Катерина Варченко зіграла в «Джованні» дуже цікавого персонажа – дівчину-загадку Лізу. Виявляється, актриса не проти сама повчитися у своєї героїні. З чого почалася історія Катерини в цьому проекті? Детальніше читайте в інтерв’ю.
Більше на тему: «Джованні»: Володимир Скорик розповів про зйомки українського ситкому
У «Джованні» я потрапила випадково. Мені зателефонувала моя найкраща подруга Євгенія М’якенька – моя кума, вона хрестила мою дитину. Женя сказала: «Чекаю зараз затвердження у двох проектах». Одним з них був саме ситком «Джованні». Потім Женя телефонує ще раз і каже: «Все, нас залишилося тільки двоє: я і ще одна дівчинка. Ось зараз затвердять і у мене буде робота». Тут телефонують мені та запрошують взяти участь у пробах. Я не знала, на яку роль. Прочитавши сценарій, я зрозуміла, що це роль Лізи. Саме на неї пробувалася моя подруга.
Я пішла на проби. Потім мені подзвонили і повідомили, що мене затвердили. Я відразу ж зателефонувала подрузі і кажу: «Пробач, Женю, але мене затвердили». Ось так і почалася моя історія у ситкомі «Джованні».
Конфлікту з найкращою подругою через це не було?
Ні, звичайно ж! Це ж робота. Ми звикли, що може бути 10 проб: в одній затвердили, в іншій – ні.
Чим вас зацікавив цей проект?
Він дуже крутий! Мені подобається все – актори, режисер, подобається група, навіть павільйон, у якому ми так довго сиділи. У всьому цьому є щось особливе. Ми були як одна сім’я. Я закохана у свою героїню. Мені подобається мій чубчик, який знайшли мої дівчатка. Ми давно вже працюємо з гримерами, і я їм кажу: «Давайте щось змінювати, зробимо чубчик, підстрижіть мене».
Я люблю змінюватися, бути різною. Як для актриси, для мене важливий цей момент – змінюватися і пробувати себе у якихось інших персонажах, характерах. Ось мені придумали цей чубчик, якому я дуже рада, можу плавати в цьому образі як завгодно. Чубчик – це родзинка образу. Ліза – шалена, світла, добра і легка, до того ж я можу виправдати її вчинки.
Більше на тему: «Джованні»: Віра Кобзар розповіла, в чому особливість ситкому
Я чула, що на знімальному майданчику ви називали один одного іменами персонажів. Це правда? Віра Кобзар говорила, що до неї так і зверталися – Світлана.
Так-так, саме так все і було! А з Вірою Кобзар ми раніше працювали у двох проектах. В одному з них ми були подругами. Вона така смішна! Ми мали кілька спільних сцен. На неї неможливо просто дивитися. Віра дійсно класна та ідеально підходить на цю роль.
Чи є у вас спільне щось із вашим персонажем Лізою?
Багато насправді. Ліза така багатогранна. Спливає безліч речей. Вона така об’ємна людина, живе об’ємно, та й вчинки у неї об’ємні. Ліза дружить, кохає, цілує щурів з хвостами, їй подобаються ці маленькі волохаті чоловіки, гномики. Найголовніше – вона добра.
Я сьогодні бачила жінку, яка сміття викинула біля дерева. Думаю: «Як же до неї підійти?». А Ліза б відразу підійшла і сказала б «Ви загубили», поклала б у сумочку сміття і пішла б далі, ніби нічого не сталося. Ось мені від Лізи треба набратися нахабної доброї сміливості. Вона легко може сказати про те, що думає. У житті ми іноді боїмося це говорити.