Ведуча СТБ Тетяна Висоцька відзначає ювілей своєї роботи в програмі «Вікна-новини». За цей час вона прожила разом з улюбленою програмою найважливіші історичні моменти України — від Революції Гідності та анексії Криму до повномасштабної війни. В інтерв’ю Тетяна розповідає, як їй вдається зберігати спокій та витримку, чому саме садотерапія допомагає відновити сили, і як вона стала провідником для #ХерсонськихГолосів.
Вчилася витримці ще від Майдану
Все почалося ще з Майдану й анексії Криму. Тоді ми, журналісти й ведучі, були не дуже морально готові до таких викликів. Але з роками війни я навчилася тримати новий рівень витримки та подачі новин. Для мене особливо цінно, коли глядачі кажуть: навіть говорячи про трагічне, я бережу їхні нерви.
Сильна, але без драматизації
За роки повномасштабної війни ми всі змінилися. Я стала більш вмотивованою, жорсткою, сильною. Іноді — втомленою й виснаженою, що теж природно. Але попри все для мене важливо не збурювати людей драматичною подачею. У цьому я бачу місію ведучої новин.
Моє відновлення — сон і садотерапія
Якщо зовсім немає сил — просто лягаю на диван і намагаюся заснути. Сон для мене — найкраще зцілення. А ще дуже рятує садотерапія. Дача, пташки, квіти, робота з рослинами дають мені нову енергію. Там відчуваю відновлення і спокій. Перше правило садотерапії — споглядання. Достатньо просто прийти в парк, слухати пташок, дивитися на дерева й квіти, аби відчути полегшення.
Садотерапія як нова професія і спосіб зцілення
Цього року я отримала диплом у сфері садово-паркового господарства, успішно захистила магістерську роботу на тему «Український пряно-ароматичний терапевтичний сад за принципами пермакультури» і стала фахівчинею у напрямку терапевтичного садівництва — унікальної навчальної програми. Адже ми не лише країна ветеранів — ми всі травмовані війною.
Надихає мене також книжка Сью Стюарт-Сміт «Садотерапія. Як позбутися бур’янів у голові». У Британії садівнича культура шанується століттями, а ми лише починаємо свій шлях. Проте я вірю: створення терапевтичних садів допоможе нам відновлюватися і знаходити власну ідентичність.
Тетяна Висоцька про власну книгу «Ти в ефірі!»
Книга для всіх, хто прагне подолати страхи перед публічними виступами та прямим ефіром. Книга під назвою «Ти в ефірі!» не лише про технічні моменти роботи з текстами та мовленням, а й про глибші психологічні аспекти, які допомагають бути впевненим у себе. Вона сповнена відвертих розповідей про моі власні провали та невдачі.
Звісно, мені було трошки лячно, тому що ти надто розкриваєшся, розповідаєш про свої падіння. Але саме для цього вона і написана — щоб бути чесною і поділитися своїм досвідом Важливою темою в книзі є синдром самозванця. Моя головна порада — він контролюється, коли ти його усвідомлюєш. Кожен із нас може думати, що в чомусь недо -, а тому яка там публічність чи ефірі. Але завжди варто пересвідчитися, чи це не синдром “самозванця” всередині нам шепче.
Нагорода за авторський цикл #ХерсонськіГолоси
Тетяна родом з Херсонщини (Асканія-Нова). Від початку повномаштабного вторгнення вона веде авторський цикл #ХерсонськіГолоси — оповіді з окупації та прифронтової зони. У цих історіях — щоденна реальність її земляків: біль і випробування, але водночас мужність, віра в Україну та незламність людей, які готові захищати своє навіть у нелюдських умовах окупації.
Минулого року напередодні Дня Конституції Тетяну відзначили почесною грамотою Верховної Ради за поданням Спілки журналістів України за заслуги перед українським народом саме за цикл #ХерсонськіГолоси
– Ці історії є свідченнями злочинів рф проти українського народу. Те, що переживає Херсонщина, потребує визнання і вдячності. Аби люди на окупованих територіях не відчували себе покинутими, а їхні голоси звучали серед інших українців уголос. Ми маємо тримати голоси людей, які чекають визволення з російської окупації, в інформаційному полі. Тому для мене велика честь бути провідником і медійним майданчиком для всіх людських історій, які документують війну, — наголосила Висоцька.
Тетяна Висоцька про проєкт «ДНК.Свої»
З усього мого журналістського досвіду, а це з 1996 року, це, мабуть, найважчий проєкт у житті. Це такий масштаб болю і травм, що часом витримувати дуже важко. Тому я постійно шукаю золоту середину — бути корисною і при цьому не вигоріти вкрай.
Нашій команді, як і всім, хто зараз працює над студійними програмами, непросто — вимкнення світла, ракетні удари. Людей небагато, бо розкидало співробітників по всьому світу. Але які ми відкриваємо разючі історії, які неймовірні герої приходять до нас.
Вчити студентів — і честь, і новий виклик
Тетяна Висоцька вже розпочала викладацьку практику у Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка, де веде курс із медіатренінгу.
– Подібні пропозиції я отримувала й раніше, але лише тепер вдалося узгодити насичений графік роботи з можливістю викладати. Я з нетерпінням чекала на перші заняття, адже в книзі зібрала практичні поради про те, як подолати страх публічних виступів, і тепер цей досвід сміливо можу передати студентам. Для мене це водночас і честь, і новий виклик.