«Перевізниця»: шоуранер Євген Тунік про ідею, яка зародилася в дорозі
За сюжетом, з початком повномасштабної війни психологиня Лідія залишається в Україні та стає перевізницею для людей, які змушені покинути свої домівки у гарячих точках та їхати у безпечніші місця. Так розпочинається 10-серійна українсько-європейська стрічка «Перевізниця», головну роль в якій грає Анастасія Карпенко. KP.UA побувала на знімальному майданчику воєнної драми, прем’єру якої ми чекаємо у лютому 2024 року на СТБ.
Шоуранер Євген Тунік, який кілька років тому зняв успішний серіал «Перші ластівки», прискіпливо спостерігає за грою акторів в монітор. Каже, що намагається дуже обережно торкатися теми війни у кіно.
У кожному герої є часточка мене, моїх знайомих, рідних, близьких, друзів. В першій серії прототипами героїв стали мої знайомі, у четвертій – мій близький друг, – розповідає нам Євген. – Але все-таки герої «Перевізниці» – це художні образи. Наша історія про те, як змінюються люди під час війни, як їх змінюють події, в яких ми зараз всі живемо. Ми живемо в реальності, про яку потрібно говорити на весь світ, але важливо знайти шляхи і способи, як про це говорити правильно. Я не ставив за ціль відображати події, які ще надто болючі, мені здається, ще не час. Ми не акцентуємося на тому, щоб занурити глядача у страшні трагедії. Ми розповідаємо історії про людей, які живуть в Україні під час війни.
Більше на тему: Переможниця фестивалю у Локарно Анастасія Карпенко розказала, як двічі провалила вступні іспити у театральний
Ідея серіалу «Перевізниця» з’явилася у шоуранера ще у квітні 2022 року.
Мені допомагали з переїздами, я когось перевозив, – згадує режисер. – І одного дня, коли я їхав забирати маму з Чернівецької області, в мене й народилася така ідея. Також я багато радився із професійною психологинею, про що з допомогою нашої стрічки можу зараз говорити з глядачами.
Виконавиця головної ролі Анастасія Карпенко розповідає, що багато сцен знімаються саме в авто: тут відбуваються своєрідні сеанси психотерапії для попутників Лідії.
Насправді такі зйомки – це дуже цікаво, – ділиться Анастасія. – І мені набагато ближче саме такий підхід, бо ти можеш максимально сконцентруватися на партнерах, тексті, меседжі, який хочеш донести, а не на якихось інших деталях. Це дає можливість максимально наповнити простір собою. От знімаємо ми сцену і чуємо справжню сирену. І в цей момент ти починаєш ще й переживати за свою дитину і маму, як вони та де. Думаю, це додавало справжності в усьому – у грі, відчутті страху, переживаннях. Це йшло на користь і персонажам, і нашому проєкту. Тут багато драми, сумних історій, але вони правдиві, і кожна у фіналі отримує надію на зміни, на щось краще. Є й гумору достатньо. Мені здається, він допоможе глядачеві легше сприйняти наше кіно. Адже дивитися про себе під час війни – це ще те випробування!
Це невід’ємні жанри, – додає Тунік. – Звісно, «Перевізниця» – це драма, але щоб краще зрозуміти драму, треба вчасно усміхнутися. Іноді потрібно видихати.
