Тетяна Денисова: «Танець – це певною мірою самокатування, але яке це щастя!»
05.08.2009
Ще на останньому
гала-концерті першого сезону «Танцюють всі!» їй уперше дали можливість
не тільки ставити номера для шоу, але ще й їх оцінювати. Зараз
Тетяна Денисова вийшла на один рівень із суворими
суддями й відтепер разом з Олексієм Литвиновим, Сиско Гомезом і Владом
Ямою відбирає двадцятку кращих танцюристів України за версією проекту
«Танцюють всі – 2». Про свій особистий танцювальний досвід і нове
амплуа Тетяна Денисова докладно розповіла в інтерв’ю
нижче… Почну здалеку: ви пам’ятаєте
свій перший танець?
Авжеж. Це був танець під пісню Алли Пугачової «Балет, балет».
Присвячувався він Великому російському балетові. Моя постановка
починалася з того, що відчинялися двері й під слова «Балет,
балет, как хорошо с тобой парить» вибігала я в маминій
фаті. А Театр оперети в Києві став першою великою сценою для мене як
хореографа.
Ви колись стояли перед вибором професії – стати хореографом
або…?
Ні, я з раннього дитинства знала, ким хочу бути, і йшла до своєї
мети.
Що означає для хореографа орієнтуватися на кого-небудь? Мати перед
собою якийсь ідеал…
Я ні на кого не орієнтуюся. Звісно, є багато талановитих людей, чию
творчість я поважаю й хочу так само багато чого досягти. У мене своя
дорога, я розвиваюся, й надалі вдосконалююся і, найголовніше, хочу бути
сучасною.
Невже ніхто ніколи не надихав?
Ні, чого? Звісно, надихали й надихають! Коли, працюючи в Україні, років
вісім тому, мені забракло інформації з естрадного танцю, я дивилася шоу
Мадонни, Брітні Спірс, училася манери, подачі, у нас тоді так ще не
танцювали. У цих співачок найсильніші постановки
шоу.
Ваша хореографія змінювалася згодом,
еволюціонувала?
Кардинально не змінювалася однозначно. Я естетка, люблю гарні
академічні форми. Але звісно, разом із мною «дорослішає» і моя
хореографія.
Чим захоплюєтеся крім танців?
Чим я тільки не захоплювалася! Але вільного часу майже немає, тому
жодне захоплення так і не набуло серйозного
характеру!
Що означає для хореографа, танцівниці народити
дитину?
Моя вагітність минула дуже гармонійно і легко. Я продовжувала працювати
у звичайному для себе режимі до самих пологів, у лікарню поїхала, можна
сказати, з репетиції. Уже через місяць почала відновлювати свою колишню
форму.
Ви були хореографом багатьох постановок проекту «Танцюють всі!». Це був
ваш перший досвід роботи в такому форматі?
На телебаченні – так. Я дивилася перший сезон американської версії
SoYouThinkYouCanDance,
як і всі хореографи, напевно, цікавилася цим. І думала: якщо в Україні
буде такий проект, я б хотіла мати до цього відношення! Мені
зателефонували, і я одразу ж погодилася!
У суддівстві ви завжди звертаєте увагу на зовнішність танцюриста. Чи це
головне? Чи вважаєте ви, що хореографія універсальна для чоловіка й
жінки?
Я як єдина жінка серед суддів просто не можу не звернути увагу на
гарних хлопців, адже ніхто з чоловіків цього не відзначить! Але беремо
ми до проекту не за гарні оченята, а за талант! А хореографія буває
різна: хлопець, який танцює жіночу хореографію, стає пластичнішим, а
дівчина стає сильнішою, танцюючи чоловічу. Танцювати все – це
корисно!
Людина, яка вирішила присвятити своє
життя танцю, стати хореографом, від чого насамперед має відмовитися?
Скільки танцю має бути в її
житті?
Скажу так: хореографами не стають, ними народжуються, це має бути в
крові! Якщо говорити про справжнього танцівника, для якого танець – це
життя, то тут питання про те «скільки танцю має бути?» навіть не
стоїть. Такі люди просто живуть у залі, викладаються на всі сто, а
потім виповзають щасливі від утоми й знемоги. Це певною мірою
самокатування, але яке це щастя!
Тетяна Денисова досить суворий хореограф. А який ви
суддя?
Я не сувора, а вимоглива до максимуму. Я працюю з професійними
танцівниками, і мені було складно в деяких моментах поступатися й
підлаштовуватися під можливості учасників першого сезону. А суджу я
справедливо!
На місці танцівника, якому відмовили в участі «Танцюють всі – 2», якою
б ваша реакція була?
Я б обов’язково прийшла наступного року. У цьому немає жодних
сумнівів.
Вам у житті необхідно кидати виклик для великих
досягнень?
Мені ще ніхто не кидав виклику, я сама кому хочеш кину! А для великих
досягнень потрібні великі амбіції. У мене вони є!
Маючи закордонний досвід роботи в хореографії, можете сказати, чого
бракує українському танцюристові на його батьківщині? Чи поступається
український рівень танцю закордонному?
В Україні дуже багато сильних танцівників. Образливо, що вони не завжди
отримують уваги й коштів, на які вони
заслуговують і які мають отримувати. На жаль, щоб заробити танцівникові
тут, потрібно працювати в нічних клубах, на корпоративах, підтанцьовках
у вокалістів. А це, я вважаю, забирає енергію, час і заважає
розвиватися.
Розкажіть, яка Тетяна Денисова людина?
Дуже різна, непередбачувана, але точно сильна!
А хореографія Тетяни Денисової що собою
являє?
Моя хореографія – це те, що я відчуваю, але точно знаю: вона нелегка.
Танець і я – нероздільні. Інакше бути просто не
може.
гала-концерті першого сезону «Танцюють всі!» їй уперше дали можливість
не тільки ставити номера для шоу, але ще й їх оцінювати. Зараз
Тетяна Денисова вийшла на один рівень із суворими
суддями й відтепер разом з Олексієм Литвиновим, Сиско Гомезом і Владом
Ямою відбирає двадцятку кращих танцюристів України за версією проекту
«Танцюють всі – 2». Про свій особистий танцювальний досвід і нове
амплуа Тетяна Денисова докладно розповіла в інтерв’ю
нижче… Почну здалеку: ви пам’ятаєте
свій перший танець?
Авжеж. Це був танець під пісню Алли Пугачової «Балет, балет».
Присвячувався він Великому російському балетові. Моя постановка
починалася з того, що відчинялися двері й під слова «Балет,
балет, как хорошо с тобой парить» вибігала я в маминій
фаті. А Театр оперети в Києві став першою великою сценою для мене як
хореографа.
Ви колись стояли перед вибором професії – стати хореографом
або…?
Ні, я з раннього дитинства знала, ким хочу бути, і йшла до своєї
мети.
Що означає для хореографа орієнтуватися на кого-небудь? Мати перед
собою якийсь ідеал…
Я ні на кого не орієнтуюся. Звісно, є багато талановитих людей, чию
творчість я поважаю й хочу так само багато чого досягти. У мене своя
дорога, я розвиваюся, й надалі вдосконалююся і, найголовніше, хочу бути
сучасною.
Невже ніхто ніколи не надихав?
Ні, чого? Звісно, надихали й надихають! Коли, працюючи в Україні, років
вісім тому, мені забракло інформації з естрадного танцю, я дивилася шоу
Мадонни, Брітні Спірс, училася манери, подачі, у нас тоді так ще не
танцювали. У цих співачок найсильніші постановки
шоу.
Ваша хореографія змінювалася згодом,
еволюціонувала?
Кардинально не змінювалася однозначно. Я естетка, люблю гарні
академічні форми. Але звісно, разом із мною «дорослішає» і моя
хореографія.
Чим захоплюєтеся крім танців?
Чим я тільки не захоплювалася! Але вільного часу майже немає, тому
жодне захоплення так і не набуло серйозного
характеру!
Що означає для хореографа, танцівниці народити
дитину?
Моя вагітність минула дуже гармонійно і легко. Я продовжувала працювати
у звичайному для себе режимі до самих пологів, у лікарню поїхала, можна
сказати, з репетиції. Уже через місяць почала відновлювати свою колишню
форму.
Ви були хореографом багатьох постановок проекту «Танцюють всі!». Це був
ваш перший досвід роботи в такому форматі?
На телебаченні – так. Я дивилася перший сезон американської версії
SoYouThinkYouCanDance,
як і всі хореографи, напевно, цікавилася цим. І думала: якщо в Україні
буде такий проект, я б хотіла мати до цього відношення! Мені
зателефонували, і я одразу ж погодилася!
У суддівстві ви завжди звертаєте увагу на зовнішність танцюриста. Чи це
головне? Чи вважаєте ви, що хореографія універсальна для чоловіка й
жінки?
Я як єдина жінка серед суддів просто не можу не звернути увагу на
гарних хлопців, адже ніхто з чоловіків цього не відзначить! Але беремо
ми до проекту не за гарні оченята, а за талант! А хореографія буває
різна: хлопець, який танцює жіночу хореографію, стає пластичнішим, а
дівчина стає сильнішою, танцюючи чоловічу. Танцювати все – це
корисно!
Людина, яка вирішила присвятити своє
життя танцю, стати хореографом, від чого насамперед має відмовитися?
Скільки танцю має бути в її
житті?
Скажу так: хореографами не стають, ними народжуються, це має бути в
крові! Якщо говорити про справжнього танцівника, для якого танець – це
життя, то тут питання про те «скільки танцю має бути?» навіть не
стоїть. Такі люди просто живуть у залі, викладаються на всі сто, а
потім виповзають щасливі від утоми й знемоги. Це певною мірою
самокатування, але яке це щастя!
Тетяна Денисова досить суворий хореограф. А який ви
суддя?
Я не сувора, а вимоглива до максимуму. Я працюю з професійними
танцівниками, і мені було складно в деяких моментах поступатися й
підлаштовуватися під можливості учасників першого сезону. А суджу я
справедливо!
На місці танцівника, якому відмовили в участі «Танцюють всі – 2», якою
б ваша реакція була?
Я б обов’язково прийшла наступного року. У цьому немає жодних
сумнівів.
Вам у житті необхідно кидати виклик для великих
досягнень?
Мені ще ніхто не кидав виклику, я сама кому хочеш кину! А для великих
досягнень потрібні великі амбіції. У мене вони є!
Маючи закордонний досвід роботи в хореографії, можете сказати, чого
бракує українському танцюристові на його батьківщині? Чи поступається
український рівень танцю закордонному?
В Україні дуже багато сильних танцівників. Образливо, що вони не завжди
отримують уваги й коштів, на які вони
заслуговують і які мають отримувати. На жаль, щоб заробити танцівникові
тут, потрібно працювати в нічних клубах, на корпоративах, підтанцьовках
у вокалістів. А це, я вважаю, забирає енергію, час і заважає
розвиватися.
Розкажіть, яка Тетяна Денисова людина?
Дуже різна, непередбачувана, але точно сильна!
А хореографія Тетяни Денисової що собою
являє?
Моя хореографія – це те, що я відчуваю, але точно знаю: вона нелегка.
Танець і я – нероздільні. Інакше бути просто не
може.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.