Підлітки часто хизуються безстрашністю. Проте під час війни у зонах бойових дій безстрашність — не найкраща якість, особливо для дітей. У новій рубриці щоденного дайджесту «Все буде добре» — «Допомога психолога» — Дмитро Карпачов розповідає, звідки береться підліткове безстрашшя, як його попередити, та що з ним робити, якщо воно вже є.
16-річний Олексій із Запорізької області живе вдвох із мамою, а батько давно помер. Він зізнався, що із перших днів війни йому не було страшно. Його не лякали ні вибухи, ні літаки, які літали над будинком. Проте його мама, навпаки, дуже переживає і боїться, панікує кожного разу так, що Олексій її заспокоює. Її реакція та слова викликали у хлопця сумнів ― може, з ним щось не так? Тому він звернувся з питанням до психолога ― чи він дійсно ненормальний? Чом йому не страшно?
Звідки виникає підліткове безстрашшя та що з ним робити
«Така поведінка може бути спровокована гормональними змінами, які відбуваються у організмі людини у цьому віці. Враховуючи те, що у підлітків чоловічої статі під час дорослішання неймовірно зростає рівень гормону тестостерону, який є гормоном агресії та конкуренції, то така поведінка може бути досить небезпечною. На відміну від дівчаток, у яких хоч і спостерігається підвищення тестостерону, але точно не в такій кількості, як у хлопців», ― каже дмитро Карпачов.
- Підлітки часто вдаються до показової бравади, аби виглядати дорослими.
Для підлітків важливо зайняти місце якнайвище у соціальній ієрархії. Іноді підлітки наражають себе на небезпеку, що таким чином, виглядати крутими.
Це може вплинути на світогляд, у якому не можна боятися. Де треба бути вищим за страх.
- Поясніть підлітку, що який би крутий він не був, це ніяк не впливає на руйнівні властивості куль та ракет.
Почуття страху ― еволюційний механізм, який допомагає нам виживати. Наявність або відсутність страху ніяким чином не врятує від пострілу. Кулі можна боятися або не боятися, але влучання призведе до одного. А страх дозволяє знайти безпечне місце.
- Відсутність страху може бути захисним механізмом психіки. Мозок так береже людину від перенавантаження.
Наша психіка, потрапивши у небезпечну ситуацію, починає знецінювати небезпеку. Вона викривляє бачення світу ― аби не стикатися з реальністю, де все дуже небезпечно, психіка змушує бачити реальність так, начебто тут нічого нікому не загрожує. Тому що, насправді небезпеки настільки багато, що її просто не можна винести.
- Оцінюйте власну безпеку, орієнтуючись не на власні відчуття, а на об’єктивну обстановку.
«Якщо ви реєструєте в собі відсутність страху, краще скористатися наявністю здорового глузду і проаналізувати ситуацію ― що тобі в цій ситуації загрожує, а що ― ні. Яка ймовірність того, що ти можеш втратити життя?», ― каже Дмитро Карпачов.
- Діти можуть не відчувати страх, коли доводиться брати на себе роль дорослих.
Дітям часто доводиться брати на себе відповідальність за все, що відбувається навколо.
- Сформуйте у дитини відчуття, що дорослий ― ви, і ви можете його захистити.
- Хлопці підлітки можуть підсвідомо забороняти собі боятися через стереотипи на кшталт: «Якщо ти боїшся ― ти не чоловік».
Причиною відсутності страху може бути історія про виховання хлопчиків, яким забороняють боятися. Це може вплинути на світогляд, де страх буде відсутній.
Підлітки намагаються бути чоловіками, і з таким викривленим розумінням життя наражають себе на небезпеку.
- Вчіть дітей критично мислити і дослухатися до себе.
Щоб підлітки не потрапляли у небезпечні ситуації, треба їх вчити критично мислити. Саме критичне мислення допомагає підлітку вирішувати проблеми.
Потрібна допомога психолога під час війни? Пиши у спеціальний чатбот у телеграмі @STB_dopomoha_psykholoha_bot і ставай героєм рубрики «Все буде добре».