Іван Коваль тепер не боїться посміхатися

У Івана були проблеми з зубами. Вірніше, більша частина зубів у нього взагалі була відсутня. Щоб подарувати Вані нову посмішку, лікарям довелося зробити хлопцеві операцію, щоб сформувати правильний прикус, без якого вставити імплантат було неможливо. Тепер, після тривалого й болісного лікування, Ваня може сміливо посміхатися й без болю та дискомфорту пережовувати їжу. Як змінилося життя найважчого стоматологічного пацієнта проекту «Я соромлюсь свого тіла», ми вирішили дізнатися у нього самого!

Читайте також: як змінилося життя героїв Я соромлюсь свого тіла 4 сезон. Частина 1

Ваня, у вас була операція на щелепі, а потім тривале лікування. Не виникало бажання все кинути?

Якщо чесно, то так. Ці думки виникли у мене тільки раз – в першу ніч після операції. Тоді я не спав, біль був просто нестерпним. Але потім я згадав, заради чого це все роблю. Тим більше це не така вже й велика плата за красиву й здорову посмішку (Посміхається).

Що ви відчули у той момент, коли вперше побачили своє відображення у дзеркалі після закінчення лікування?

Я себе не впізнав (сміється). Я був дуже здивований побаченим. Не міг повірити у те, що це насправді я. До того ж, після операції мої риси обличчя змінилися.

Ви стали частіше посміхатися?

Завдяки проекту «Я соромлюсь свого тіла» я поборов свої комплекси. У мене піднялася самооцінка, мені стало легше спілкуватися з людьми. Я можу й не боюся посміхатися! Тепер мені не соромно сміятися.

Як зараз ви доглядаєте за своїми зубами?

Я почав чистити зуби. До лікування вони були в мене настільки чутливими, що я не міг цього робити і просто полоскав рот. Лікарі проекту дали мені всі необхідні рекомендації, як доглядати за зубами. Тепер я раз у півроку обов’язково ходжу до стоматолога.

Наскільки мені відомо, у вас народився син. Як ви себе почуваєте у ролі батька?

Так, син Артем. Кажуть, що народити дитину у 19 років – зарано й не всі до цього готові, але я відчуваю себе справжнім батьком. Я несу відповідальність за свого сина і роблю все для нього.

Як справляєтеся з малюком?

Перший час було важко, але нам з дружиною допомагали батьки, підказували що і як потрібно робити. Були, звичайно ж, безсонні ночі, але зараз синові 11 місяців і він вже бігає, тож тепер за ними потрібно постійно слідкувати.