Ігор Колтовський про свого персонажа у драмі «Перевізниця»: Зрада завжди залишається зрадою
Один з головних акторів драми «Перевізниця» Ігор Колтовський поділився думками з КП про свого героя та розказав, як готується до ролі негативних персонажей. Інтерв’ю Ігоря Котловського читайте в матеріалі.
У драмі «Перевізниця» я граю Дмитра, це чоловік головної героїні Лідії. Це людина, яка зрадила свою батьківщину, — розповідає актор. — Хоча й причина, чому він так вчинив, по-людськи достатньо вагома. Не можу сказати, яка саме, бо це розкриває сюжет. Як актор, адвокат своєї ролі, я маю якось виправдовувати для себе свого героя. Але зараз, чим більше ми граємо, тим більше розумію, що зрада завжди залишається зрадою. Тут вже ніякі виправдання не працюють. До речі, акторка Катерина Григоренко, яка грає тут мою доньку, сказала: «Якби в мене був такий батько, не знаю, чи змогла б я повернутися в Україну, знаючи, що він зробив, навіть маючи таку причину».
Більше на тему: «Перевізниця»: шоуранер Євген Тунік про ідею, яка зародилася в дорозі
Але є зрада свідома, коли ти стаєш колаборантом, а є ситуації, коли в окупації ти мусиш підлаштовуватися під якісь обставини, щоб вижити. Як у Дмитра? – намагаємося зрозуміти героя Ігоря.
Це історія про зраду, але такі запропоновані обставини цього персонажа. Мені здається, тут більше історія про людську слабкість. Потрібна сила, щоб опиратися або зупинитися. Він не зміг зупинитися. Це людська слабкість, та він все одно залишається зрадником. І це його хрест.
Зрадників і навідників важко взагалі називати людьми. Грати таких персонажів не гидко?
Мені цікаво. У мене така фізіономія, що мені часто якихось бандюків пропонують грати, – продовжує Колтовський. – Я вже почав відмовлятися від таких ролей. Потім в якийсь момент пішли більш людяні ролі, як я собі їх називаю, коли не лише вбивати треба. Зараз знову негативний персонаж, але я намагаюсь знайти у ньому залишки людяності, адже є певні причини, чому він такий.
Ігор – родом із Луганщини, як і його герой у «Перевізниці».
Я народився в Краснодоні, це місто недалеко від Луганська. З дому поїхав ще в 15 років, коли вступив в театральне училище у Дніпрі. Та до 2014-го кожного року у серпні приїжджав туди до батьків, – розповідає свою історію Колтовський. – З 2014 року я батьків не бачу – вже десять років. До повномасштабного вторгнення з ними ще був телефонний зв’язок, зараз немає. Лише подекуди якісь есемески прориваються. Іноді в мене виникає питання, чи побачу я їх взагалі, чи встигну, вони вже старенькі. Батько дуже хворіє, мама ще якось тримається. Я їм пропонував виїхати, але батько сказав: «Я тут народився, я тут і здохну». І я його розумію. Мама готова була виїхати, але сказала, що без батька нікуди не поїде. Це болить вже дуже давно. Для когось війна почалася у 2022-му, для мене – з 2014-го. В мене просто вкрали дім, просто вкрали дім…
Розмірковуючи про ролі, Колтовський, як і деякі його колеги, зізнається: сьогодні зіграти українського військового не зміг би.
По-перше, думаю, сьогодні я не маю права грати військового. А по-друге, це не в моїй природі – бігати зі зброєю, вбивати героїчно, – пояснює Ігор. – У військовій історії я можу, наприклад, зіграти якогось вчителя. У мене вже були «Погані дороги» Наталки Ворожбит, і та ситуація мені знайома, я знав таких вчителів, вони в нас в школі були. Або – бандюка. У «Перевізниці» ми не показуємо бойові дії, наша історія відбувається в тих обставинах, в яких ми живемо. Думаю, час народить і сюжети, і сценарії цікаві, але нам потрібно всім осмислювати, що з нами відбувається, з кожним із нас.
Міжнародна прем’єра «Перевізниці» відбудеться у лютому 2024 року. Українські глядачі побачать її в ефірі телеканалу СТБ. Для європейської аудиторії серіал вийде під назвою In Her Car. Драму знімають Starlight Media спільно з французькою кінокомпанією Gaumont, 7 європейськими партнерами-мовниками з Франції, Німеччини, Швеції, Норвегії, Ісландії, Фінляндії, Швейцарії та партнером з міжнародних продажів компанією Beta Film.
Читайте нас також у Viber і Telegram СТБ
