Ми з України: Незряча Галина з Донецька плете маскувальні сітки для ЗСУ
У новій рубриці «Ми з України» щоденного дайджесту «Все буде добре» ви познайомитесь з волонтеркою Галиною Григорівною. Що таке війна, жінка відчула ще в 2014 році, коли була змушена покинути рідну Донеччину. Переїхавши до Черкас, жінка відразу записалася у волонтери та почала плести маскувальні сітки для ЗСУ, попри те, що повністю втратила зір. Більше — в матеріалі STB.UA.
Хоч жінка на власні очі не бачила жахіть війни, вона відчувала її кожною клітинкою свого тіла ще у 2014 році на Донеччині.
«Москалі відібрали все наше життя. Квартири, могили батьків. Я переїхала із рідного, але окупованого міста до Черкас, і не могла сидіти, склавши руки. Всі повинні допомагати! Це – наша держава. І це – наш дім! Одного дня я почула по радіо, що в Черкасах проводять майстер-клас із плетіння сіток. Прийшла, і попросила про те, аби мене також навчили», – згадує Галина.
Натомість зараз жінка – найвправніша майстриня у Черкасах.
«Добрі справи лікують душу, особливо зараз, коли запити від військових надходять щодня. Іноді йду кудись, падаю, десь набила собі гулю, але все одно я готова плести день і ніч, аби моя сітка вкрила наших воїнів від ворога. Аби вона захищала наших хлопчиків, щоб вона боронила їх, аби хлопці повернулися додому неушкодженими!»
За три місяці війни Галина з волонтерами сплели 657 маскувальних сіток.
«Любі наші! Ми молимось за вас! Ми дякуємо вам за службу, за вашу невтомну працю, за ваші безсонні ночі! Ми тут – завдяки вам! Слава Україні!»
Більше на тему: Ми з України: Акушерка з Маріуполя півтора місяці приймала пологи під бомбардуваннями
