Рішення стати актором у Кирила, як він сам каже, було визначено ще до його народження. Адже він з театральної династії: його бабуся після війни працювала в буфеті полтавського театру.
Першу роль отримав у початкових класах середньої школи.

«Було якесь свято 15 радянських союзних республік, і я грав узбека, — згадує актор. — Ні в якому разі не тому що талановито наслідував діалект, і, вже точно не через зовнішню схожість! Лише тому, що був володарем справжньої узбецької тюбетейки».

Як розповідає сам актор, після школи за те, що допоміг шкільному викладачеві мови і літератури, який за сумісництвом викладав ці ж дисципліни у Харківському інституті мистецтв, перевезти важкий телевізор з квартири на квартиру, був зарахований на перший курс театрального факультету вищезгаданого ВНЗ.

«Але, з причини невеликого росту, був направлений на лялькове відділення. Не в силах пережити прізвисько, дане жорстокою дворовою шпаною, «пукальник», перевівся на драматичне відділення Київського театрального інституту ім. Карпенко-Карого».

Вже більш як 17 років актор працює у Київському академічному Молодому театрі.

Поставив спектакль “Шуба-дуба” на сцені “Вільного театру”.