З початком воєнної агресії росії багато українців переживають складні часи. В умовах війни навіть усередині країни можуть виникати звинувачення і невдоволення. Хтось поїхав, хтось залишився, хтось робить більше, хтось менше, хтось говорить українською, а хтось — російською. Чому ж відбувається цей розкол усередині суспільства? Як перестати звинувачувати одне одного? І як треба психологічно себе налаштовувати? Відповіді на всі ці запитання дає психолог та експерт проєкту СТБ «Щасливі за сім днів»Андрій Жельветро.
Більше на тему: #ДобріІсторії Андрій Жельветро: Я займаюсь тим, що вмію найкраще
Чому ми звинувачуємо одне одного?
Є три причини такої поведінки:
- Це прояв психологічної травми, яку отримали всі ми в той день, коли побачили, як гинуть люди, руйнуються міста і звичне життя.
- Ми не знаємо, як поводитися, бо нас ніхто не готував до війни.
- Ми звинувачуємо інших українців тільки тоді, коли всередині звинувачуємо самих себе: за страх, за розгубленість і за нерозуміння, як жити.
Як ми намагаємося позбутися почуття провини?
Ми приносимо себе в жертву, заганяючи будь-якою роботою. Ми здаємо кров, волонтеримо, допомагаємо на блокпостах, записуємося до тероборони, розвозимо їжу, робимо будь-що, навіть не вміючи цього робити.
Далі ми починаємо вимагати такої ж самопожертви від інших людей і тих, хто робить менше за нас, ми осуджуємо і знецінюємо. А потім ми починаємо закипати злістю до тих людей, які зараз перебувають у безпеці та комфорті.
Насамкінець така людина починає прагнути справедливого покарання для тих, хто, на її погляд, зробив для країни менше, ніж вона. І саме такий настрій і призводить до розколу всередині країни.
Як не звинувачувати себе та знайомих?
- Передусім треба перестати звинувачувати себе. Якщо поїхав — це нормально, якщо залишився — теж нормально.
- Не порівнювати себе з іншими людьми. Хтось більше зробив, хтось менше. Це справа кожної людини і її вибір.
- Самостійно вирішити, чим можете допомогти країні, якими своїми знаннями та навичками.
- Не звертати уваги на те, де перебуваєте географічно. Головний орієнтир — це наша Україна і наше спільне майбутнє.
- Нагадувати собі, що коли ви ухвалювали рішення, то зробили найкращий вибір з усіх можливих для вас на той момент. Тому ви ні перед ким не повинні виправдовуватися.
Спрямуймо цю енергію свідомо на підтримку нашої держави, а не на звинувачення одне одного. Слава Україні!
Більше на тему: Правила сильних і непереможних: Чи зможемо ми повернутися до звичного життя?