Безкровна баталія

За лаштунками юні панни дбайливо
стирають кров і омивають обличчя двом воїнам. На підлозі – мечі та
обладунки. За настроєм пейзаж подібний до того, що міг би бути у
суворі часи панування Римської імперії.

Насправді ж, медики на п’ятому
ефірі шоу «Танцюють всі!» дрімали без діла – попри бурління
пристрастей, їхня поміч не знадобилась жодного разу. Натомість, гримери
і візажисти без роботи не сиділи ні хвилини, перевтілюючи гладіаторів,
демонів, спортсменів, та малярів, а потім допомагаючи їм повернутися до
земної, людської подоби.

Цей вечір без вагань можна назвати
поворотною точкою: по-перше, від сьогодні подальша доля учасників шоу
перебуває в руках глядачів, а не суддів, по-друге, це був перший ефір,
де вступили в дію реформи: відтепер «вилітатимуть» не пари, а окремі
учасники, що уможливлює одностатеві дуети. Попри бурі суперечок і
невдоволення реформою у соцмережах, на шоу нею тішаться всі: і
учасники, і судді, і, схоже, глядачі. «Сьогодні був прекрасний
чоловічий дует, і цілком не гірший інших виступів, тому все доводиться
практикою, ділом, – говорить Влад Яма. – Хлопці з допомогою
хореографа довели, що рішення було прийняте вірне, і ми залишили в шоу
сильніших танцівників, незалежно від того, хлопчик це чи дівчинка. Ми
своїм основним принципам не зраджували, і, як судді, робили свою
роботу.»

Дійсно, показана в танці битва
гладіаторів, яка і відкрила шоу (чи не символічно, що саме тема
змагання й двобою відкрила цю нову фазу перегонів?) виглядала більше
ніж вражаюче. «Нові правила розширюють горизонт, адже одностатеві
дуети дають можливість показати – я не скажу більший діапазон
хореографії, тем, емоцій, – але дещо інший, ніж можна показати в
різностатевих дуетах, – ділиться враженнями Саша. – Це освіжає
шоу, воно стає різноманітнішим, смачнішим!».

Попри те, що стосунки в команді
теплі і дружні та ніхто не вважає колег (що вже стали абсолютно
рідними) конкурентами, виступи дедалі більше стають подібними до битви
– із самим собою, насамперед. Адже нереальний графік роботи, втома і
тривале нервове напруження даються взнаки, чарівні, невимушені посмішки
і видима легкість танцю на сцені даються учасникам високою
ціною.

«Схоже, ця дівчина насправді
нічого не боїться», – коментує на сцені
сольний танок Олі пыд назвою «Страх» Лілія Ребрик. І одразу ж
безстрашна танцівниця затинається і падає, сідаючи на сходах за сценою…
Втім, духу дівчина не втрачає навіть за лаштунками: «Все просто
супер, між іншим! Всі боялися цього ефіру, але він пройшов просто
чудово, легко, на одному подиху! Я не відчуваю жодного стресу, депресії
– це, мабуть, другий ефір такий, перший був, коли я танцювала з
Микитою… Попри те, що ефір складний: і груповий танок, і дует, і соло
(можливо, доведеться ще й другий сольник виконувати – невідомо, як
вийде!). Навантаження велике, а пройшло все на одному
диханні!».

Щоправда, не всім вдається
зберегти цей самий бойовий дух. Дехто спускається зі сльозами, дехто
просто фізично не в змозі сказати бодай два слова на камеру за сценою,
і жестами просить припинити зйомку… «Гірше, що сьогоднішня критика
більше влучила у мою партнершу, їй було страшенно важко, –
розповідає Саша. – Весь цей тиждень був складним для неї, я не
впізнавав Свєту – якою вона була раніше, і якою стала тепер… Це все –
від перевтоми, нервова система починає зашкалювати, тіло просто
відмовляється працювати… Не йде рука, не піднімається… їй кажуть:
«Свєта, випрями руку!». Вона: «Я ж випрямляю!». Їй роблять відеозапис –
і правда, ріка зігнута… тіло перестає слухатись». Хлопець додає,
що також даються взнаки численні травми, яких не уникнув жоден з
учасників: «Всі намазані, в бинтах. Все це безумовно відбивається
на хореографії. Не скажу, що вона погана виходить. Але не такого рівня,
як могла би бути».

І все ж, танці вражають. За один
вечір глядачі здійснили мандрівку безліччю світів, а самі танцівники –
пережили по декілька, часом, геть протилежних перевтілень. Так, Свєта
від втілення світла перейшла до безумства, Поліна – після жіночної ніжної
примари дружини художника виконала шалений захват у соло, а потім, в
«Танці за життя» взагалі з’явилась у рокерському образі, а безжальний
гладіатор Антон виконав чуттєве соло на тему «Закоханість».
«Танцівники виросли, мабуть, далося взнаки те, що вже за них
голосують глядачі, а не ми, тож вони, так би мовити, «піджали булки», і
сьогодні показали цілком пристойний рівень, достойний фіналістів в
десятці, – переконаний Костянтин Томільченко. – На мій погляд
дійсно залишились найсильніші, і мені абсолютно незрозумілий вибір
глядачів. З кожним із учасників розставатися вже зараз буде прикро. А загалом
ефір вдався, кілька дуже хороших, сильних постановок. Хочу виділити
постановку Сергія Змійока і Каті Бухтіярової, це остання постановка –
сильно і по хореографії, і по образах, і по історії, яку танцівники
втілили на відмінному рівні.»

Влад Яма також в свою чергу
відзначає постановку: «Діма і Оля просто вибухнули – однозначно, це
найкращий виступ вечора! Сподіваюсь, побачимо їх наступного тижня! Тут
склалося все: хореографія, музика, костюми, настрій – вони повірили, і
вдалося створити атмосферу!». Водночас суддя ділиться
розчаруваннями: «Розчарували Данило з Анічкою. Танцівники, котрі за
тиждень, на мою думку, могли би впоратись з будь-яким стилем, але так
вийшло, що вдарились у акторську гру, в шоу, в гарний настрій – це
вдалося, а ча-ча-ча – ні».

Кожен з учасників винаходить
власний рецепт концентрації. «У мене відчуття маятника
всередині, – признається Оля. – Іноді він починає
розбовтуватись, хитатися, тоді з’являється страх, паніка, тоді просто
намагаюся налаштувати його, змусити працювати у звичному ритмі. Тоді
все добре – я можу думати, оцінювати ситуацію». Рецепт Микити дещо
простіший: здоровий сон (по можливості) та їжа. «Та перед виступом
прослухати музику до танцю», – додає хлопець. «Релаксація –
поспати в маршрутці, поки їдеш сюди! – зазначає Сашко. –
Допомагає музика і візуальні картинки, які дозволяють відірватися
від проекту. Адже ми живемо цим проектом, розум повністю в ньому.
Допомагає зсунути розум в тому напрямку, в якому я працював раніше…
Занурюєшся туди на кілька хвилин, коли їдеш в маршутці, а потім ніби
повертаєшся назад. І дивишся на все ніби трохи збоку».

«А яке у вас коло
читачів? – сміється Оля на питання про
способи розслабитись після ефіру. – До чи після вісімнадцяти..?
Розслабляємось в залежності від того, яким був ефір. Ідемо або до
клубу, іноді зразу ж додому, посидіти з друзями, покурити кальян і
спати!»

В свою чергу, дехто із критиків
признався у білій заздрості до учасників і бажанні опинитися на їхньому
місце: «У другому сезоні, після того, як я після першого відчув, що
це за шоу, виникла божевільна думка вийти на сцену у якості
конкурсанта, – признається Влад Яма. – Звісно, це б мало сенс
у тому випадку, коли б я виграв! Інші розклади зіграли би мені погану
службу. Зараз я, в принципі, регулярно виходжу на сцену як танцівник, а
дух змагань… приваблює, але я вже своє відзмагався!». Розділяє
настрій учасників і Томільченко: «Я був на сцені, я знаю, як це
складно, як це хвилює. Я людина досить емоційна і переживаю усе гостро.
Мені би більше хотілося помінятися місцями з хореографами. Це моя
парафія, мій шлях, часом мені хочеться більше ставити хореографію, аніж
судити».

Так само надчутливо до хореографії
ставиться і Саша: «Я працюю хореографом, хотілося б зайнятися цим і
на проекті. Адже коли ти учасник, грубо кажучи, працюєш у строго
обмежених рамках. В рамках чужої хореографії, в рамках чужої ідеї. І
наскільки можеш, настільки її перехоплюєш. Але втілювати свою
хореографію і свої ідеї, це значно цікавіше, насправді! Тут, на жаль,
простір для втілення своїх ідей мінімальний. Це навіть не стільки
утиски, скільки спроби повернути твій погляд у той бік, в який я б його
інколи не повертав. Скажімо, поставити соло на тему «підозрілість» – це
був просто «триндець»! Більше би я здивувався, коли б витяг табличку із
написом «хурма»! Перші два дні я просто сидів «втикав». Потім підбирав
музику…»

Втім, до бажання ставити
хореографію майбутнім поколінням учасників мало хто дозрів. «В ролі
хореографа складно себе уявити, я ще замолодий для цього! Ще потрібно
піднабратися досвіду і майстерності», – говорить Микита. «У
мене іноді виникає бажання спробувати себе в ролі хореографа, але по
природі я людина-виконавець, а не хореограф, – коментує Оля. –
Мені дуже складно фіксувати свою власну хореографію. Мені все не
подобається, все погано… Поки я до цього не дійшла. Поки мені
подобається танцювати, я щаслива від цього, хочу танцювати якомога
більше!».

Свою безкровну баталію цього разу
не пройшли Поліна і Микита. Проте випадає на те, що програти тут
неможливо, адже здобуті навички, новий досвід, нові ідеї і нових друзів
уже нікуди не дінуться. Здається, танцівники це цілком усвідомлювали,
принаймні, зі сцени ішли із сонячними усмішками. А шоу, як відомо,
мусить тривати. Наступний «забіг» відбудеться у п’ятницю о
20:00.