Хто така Гаріпова? 10 «нецікавих» фактів про стендап-коміка

3 березня 2018 року на телеканалі СТБ стартує прем’єра гумористичного шоу «Вечір з Наталею Гаріповою». Читайте хто така Гаріпова, і чому її ім’ям назвали проект. А також, яким буде шоу «Вечір з Наталею Гаріповою» і цікаві факти про дівчину-коміка.

Вечір з Наталею Гаріповою 1 випуск: дивитися онлайн ефір від 03.03.2018

Про шоу «Вечір з Наталею Гаріповою»

Гумористичне шоу «Вечір з Наталею Гаріповою» буде виходити в ефір телеканалу СТБ щосуботи починаючи з 3 березня 2018 року. Нас чекає 14 епізодів по 47 хвилин в кожному. Бекстейдж зі зйомок проекту «Вечір з Наталеюю Гаріповою» не погано розкриває суть шоу. Керівники проекту роблять акцент на жіночу аудиторію. Такий висновок можна зробити вже з того, що Наталя Гаріпова єдиний комік жіночої статі в Україні, яка навіть має досвід власного туру по країні! А тепер ще й шоу на її честь назвали, тому що Наталя Гаріпова буде приймати у себе в студії зіркових гостей, жартувати, сміятися і розігрувати їх.

Хто така Гаріпова?

Наталя Гаріпова – стендап-комік та ведуча. Зовсім нещодавно ми ділилися з вами досягненнями і біографією Гаріпової. А тепер Наталя розповіла stb.ua найкумедніші та найдивовижніші історії зі свого життя, про які знають лише одиниці. Сама ведуча назвала їх «нецікавими», але ми впевнені – ви будете реготати.

10 «нецікавих» фактів про стендап-коміка Наталю Гаріпову

В дитинстві у художній школі я малювала ікону, яка потім виграла на конкурсі. Коли ікона повернулася назад, я побачила, що вчителька її підправила. Це дуже дивно, я вважаю. Це те ж саме, якби я поїхала на олімпіаду з гімнастики, і під час виступу за бортиком мій тренер робив би за мене махи.

Коли я грала в КВК, дуже нервувала, виходячи на сцену. Тому я завжди одягала під форму величезні смішні труси. І я відразу переставала нервувати, тому що найгірше вже відбулося – ці труси на мені. А ще у нас була така традиція: вся наша команда трималася за них перед виходом на сцену. Хоча це вже, напевно, ненормально, з огляду на те, що у нас в команді були хлопчики))) Але кожен справляється зі стресом по-своєму))).

Одного разу ми з моєю подругою Світланою Левченко (зараз вона популярний арт-фешн-фотограф), коли жили ще в Одесі, вирішили стати спелеологами і пішли в катакомби. Ми взагалі про це нічого не знали, знали тільки, що треба було скинутися на портвейн. Коли ми спустилися в катакомби, ми зрозуміли, що у нас немає ні спорядження, ні запасів, щоб вижити, якщо раптом що. І тут всі наші «друзі» просто розбіглися в різні сторони, і ми залишилися самі. Особливість катакомб у тому, що якщо ти завертаєш за ріг, ти вже нічого не бачиш і не чуєш. Спочатку ми думали, що це просто короткий жарт. Але коли ми провели в непроглядній темряві 5 годин, ми зрозуміли, що нас ніхто не розігрує. Нас реально залишили тут самих. Ми намагалися вийти, запам’ятовуючи запахи, але зрештою здалися і просто сіли біля якоїсь чергової печери. Ми сиділи і співали пісні, щоб чути одна одну та розуміти, що ми поруч, тому що видно нічого не було. За 2 години нас випадково знайшла парочка, яка просто шукала місце, щоб усамітнитися. Коли ми прийшли на місце нашої зупинки, всі сказали, що спочатку вони нас просто хотіли «посвятити в спелеологи» таким розіграшем, але потім по-справжньому загубили. Заспокоювали нас тим, що, раптом що, то МНС приїхало б за 3 дні та ми були б ще живі. Може бути. Ось так секс одного разу врятував нам життя.

Читайте також: Фотодобірка: найнесподіваніші образи Наталі Гаріпової

Моя мама працювала у дитячо-юнацькій спортивній школі, тому я займалася усіма видами спорту по місяцю. У свій час я займалася регбі. Якщо ви знаєте, що це за вид спорту, то, напевно, розумієте, що в моїй родині не робили акцент на мою жіночність, зате підготували мене до економічної ситуації в нашій країні. І тепер я вмію забирати і тікати.

З віком спорт пішов з мого життя. І зараз я настільки неспортивна, що я зламала руку на тренажері для серфа. Не на самому серфі, не під час бійки в караоке, не під час армрестлінгу з Вірастюком… На тренажері… Класна була відпустка, лежиш – дивишся, як хлюпається вода в крапельницях… А навколо тебе розумні чоловіки бігають.

У мене на ногах два татуювання. Не те щоб у мене забиті дві ноги, ні, це просто дві крапки. Ні, це не рівні красиві дві крапки, які позначають точку відліку та кінцеву точку у моєму житті, які ніколи не перетнуться. Все набагато банальніше: це звичайні нерівні закарлючки, які виходять після того, коли тобі на великий палець ноги ставлять голку тату-машини, а ти від болю прибираєш ногу. Розповім, як це було. Ми з друзями були на маївці і мій друг попросив набити собі тату «Доля». Ми подумали і вирішили набити щось більш креативне – «Here and now». Знаменитий креатив під винішко. Моя подруга набивала йому татуювання, він кричав, і щоб не йому одному було боляче, ми набивали собі теж точки на тілі. Тільки я всього дві, а моя подруга двадцять дві. На ранок ми прокинулися, подивилися на його татуювання на всю спину, а там було написано дитячим почерком «Here aMd now». Подруга ця моя тепер знаменитий в Одесі тату-майстер, а друг, слава Богу, одружився, незважаючи на це тату.

Коли я спускаюся сходами, я рахую сходинки. Якщо я перестану їх рахувати, я можу впасти.

Я люблю гречану кашу зі сметаною. Подейкують, це дивно.