Допомога психолога: Як уникнути конфліктів між тими, хто виїхав з міста, й тими, хто залишився в небезпеці під час бойових дій?
Несподівано для українців 24 лютого росія почала повномасштабне вторгнення у нашу країну. Частина співгромадян вирішила покинути свої міста, а інші залишилися вдома. Коли до міст почали повертатися ті, хто виїхав, частими стали непорозуміння з тими, хто залишався в небезпеці. У новій рубриці щоденного дайджесту «Все буде добре» — «Допомога психолога» — Андрій Жельветро пояснює, як уникати конфліктів тим, які виїхали з міст через війну, й тим, хто залишився під час бойових дій.
Аліна з Києва працює менерджеркою в торгово-промисловому комплексі. З початком війни вона виїхала до Тернопільської області, щоб не чути вибухів та сирен. Коли стало більш спокійно та безпечно, вона повернулася. Жінка зіткнулась з тим, що працівників, які виїжджали, називають зрадниками ті, хто залишалися. Колеги не хочуть працювати й довіряти тим, хто покинув їх у найважливіший момент. Аліна хоче зрозуміти, чому до неї так відносяться і які підібрати слова для спілкування.
Відчуття несправедливості
Коли люди, які залишалися під обстрілами, думають про людей, які виїжджали, — відбувається вимірювання горем. Це відчуття є у тих людей, які не виїжджали і прийняли рішення перечекати бойові дії вдома. Чому зараз вони відчувають агресію? Їм було страшно, їм не вистачало підтримки ― ніхто їх не заспокоював, не казав: «Я тебе люблю, я з тобою, все буде добре, ми впораємося». Тому таким чином у них проявляється крик про підтримку.
Як уникнути конфліктів між тими, хто виїхав з міста, й тими, хто залишився в небезпеці під час бойових дій
- Визначте власні кордони та не дозволяйте агресору їх порушувати.
Не давайте людині відразу агресувати на вас. Якщо не можете утримати кордони, тимчасово припиніть спілкування, поки людина заспокоїться.
- Підтримуйте лише тих людей, хто просить про підтримку.
Якщо людина відкрита до діалогу і є внутрішній ресурс, можна спілкуватися. Варто донести, що цей вибір був свідомий у кожної зі сторін і вибір під час війни не може бути правильним чи ні.
- Намагайтеся зрозуміти інших ― ставте запитання про почуття, які переживала людина.
Без емпатії зараз буде дуже складно. Емпатія ― здатність відчувати стан та емоції іншої людини ― що вона налякана, стривожена, потребує підтримки. Просто ставити їй запитання, що нею рухало, як їй було складно, що їй допомагало. Необхідно своїм ставленням показати, як можна себе поводити, щоб не сваритися.
- Сформулюйте правила етикету спілкування під час війни.
Важливо відновити спілкування з колективом. Можна розробити правила на час війни: які теми можна, а які не можна піднімати у розмові, пояснити причини.
- Організовуйте спільне проведення часу.
Неформальні засоби спільної взаємодії для колег покращить ситуацію в колективі.
- Дайте можливість людям виговоритися.
Можна зібрати історії працівників, щоб вони могли розповісти, як переживають війну.
- Поводьте себе згідно з обмеженнями військового стану.
Конфлікти можуть виникати через неспівпадіння світогляду. Щоб уникнути конфліктів, треба запам’ятати деякі правила. Тим, хто повертається, слід пам’ятати, що атмосфера війни у місті нікуди не ділася. Якщо ви звикли гучно співати, ходячи по вулиці, гучно кататися на мотоциклі або випивати у сквері ― не треба цього робити. У країні війна, а ви поводите себе так, наче її немає.
- Робіть зауваження ввічливо, не переходьте на особистості та уникайте агресивної поведінки.
Якщо вам не подобається поведінка чи вчинки людей, які повернулися до міста, то ви можете ввічливо зробити їм зауваження. Наприклад, сказати, що вони дуже гучно себе поводять, що зараз їхня поведінка недоречна. Якщо робити це нав’язливо, ви станете агресором, а емоційний та психологічний тиск змушують страждати людей, які залишають країну з болем в серці.
Потрібна допомога психолога під час війни? Пиши у спеціальний чатбот у телеграмі @STB_dopomoha_psykholoha_bot і ставай героєм рубрики «Все буде добре».
