене вся сім’я лікарів, і дуже багато друзів лікарів. Знаєте, дуже важливо проговорювати подібні ситуації. Можливо, хтось дасть корисну пораду. Особливо якщо виникає безвихідна ситуація, дуже важливо почути від колеги, що вище своєї голови стрибнути неможливо. На жаль, є такі пацієнти, яким допомогти не можна. І в такі моменти лікар завжди питає себе: «А раптом я щось зробив не так? А якби я вчинив інакше? Можливо, моє рішення могло врятувати життя пацієнтові?». Тому дуже важливо проговорити подібні ситуації з друзями і колегами.
У минулих сезонах ви з колегами проводили безліч експериментів. Що нового зможуть побачити глядачі в шостому сезоні «Я соромлюсь свого тіла»?
Під час зйомок ведучі вкрай рідко беруть участь в експериментах разом. Тому я не знаю перелік всього, що глядачі побачать в новому сезоні.
Як завжди, будуть проводитися експерименти над нами. Я цього року стрибала в ополонку, Валерій ходив по вугіллю, а Катерина плавала у флоат-камері. Ми випробували на собі міфи про здоров’я, які знайшли в інтернеті. Ми будемо говорити в цьому сезоні про секс, про алкоголь, про гаджети. Ми піднімаємо найактуальніші питання. Тому що дуже важливо, щоб люди отримували консультації не з інтернету, а від лікарів, так би мовити, з перших вуст.
Звичайно, ми, лікарі, не завжди любимо експерименти. Але завдяки їм ми можемо іноді в жартівливій формі розповісти глядачам про якісь серйозні проблеми. Іноді це приносить набагато більше користі, ніж коли людина прочитає якусь серйозну статтю в інтернеті.
Чи підтримуєте ви зв’язок з кимось із пацієнтів? Можливо, ви продовжуєте консультувати їх?
Звичайно ж! Є такі пацієнти, які після закінчення проекту звертаються до нас по допомогу, і я ніколи їм не відмовляю. Наприклад, пам’ятаєте, у нас на проєкті була дівчина Яся, колишня наркоманка, у якої згнила нижня щелепа і на проєкті їй її замінили. Так ось я говорила Ясі, що поза рамками проєкту, якщо вона буде планувати вагітність, я готова її супроводжувати. До того ж зараз є соцмережі, які дозволять стежити за життям наших пацієнтів.
Більше на тему: Валерій Ославський розповів про зйомки експериментів проєкту «Я соромлюсь свого тіла»
Людмило, ви – акушер-гінеколог. Можете дати кілька порад нашим читачам про те, як правильно піклуватися про своє здоров’я?
Ну, по-перше, дуже важливо стежити за своїм здоров’ям (сміється. – Прим. ред.). Але стежити – це не коли ти прокинувся і у тебе щось болить і ти відразу ж пішов до лікаря. Стежити за здоров’ям – це значить один раз на рік проходити профілактичні огляди у лікаря. На жаль, дуже багато пацієнтів починають піклуватися про своє здоров’я, коли вони його втрачають. Це неправильно. Я хочу акцентувати увагу не стільки на лікуванні, скільки на профілактиці. Важливо привчати дітей із дитинства, що консультація у лікаря – це не похід на голгофу. Адже лікар насамперед – друг. Друг, який завжди допоможе.
Чи складно вам поєднувати роботу в лікарні та в проєкті?
На початку проєкту мені було складно, тому що графік зйомок досить насичений. Але зараз я вже настільки увійшла в ритм, що, якщо у мене з’являється вільна половина дня, то я починаю панікувати. Я, напевно, вже забула, що таке відпочинок. У мене був період, коли я працювала на чотирьох роботах. Зараз їх лише три (сміється. – Прим. ред.) – це зйомки в проєкті, робота в клініці та в державній поліклініці. Іноді я ще лекції читаю. Все це займає дуже багато часу. Але я дуже люблю свою роботу, вона мене надихає.
Що ви порадите тим, хто хоче стати пацієнтом «Я соромлюсь свого тіла»?
Дуже багато людей бояться розголосу або неадекватної реакції на свою проблему. Вони бояться осуду з боку суспільства. Проте, на мою думку, якщо людина приходить на проєкт вирішити питання, які стосуються свого здоров’я, то думка інших її хвилювати не повинна. Причини, через які люди звертаються до нас, різні: хтось приходить, щоб знайти потрібного фахівця, а хтось – тому що ми лікуємо безкоштовно. Звичайно ж, неможливо допомогти всім, і деякі глядачі на нас ображаються. Іноді ми вибираємо героїв не лише через їхній діагноз, а й через їхні історії. Ми це робимо тому, що яскраві історії залишаються в пам’яті глядачів довше. І якщо вони в майбутньому, не дай Бог, потраплять у подібну ситуацію, то будуть знати, як правильно повестися. Тому що іноді якась дрібниця або лінь може зруйнувати не лише твоє життя, а й життя людей, які тебе оточують. Саме тому дуже важливо на проєкті розповідати не тільки сухі факти, а й людські історії.
Дивіться прем’єру 6 сезону проєкту «Я соромлюсь свого тіла» 1 вересня о 21:00 на телеканалі СТБ!
