Актор серіалу «Просто Надія» Сергій Кисіль про випробування під час великої війни
Актор серіалу «Просто Надія» Сергій Кисіль розповів в інтерв’ю «ФАКТАМ» про свою інтуїцію, відмову від ролей окупантів та справи, які допомагають йому триматись. Він зізнається, що велика війна багато що розставила по місцях у його житті. Він «викреслив» для себе деяких близьких друзів і майже перестав займатись тим, що приносило йому задоволення до війни — співати. Натомість Сергій зайнявся волонтерством і допомогою нашим воїнам. А рівно рік тому знявся у своїй першій великій ролі з початку повномасштабного вторгнення. Роботу над мелодраматичним серіалом «Просто Надія», прем’єра якого відбулась на СТБ, він називає доленосною.
Сергій, що відчуваєте зараз, коли велика війна йде понад два роки?
— Війна розставила все по місцях і змінила кожного з нас. Ми навчились по-новому жити, сприймати, відчувати. Ця війна має стати для нас великим уроком, який ми повинні з гідністю витримати та вибороти Перемогу заради нашого майбутнього. Українці пройшли дуже великий та довгий шлях боротьби. І не тільки починаючи з 2014 року, а взагалі історично. За ці роки у мене всередині з’явився певний умовний стрижень який тримає мене і не дозволяє опускати руки і розслаблятися. Я знаю: все буде добре!
І це надихає.
— Якщо чесно, я налаштований дуже оптимістично. Ми з дитинства знаємо, що добро завжди перемагає зло. Рано чи пізно ми вийдемо із цієї чорної смуги, і над Україною засяє мирне сонце. Я вірю в це і роблю все наскільки вистачає мені сил і можливостей. Я не з тих, хто втомився.
Що для вас стало найскладнішим за ці роки великої війни?
— Заперечення, гнів, компроміс, депресія, прийняття. Найскладнішим було пройти цей шлях. Прийняти той факт, що у 2022 році може початися повномасштабна загарбницько-окупаційна війна. Я й досі не можу для себе пояснити вчинки та мотивацію, якими керується ця біомаса, яка нахабно лізе до чужого дому. Найстрашніше, що гинуть люди, діти, які ще пожити не встигли на цій планеті.
Яким було ваше 24 лютого?
— За тиждень до 24 лютого я відвіз родину у місто Хмельницький, звідки родом. Передчуття було дивне, хоча і до кінця не вірилось, що може початись щось страшне, але все ж вмовив дружину погостювати з синами у моєї мами. Сказав їм, що це ненадовго і через тиждень я за ними приїду.
Сам повернувся до Києва, адже у мене був знімальний період. Інтуїція все ж не підвела. 23-го лютого у мене був знімальний день, я повернувся додому втомлений і завалився спати, а прокинувся від дзвінка: «Сєрий, ти не хвилюйся, але Харків бомблять. Збирайся і приїжджай до нас», і після цих слів почув вибух у Києві. У голові було одне слово: «діти». Біля мене лежав ноутбук і спортивний костюм. Це все, що я прихопив із собою і поїхав у довгу дорогу до своєї родини.
Чи думали про те, щоб відвезти їх за кордон?
– Я намагався вмовити дружину піти на це, але у відповідь щоразу отримував категоричне «ні». І зараз я їй дуже за це вдячний. Родина має бути разом. Тільки всі разом ми непереможна сила. Зараз дуже багато прикладів зруйнованих сімей через те, що мама і діти за кордоном, а батько тут.
Хоча ваш персонаж Юрій у мелодрамі «Просто Надія» вирішив сам поїхати з країни. На жаль, так буває і в реальному житті.
– Так, Юрій виїхав з країни сам, як багатодітний батько. Він перевіз родину у безпечне місце, де не було військових дій, а сам поїхав влаштовуватись на роботу. Все, що трапилось далі — слабкість його характеру і любов до грошей. Щодо чоловіків, які вчиняють так зараз… кожен робить свій вибір. Але одна справа — коли виїжджають ті, кому можна це робити за законом, а інша, коли тікають. Я б не хотів, щоб такі люди поверталися в Україну. Як на мене — їм тут не місце і руку я їм ніколи не потисну.
Пам’ятаєте час, коли кіновиробництво стало на стоп. Про що ви тоді думали?
— Мені здається, на той момент я взагалі не думав про це. Війна згуртувала весь народ. Всі наче переродились і долучились до великого загального процесу Перемоги.
І все ж таки зйомки повернулися у ваше життя.
– Насправді це відбулося дуже неочікувано. Про це я колись в далекій старості напишу цілу книгу. У березні 2022 року мені написав італійський кастинг-директор і запропонував записати самопроби на одну з головних ролей у міжнародному проекті. Я з цього посміявся, пояснив, що у нашій країні йде війна і зараз не до цього. Але все ж самопроби записав і надіслав. Далі почалася ціла епопея: мене затвердили, потім виникли сумніви щодо можливості мого виїзду за кордон. Все тягнулось шість місяців. Зрештою питання щодо моєї участі було вирішено на державному рівні Італії та України. і у листопаді 2022 року я знявся у міжнародному кіно на Сицилії. Друга робота — це були зйомки 4-ох серійної драми і вже у березні 2023 року почалась велика робота над серіалом «Просто Надія». Це моя перша велика роль в українському серіалі з початку повномасштабної війни.
Більше на тему: «Щира розповідь про силу українського духу»: у мережі діляться відгуками про мелодраму «Просто Надія»
– Це, мабуть, найскладніше для мене питання. Думаю, все залежить від людей, чи готові вони дивитися кіно про війну чи ні. Особисто я не готовий. Не тільки про нашу війну, а взагалі про війни. Не «вивожу» це морально. Коли це щодня навколо нас, рятує тільки щось позитивне. Але впевнений, що знімати потрібно і треба показувати це світу. Що війна не десь далеко, а вона на порозі у кожного. Акторам, до речі, також слід обережно обирати для себе ролі. Я наразі відмовляюсь від ролей рускіх солдат, агентів під прикриттям, зрадників. Не можу для себе виправдати їх дії і вчинки.
Повне інтерв’ю читайте на сайті «ФАКТИ».
